Настільний теніс, натхнення і мрії

Настільний теніс, натхнення і мрії

Добрими спортивними справами наповнився у Козельщинському районі січень 2019 року. Зокрема у Козельщині вже традиційно провели чемпіонат з настільного тенісу та відкритий турнір з цього виду спорту серед ветеранів.

Спортзал у… храмі!

Дев’ята година ранку вихідного дня. Шкільний спортивний зал переповнений. Очільник Козельщинської об’єднаної територіальної громади Олександр Троцький, вітаючи учасників, відзначає належні умови для розвитку настільного тенісу, зокрема – закуплені тенісні столи фірми “Домінік”, на яких не соромно проводити змагання і значно вищого рівня. Пригадав Олександр Андрійович і оті перші покручені, облущені столи, де замість сітки ставили підручні матеріали…
* * *
У моїй пам’яті теж спливли події тридцятирічної давнини. Мені ще зі шкільної лави надзвичайно подобався настільний теніс як вид спорту, бо віковий діапазон у ньому майже необмежений – від шкільного й аж до поважного віку. Отож захотілося культивувати настільний теніс і в Козельщинському районі. Де тільки не доводилося тренуватися: і в підвальному приміщенні тодішньої міліції – начальник цієї серйозної структури Валерій Арсенійович Цапко теж виявився неабияким прихильником настільного тенісу; і в Будинку дитячої та юнацької творчості (директор Ніна Григорівна Калашник). Тенісні столи були встановлені, як кажуть, “уроздріб”, потроху, де тільки можна: і в училищі, і в школі, і в редакції.
Та одну споруду треба виокремити. У середині 1980-х до влади прийшло нове партійне керівництво, яке вирішило розмістити спортзал новоствореної дитячо-юнацької спортивної школи у…церкві. Було й таке. Хай Бог простить за оте “рішення”.
* * *
Аж ось головний суддя дав команду, і тенісна кулька замиготіла над тенісними столами. Не минуло і десяти-п’ятнадцяти хвилин, як мені стало зрозуміло: рівень майстерності тенісистів за останні десять років неймовірно зріс. Хто ж вони – ці сучасні тенісисти, де навчалися, хто їхні учителі-тренери? Отож і вирішив я у хвилини перепочинку ближче познайомитися з учасниками районного чемпіонату.

Феномен тенісистів з Хорішок

Серед усіх спортсменів можна було, як кажуть, неозброєним оком, помітити групу учнів, що значно вирізнялася за рівнем майстерності. Як мені підказали, це вихованці спортивної секції з настільного тенісу учителя фізкультури Хорішківської школи Михайла Касая. Він же – керівник спортивної секції з цього виду спорту районної дитячо-юнацької спортивної школи. Я попрохав Михайла Олексійовича розповісти про своїх вихованців.
– Спортивна секція існує не один рік. Останнім часом зміцнилася її матеріальна база. Нам виділили три фірмові тенісні столи, один у нас уже був. На них і тренувалися. Наші дівчатка-тенісистки Яна Зарівчацька і Ярослава Скляревська були чемпіонками області у парних змаганнях. Також ми беремо участь в обласній учнівській спартакіаді. На цьогорічний районний чемпіонат, окрім уже згаданих дівчат, прибули Вікторія Пироженко і Катерина Бражник, а також Олександр Дука і Денис Волощенко.
– Михайле Олексійовичу, ви не один рік очолюєте спортивну секцію. У чому феномен тенісистів із Хорішок?
– Як і в кожній справі, здібності й талант не розвиваються, якщо не докладати максимум зусиль. А плоди приносить систематична і напружена праця. Заняття проводимо тричі на тиждень. У мене дві групи тенісистів: молодша і старша. Молодші – це учні третіх-четвертих класів. У процесі тренування і з’являються обдаровані. З ними працюємо більш інтенсивно. Ось так і приходять результати. У минулому році ми здобули перше місце серед дитячо-юнацьких спортивних шкіл області.
– Що б ви побажали молодим тенісистам?
– Не втрачати надії. І – працювати, працювати й ще раз працювати. Тоді успіхи не забаряться!

Спорт додає життєвої наснаги

Спортивні ж баталії розпалювалися. Серед учасників чемпіонату були і спортсмени поважного віку – приміром, мій колега, журналіст Микола Операйло. У цьому році на його життєвому календарі засвітилося вже 65. І він активний у спорті навіть на сьомому десятку літ життєвої дороги. Так тримати, Миколо Миколайовичу!
А ось і відомий у Козельщині підприємець і спортсмен Дмитро Орел, якому цього літа виповнюється 55.
– Що вас привело до спортивного залу? Ви, до того ж, і чудовий футболіст, а також прихильник шахів, шашок.
– Спортом займаюся у першу чергу, зрозуміло, для підтримки фізичної форми. Ще з осені я почав ходити у вечірній час у спортивний зал школи і тренуватися.
– Який стиль гри вам імпонує?
– Нині я граю із суперниками комбінованою грою, але мені все ж таки імпонує нападаюча гра. Уже отримав кілька перемог, але відчуваю, ще бракує майстерності. Над цим і працюватиму.
Приємно було зустріти на цьому чемпіонаті ще одного добре знайомого тенісиста Сергія Балабея. Він теж колись лише починав тренуватися, а зараз на рівних грає із майстрами.
– Як успіхи, Сергію?
– У силу обставин давно не грав у теніс. Але зараз відновлюю форму. Намагатимусь прорватися до фіналу, але в моїй групі є кілька тенісистів, що мають спеціальні ракетки з шипами. Такі суперники не вельми зручні, особливо для мене.
Я попрохав Сергія показати свою тенісну ракетку – добротну, фірмову. Так, це зовсім не те, що було п’ятнадцять років тому. Сергій пішов грати. А через кілька хвилин до спортзалу зайшла молода вродлива жінка з чарівною маленькою дівчинкою на руках. Як виявилося, це надзвичайно потужна за енергетикою група підтримки для Сергія Балабея – дружина з донечкою. І гра пішла у нього веселіше, і до фінальної групи прорвався. Певно, сил додавала Сергію й донька Злата. У перерві між партіями він брав її на руки і щось ніжно-ніжно до неї промовляв.

Віртуоза-тенісиста видно здалеку

Тенісний стіл №5 розміщувався за кілька метрів від суддів. Саме за цим столом грав молодий спортсмен з неабияким хистом. В очі одразу впадала правильна стійка біля столу, відпрацьована підрізка зліва-справа і неочікувані “топси”, різкі удари – достатньо широкий “арсенал” сучасного тенісиста.
– А хто це, у світлій футболці? – запитав я у головного судді Володимира Березовського.
– Так це ж Євген Ларченко, – відповів той.
Та невже оце той самий Євген, який починав освоювати ази тенісиста ще за моїх часів? Тож, коли партія завершилася, я поставив Євгену кілька запитань.
– Як складається у тебе спортивна кар’єра?
– У Дніпродзержинську закінчив спортивний коледж за спеціальністю “учитель фізичного виховання”. А потім вступив до Запорізького технічного університету. Чотири роки працював учителем фізкультури Лутовинівської школи, вів спортивну секцію з настільного тенісу у Будинку творчості. А нині працюю у Кременчуці.
– Женю, роки летять, а настільний теніс не полишаєш?
– Це захоплення, певно, на все життя.
– Дехто каже, що настільний теніс – буцімто дитяча гра.
– Я б сказав – універсальна як для молоді, так і для людей старшого покоління.
– Які риси він виховує у спортсмена?
– По-перше, це вельми азартна гра, надзвичайно технічна і розумна. Тренує кмітливість. Це про неї кажуть: у теніс грають ракеткою та кульками, а виграють – головою!
Як для тебе складається ситуація сьогодні?
– До фінальної частини пройшов. Шосте місце вже маю, а як здобуду ще одну перемогу, то й місце у чільній п’ятірці забезпечене.

Перемога лише одна

Переможницею турніру серед жінок стала талановита старшокласниця Хорішківської школи Яна Зарівчацька, вихованка Михайла Касая. Підходжу до неї – розпашілої, трішки втомленої, але надзвичайно щасливої.
Як далася перемога, Яно?
– Усі прагнуть здобути перше місце. Але ж воно лише одне. Тож боротьба була вельми напруженою, хоч і нелегко, але я все-таки перемогла.
– Як давно ти займаєшся настільним тенісом?
– З четвертого класу!
– Хто був твоїм головним суперником?
– Моя землячка – Ярослава Скляревська. Я з нею тренуюся, отож хто-хто, а вона знає всі мої “плюси” і “мінуси”.
І з яким рахунком ти виграла у неї?
– Три – один. Одну партію програла, але у цілому перемогу здобула. Вона посіла друге місце, а третє – за Вікторією Пироженко.
– Бажаю, Яно, тобі подальших успіхів і в навчанні, і в спорті!

Краща вісімка

Як і передбачали фахівці, цьогорічним чемпіоном Козельщинського району серед чоловіків став учитель Солоницької школи, кандидат у майстри спорту Сергій Смерчинський. На другу сходинку піднявся його колега з Хорішок Михайло Касай, на третьому місці – також представник Хорішок Олександр Дука. Головний суддя змагань, голова районної організації ВФСТ “Колос” Володимир Березовський вручив їм грамоти і медалі.
А наступні місця, за підсумками районного чемпіонату з настільного тенісу, розподілилися такими чином: Сергій Балабей, Сергій Ларченко, Денис Волощенко, Олександр Чечель, Владислав Бондаренко.
* * *
Попереду – нові старти, нові змагання. Приміром, нещодавно до нас у Козельщину приїжджали ветерани настільного тенісу Полтавщини. Це був ще той турнір!..

Олександр СИНЯГІВСЬКИЙ
Журналіст,
член Полтавської обласної федерації з настільного тенісу

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий