Назустріч забутому генію

Назустріч забутому генію

«Оголевців – як піску морського», – казав свого часу про велику полтавську родину своїх друзів письменник Володимир Короленко. Нещодавно «Зоря Полтавщини» розповідала читачам про одного із них – художника-аматора, мистецтвознавця, мемуариста Віктора Оголевця. На відкритті виставки його робіт у залі Полтавського літературно-меморіального музею І.П.Котляревського прозвучало й повідомлення про те, що невдовзі відбудеться ближче знайомство із братом Віктора Степановича – Олексієм Оголевцем, «геніальним музикознавцем світового рівня». А що в такій оцінці доробку нашого земляка немає жодного перебільшення, переконалися вже учасники ювілейного вечора, присвяченого 125-річчю від дня народження видатного полтавця, музикознавця-теоретика зі світовим ім’ям Олексія Степановича Оголевця», який відбувся нещодавно у Малій залі Полтавського педагогічного університету імені В.Г.Короленка.

Цікаво, що композицію з аудіо- і відеоілюстраціями підготувала для аудиторії племінниця О.С. Оголевця, кандидат філологічних наук, доцент, ветеран педуніверситету Анна Оголевець (вона працювала тут із 1966 по 2002 рік, викладала на факультеті, який нині називається факультетом філології та журналістики). Анна Володимирівна – донька колишнього відомого науковця, доцента Володимира Оголевця, котрий також, як свідчать уже рядки історії, «пов’язав свою долю з Полтавським педагогічним інститутом». Дуже цікавою, лірично піднесеною, але й драматично забарвленою, як і доля ювіляра, була розповідь Анни Володимирівни про Олексія Оголевця, а відтак – і про свій унікальний рід. Козацький рід, який походив із села Веприк Гадяцького повіту.
Олексій Оголевець народився в Полтаві 1894 року, помер у Москві в 1967-му. Одержавши ґрунтовну освіту в рідному місті, згодом навчався у Народній консерваторії в Москві, там же закінчив юридичний факультет Московського університету. З 1933 року він – член Спілки композиторів РСФСР і головною справою свого життя звідтоді обирає музичну науку. Після війни створив кабінет-лабораторію тональних систем і обгрунтував нові принципи темперації, розробив ідеї та експериментальні зразки клавішних інструментів 17- та 29-ступеневого строю.
Його найвідоміші фундаментальні праці – «Основи гармонійної мови», «Слово і музика у вокально-драматичних жанрах», «Вокальна драматургія Мусоргського». Вже по смерті дослідника у 1969 році вийшов збірник статей і досліджень «Специфіка виражальних засобів музики». Як зазначають фахівці, Олексій Оголевець відкрив нову галузь науки – історико-теоретичне музикознавство. Його концепція дозволяє розкрити фундаментальні закономірності музичної мови людства на всіх стадіях його розвитку, до того ж як народної, так і професійної творчості.
На жаль, випало йому жити й творити в такий час, коли постійні «грозові хмари над головою» у сорокові роки минулого століття, «невидимі вороги», які чинили опір поширенню його новаторських ідей, випробування, яких, як пише музикознавець і учень Олексія Степановича Геннадій Когут, «пересічна людина не витримала б і сотої їх частки». Все це призвело до того, що його ім’я, наголошує Анна Володимирівна, опинилося під забороною, було вилучене з наукового обігу, а «через кампанію, спрямовану на знищення Оголевця як ученого, його праці стали бібліографічною рідкістю». Тим часом «освоєння теорії О. С. Оголевця вимагає ґрунтовної підготовки і значною мірою залежить від інтелектуального потенціалу особистості», – пише Г. О. Когут. Він же переконаний, що без оволодіння теорією Оголевця «досягти справжніх професійних висот у сучасному музичному світі неможливо».
На батьківщині ім’я геніального дослідника вже майже забуте, але за кордоном, зокрема у США, Німеччині, його теорію вивчають і використовують на практиці.
Про те, що маємо зробити ми, полтавці, говорив на ювілейному вечорі зокрема винахідник-методист, музикознавець, дослідник Ярослав Михайлюк. І про вже зроблене було що розповісти вихованці й помічниці Анни Володимирівни Валентині Абрамовій – вона вивчає архіви О.С. Оголевця в Москві, живучи нині в Росії. З відеоекрана звучали вітання учасникам вечора: народного артиста України, лауреата Національної премії імені Т.Г.Шевченка, Героя України, академіка Академії мистецтв Мирослава Скорика, доктора мистецтвознавства, професора Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського Богдана Сюти, учня О.С. Оголевця, музикознавця, спеціаліста у галузі мікротонової музики Геннадія Когута, кандидата мистецтвознавства, наукового співробітника і викладача Санкт-Петербурзької державної консерваторії імені М.А.Римського-Корсакова Михайла Заливадного. Мирослав Скорик зокрема сказав: «Сердечно вітаю культурне товариство Полтави зі святкуванням 125-річчя від дня народження видатного полтавця, музиканта-теоретика зі світовим ім’ям Олексія Степановича Оголевця! Знайомство з його музикознавчими працями відкрило для мене великий новий світ аналізу мелодико-гармонійних засад музичної творчості, які вплинули на мої музикознавчі праці й на мою творчість. Вважаю також, що його новаторські ідеї ще недостатньо оцінені у світовій музикології – так, як вони того заслуговують. І я вірю, що вони ще більш активно ввійдуть у світове музикознавство».
Звучали музичні твори у виконанні солістки обласної філармонії Лідії Кретової та вокального квартету «Покров» (художній керівник – Тетяна Дубова). Від імені організаторів усіх учасників вечора вітала керівник обласного відділення товариства «Україна – Світ» Віра Кошова. Провела ювілейний вечір кандидат філологічних наук, доцент Наталія Криницька.
У спогадах сучасників ювіляра наголошувалося, що Олексій Оголевець був дуже сильною і принциповою людиною, він вірив у те, що його час іще настане, його творчість прислужиться людству. Так і є, інакше й не могло бути, зважаючи на його унікальні відкриття. Але ми сьогодні ще тільки вийшли йому назустріч…

Лідія ВІЦЕНЯ
«Зоря Полтавщини»

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий