Навчання в Палермо  і знайомство з Італією

Навчання в Палермо і знайомство з Італією

Кобеляцький край багатий на незвичайних, неординарних людей, які мають цікаві захоплення, пізнають світ, досягають висот у науці, мистецтві, спорті, вивченні іноземних мов… Сьогодні відкриємо полтавцям ще одне ім’я: Валерія Бондарєва, студентка-третьокурсниця Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна.

ВАЛЕРІЯ закінчила Кобеляцький ліцей №2 ім. Олеся Гончара у 2018 році.
– Коли навчалась у випускному класі й треба було визначатись з майбутньою професією, батьки радили технічні вузи. Я ж більше схилялась до гуманітарного напряму, хоч і сумнівалась, що зможу успішно скласти екзамени. До вивчення англійської мови мене мотивував дідусь, який, коли я ще була молодшою школяркою, купував мені книжечки, де малюнки були підписані англійською мовою. У 8 класі дуже зацікавилась фільмом про надприродні явища з чудовими акторами, але перекладу не було. Це стало ще однією мотивацією до того, що треба всерйоз вивчати іноземну мову, без цього в сучасному світі не обійтися.
Ґрунтовні знання дала мені вчителька англійської мови Ліля Рафальська, – продовжила розповідь дівчина. – Додаткові уроки брала й у Алли Пащенко. Паралельно з вивченням іноземної мови готувалась до зовнішнього незалежного оцінювання. Історію України склала на 181 бал, українську мову й літературу завдяки вчительці Наталії Безнос склала на 186 балів. Тести з англійської мови склала на 192 бали, всі помилки були пов’язані з аудіюванням.
Документи Валерія Бондарєва подала в кілька вузів, а остаточний вибір припав на факультет іноземних мов Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, який готує викладачів і перекладачів. Ще в шкільні роки Валерія Бондарєва брала участь у різних програмах, зокрема «Флекс», які дозволяють старшокласникам певний час проживати й навчатись у країні, яка бере участь у аналогічних програмах. Була за крок до перемоги, але останній тур не пройшла. Потім подала документи за програмою UMС, але знову невдача…
В університеті викладачі теж радили студентам активно брати участь у програмах, адже навчання за кордоном – це не лише знайомство з різними країнами, а й нові можливості у вивченні мови. Валерія Бондарєва з радістю сприйняла цю пропозицію і разом ще з однією студенткою подала мотиваційний лист, резюме, потім пройшла співбесіду, й цього разу Фортуна була на її боці: в грудні 2019 року успішно пройшла відбір на навчання в Італії за програмою «Еразмус».
23 лютого дівчина вирушила в дорогу. Все для неї було вперше: перший переліт, перша поїздка за кордон, перше знайомство з Берліном…
– Коли почула німецьку мову, зрозуміла, що я далеко від дому. Далі був переліт у Палермо – столицю однойменної провінції в регіоні Сицилія. І тут навіть не повірила, що чую розмовну італійську мову.
До речі, Валерія не планувала вивчати італійську мову, тож третьою мовою – після англійської і німецької – мала стати іспанська. Але доки роздумувала, виявилось, що група вже сформована. Так волею випадку стала вивчати італійську. Головну роль відіграла, звісно, викладач, яка по-особливому знайомила з культурою країни, організовувала заходи, коли в Харків приїжджали актори з Італії (теж у рамках програми обміну).
– Але одна справа вивчати мову, інша – бути серед людей, які розмовляють лише італійською… Італійка, яка зустріла, показала історичну частину міста. Місця дуже красиві: головна площа з фонтаном, парки, замки, висотні будинки (але схожих немає), театри… В університеті Палермо можна здобути багато спеціальностей. Навчається багато іноземців, оскільки вуз бере участь у згаданій уже програмі міжнародних обмінів «Еразмус».
Основна мета поїздки Валерії Бондарєвої було навчання в університеті, а з цим якраз і не склалось… Наша землячка приїхала за два тижні до початку карантину.
– Система навчання в Італії відрізняється. Студенти самостійно вибирають предмети за своєю спеціальністю: п’ять на один семестр. Якщо заняття співпадають у часі, то треба в когось зі студентів просити конспект і самостійно вивчати тему. Коли розпочався карантин, – розповідає Валерія, – то в Італії майже нічого не змінилось: маски ніхто не носив, масово відпочивали по барах, тісно спілкувались. І вже після того, як тамтешня влада стала вживати жорстких заходів, на вулицях стало менше людей, закрились місця відпочинку, працювали лише продуктові супермаркети.
Ця непередбачувана обставина дуже хвилювала нашу землячку: вона їхала на навчання, планувала познайомитись з італійськими ровесниками, вивчити мову. Отримала, на жаль, не те, що очікувала. До речі, італійці вступають до вузів у 19-річному віці, і їм було дивно, що наша землячка у 18 років навчається на другому курсі університету. Отож навчатись довелось дистанційно, а від прогулянок Італією взагалі відмовитись.
– Одні викладачі з розумінням ставились до іноземців, інші – ні, взагалі не зважали на те, що ми лише розпочали вивчати мову. Аналогічна ситуація була й при складанні екзаменів. Реєстрація на екзамени відбувалась он-лайн. Між датами була різниця два тижні. Їх теж вибираєш самостійно.
У червні-липні Валерія складала сесію. І, звісно, знайомилася з видатними місцями Італії. Палермо запам’яталось театром Массімо, кафедральним собором.
У липні Валерії вдалося-таки помандрувати Італією. Дуже гарне враження залишилось про Неаполь – Помпей. Тут є музей під відкритим небом вулкану Везувій.
У Римі планували провести два дні, але в Неаполі відміняли потяги один за одним і тому перший день провели на вокзалі, намагаючись потрапити в Рим. Коли все-таки дістались столиці Італії, відразу пішли гуляти нічним містом. Потім – дві години сну й продовження знайомства з Римом, аби встигнути побачити все те, що планували на два дні.
– У нас, як правило, будівлі хочуть «осучаснити», «одягнути» в пластик чи інші нові матеріали, а в Римі бережно ставляться до історичних будівель. Найбільше запам’ятався колізей – грандіозний амфітеатр, одна з найзнаменитіших споруд. Якщо Палермо більш розважальне місто, то в Римі – тихо, спокійно.
У Флоренцію приїхали втомленими, тому враження були не такими яскравими. Хоча подивитись є що: чого тільки вартий собор Святої Марії. Останнім пунктом подорожі стала Венеція.
Я хочу зізнатись: Венеція стала моїм найулюбленішим місцем в Італії! Просто зачарував собор Святого Марка. Символ Венеції – гондоли і гондольєри. Дорого коштує така прогулянка, вона того варта.
Валерія побувала в Чефалу, Таорміні – відомому курорті:
– Море, гори… Все – просто супер. Ми піднімались до найвищого й найактивнішого вулкану Європи – Етна. Це діючий вулкан, з якого виходить дим. Це було круто!
Навчання в Італії подарувало нашій землячці нових друзів – з Туреччини, Німеччини, Сербії, Кореї, Білорусі, Тунісу, Єгипту… Подорожувала Італією ще з однією українкою і хлопцем з Тунісу. А взагалі підтверджується народне прислів’я: нашого цвіту – по всьому світу. В університеті навчалась студентка з Миколаєва, інша – з Києва, але в Італію приїхала з Литви. В еміграційному офісі зустрілась з українкою, яка вже давно живе й працює в Італії.
– Приємно, що цікавляться подіями, які відбуваються в нашій країні, – продовжила розповідь Валерія, – мають друзів серед українців, дуже прихильно до нас ставляться, а дехто й був у нас та зберіг гарні враження.
Час навчання минув дуже швидко, прийшла пора складати сесію.
– Програма різнилась. Одні предмети були цікаві, тому, приміром, італійську літературу склала на 100 балів, а класичну літературу (переклад з латині на італійську) не змогла. Сподобався предмет філософія…
В Італії Валерія жила на стипендію.
– Звісно, дещо доводилось економити, щоб назбирати гроші на поїздку Італією. І це в мене вийшло.
У подальших планах нашої землячки – брати участь в інших програмах, щоб потрапити на навчання в США.
– Хотілося б знову поїхати в Італію, пройти стажування, побувати в інших країнах, аби краще вивчити мови, бо це потрібно для моєї майбутньої спеціальності: викладач і перекладач, – завершує розповідь Валерія.

Наталя ПУЗИНА
Журналіст

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий