Не чекайте кризи в подружніх  стосунках, частіше спілкуйтеся між  собою, звертайтеся до лікаря

Уролог-андролог консультативної поліклініки КП “Полтавська обласна клінічна лікарня імені М. В. Скліфосовського” Богдан ТОМАШ.

Не чекайте кризи в подружніх стосунках, частіше спілкуйтеся між собою, звертайтеся до лікаря

Шкідливі звички, некорисні продукти харчування, постійне “спілкування” з комп’ютерами та гаджетами, нездорова екологія – усе це стало нормою сьогодення. Ми менше рухаємося, рідко спілкуємося у сім’ї, з колегами, друзями. Усе це не може не впливати на наше здоров’я. Українці почали швидше старішати. Натомість із кожним роком молодшають хронічні захворювання. Скажімо, серед випускників шкіл близько двох третин мають по кілька захворювань. Сьогодні нікого не дивує настання клімаксу в 35-річних жінок і запломбовані зуби в 7-річних підлітків.
Як запобігти проблемам і зберегти власне здоров’я – про це наша розмова з урологом-андрологом-сексопатологом із 18-річним досвідом роботи, лікарем консультативної поліклініки КП “Полтавська обласна клінічна лікарня імені М. В. Скліфосовського” Богданом ТОМАШЕМ. Щодня до нього звертаються до півсотні полтавців. Його пацієнти – чоловіки та сімейні пари, які розповідають про свої урологічні проблеми, негаразди в інтимній сфері. Він лікує безпліддя, статеві розлади та патології, урологічні захворювання, зокрема сечокам’яну хворобу, цистит у жінок, нетримання сечі.

– Отож, Богдане Володимировичу, як впливає все те, що нас оточує, на наше здоров’я загалом і на здоров’я чоловіків зокрема? Які захворювання найактуальніші в наш час?
– Найхарактернішими нині є аденома передміхурової залози – це захворювання чоловіків старшого віку, запальні захворювання та різного роду дисфункції. На жаль, урологічні хвороби з кожним роком молодшають. Іноді навіть підлітки та юнаки звертаються чи то з якимись проблемами, чи то з інфекційними захворюваннями, запаленнями статевих органів або певними розладами.
Звісно, все, що нас оточує, не може не впливати на здоров’я. У багатьох молодих людей спостерігається недостаток фізичної активності. Чимало є й таких, що вважають за необхідність з молодого віку вживати певні стероїдні препарати та харчові добавки (спортивне харчування), які не завжди правильно призначаються. Іноді це має вплив, протилежний бажаному. Бо відключаються певні власні фізіологічні функції організму – андрогену, а це в подальшому призводить до безпліддя. І таких прикладів з кожним роком все більше й більше. У значної кількості чоловіків за останніх 20 років значно погіршилася якість сперми, виникають проблеми із зачаттям дитини… «Жіночою» проблемою є виношування плоду. Мало не від початку вагітності майбутні мами вживають підтримуючі препарати… Наш організм починає раніше старіти. Жіночий клімакс у 35 років – це вже не патологія. Молодіють і прояви чоловічого клімаксу.
Водночас слід акцентувати на тому, що за наявності вільного доступу до Інтернету в нас практично відсутня культура статевого виховання підлітків і сексуальних стосунків загалом. Більшість батьків не виховують своїх дітей, мами не спілкуються з дівчатками, батьки – з хлопчиками. Діти мало не з початкових класів мають доступ до Інтернету, й досить багато батьків не ставить жодних блоків чи заборон на певні програми. Батьки вважають, якщо діти все це вже бачили й знають, то для чого їм про це розповідати. На жаль, і в школах дуже рідко проводяться уроки із сексуального виховання дітей. Хоча іноді буває, що для дівчаток до школи запрошують лікаря-гінеколога, а для хлопчиків – уролога-андролога. Загалом же молодь багато інформації отримує із соцмереж, а вона насправді не відповідає реальності. Відтак і доводиться стикатися з тим, що молоді здорові хлопці через відсутність знань потрапляють у халепу й несвоєчасно звертаються до лікарів. Часто в них виникають і проблеми сексуального характеру.
– На Вашу думку, з якого віку варто розпочинати статеве виховання дітей з питаннями сексу?
– Якось мене запросили на урок такого виховання до 4-го класу. Я спочатку відмовлявся, просив, щоб мені дали 9–10–11-й клас. Але все-таки довелося піти до молодших дітей. Хоча в мене було заплановано всього 30 хвилин легенької дискусії, ми спілкувалися більше години, і я зрозумів, що з ними потрібно працювати. Бо саме в такому віці у них формується неправильна думка про статеві стосунки, і вони з нею йдуть у доросле життя, через що потім часто трапляються різні розлади й непорозуміння зі статевими партнерами.
– Урологія, андрологія – що означають ці поняття?
– Урологія – наука про захворювання сечостатевої системи, нирок, сечоводів… Андрологія – наука про чоловіків. Це вузькоспеціалізований розділ урології, який займається чоловічою статевою системою, її розладами, фізіологічною підтримкою, віковими змінами. Лікарі-урологи тісно співпрацюють з ендокринологами, дитячими ендокринологами. Оскільки ендокринологам досить складно диференціювати статеві гормони, тестостерон, естрадіол, тобто чоловічі й жіночі гормони.
– Ви – лікар консультативної поліклініки. А якщо необхідне оперативне хірургічне втручання, це проводиться в полтавських клініках?
– За необхідності оперативні втручання у нас виконуються. Ми також співпрацюємо з єдиним в Україні відділенням андрології у Харкові. Там займаються більш складними операціями. У Полтаві надаємо консультативну, медичну, лікувальну допомогу. Для опанування андрології спочатку треба стати урологом. Так само не можна стати одразу сексологом чи сексопатологом.
– З якими проблемами до Вас найчастіше нині звертаються пацієнти?
– До нас звертаються з проблемами безпліддя, великий відсоток людей, на жаль, молодих, – із еректильною дисфункцією. Простатит, запальні процеси, косметичні дефекти – це все до нас. Завдяки Інтернету чоловіки мають більше інформації і останніми роками стали більше приділяти собі увагу. На жаль, у районах нашої області не всюди є урологи.
Хоча наскільки жінкам потрібен гінеколог, настільки ж чоловікам необхідно звертатися до андролога. Часто до нас приходять на прийом парами. Дуже добре, коли партнерша обізнана з ходом лікувального процесу партнера.
– Нині у багатьох українців таке неспокійне життя, багато доводиться працювати, аби забезпечити нормальний рівень життя, що іноді питання сексу “відходять” на другий план. Наскільки корисне чи шкідливе утримання від подружніх стосунків і як бути, якщо в подружжя не співпадають біоритми?
– Стосовно сексуальних стосунків тенденція у нас взагалі негативна. Ми маємо погіршення взаємовідносин між партнерами, погіршення фізіологічних особливостей… Незважаючи на те, що ми зараз відкриті всьому світові, ми толерантні, але поспілкуватися зі своїм партнером про сексуальну незадоволеність ми чи то боїмося, чи соромимось. Нам зазвичай ніколи, не вистачає знань і так далі. Щодо біоритмів чи частоти стосунків, партнерам потрібно це обговорювати, йти на компроміс і знаходити спільний знаменник. Бо часто трапляється, що сексуальні проблеми постають тоді, коли настає криза в стосунках, і тоді вже висловлюються усі претензії партнерів одне до одного. Тож коли до нас приходять молоді “продвинуті” чоловіки, в них далеко не все так райдужно й красиво. Загалом ми мало приділяємо уваги своєму здоров’ю, своїм взаємостосункам і почуттям. Зрештою ми мало приділяємо уваги своїм дітям. Купуючи їм дороговартісні гаджети чи іграшки, ми фактично відкупляємося від них, прикриваючись тим, що заробляємо гроші. Але ми не можемо купити їхню любов. Мине 10–15 років, і ніхто з цих дітей не згадає того годинника, планшета чи айфона. Вони згадають ті хвилини, коли разом з батьками були на природі в палатках, у зоопарку, в кіно чи на морі. Звісно, від недостатку спілкування страждають як психологічні стосунки, так і особистісні та сексуальні взаємостосунки…
– Гонитва за хоча б відносним фінансовим благополуччям – це постійні стреси, як наслідок – антидепресанти, гормональні препарати. Як усе це впливає на статеве життя?
– Я відкрию вам маленький секрет: частка продажу антидепресантів у аптечних мережах зараз колосальна. Адже понад третини, а може, й половина цих препаратів продається без рецепту. Тобто кожна людина може піти купити їх, змінювати дозу, не звертаючись до лікаря. Але ж антидепресанти насправді не вирішують проблему. Ми з їхньою допомогою лише створюємо собі штучну зону комфорту. Ви запитували про вплив довкілля, воно дійсно впливає на нас. Скажімо, через відсутність сонячних днів і зменшення джерел радості люди нині здебільшого похмурі, рідко побачиш посмішку на вустах. Але ж ми нещодавно відсвяткували Новий рік, інші свята й так швидко про них забули. Не додають оптимізму й теле- та інтернетновини, звідки лине майже суцільно негативна інформація… На жаль, ми розучились радіти й отримувати задоволення від життя. Звісно, є проблеми економічні, психологічні, психічні, але ж життя продовжується. Потрібно знаходити в ньому задоволення і радість.
– Скажіть, будь ласка, гомосексуалізм – це хвороба чи нездорова психіка? Ваше ставлення до нетрадиційної сексуальної орієнтації.
– Нині ведеться чимало дискусій щодо гомосексуалізму. Якщо раніше це вважалося патологією, то нині думки змінюються. Адже гомосексуалізм був завжди, в усі часи й епохи. І якщо були періоди історії, коли це не афішувалося й не визнавалося як явище, то нині суспільство ставиться толерантно до нетрадиційної сексуальної орієнтації. Хоча толерантне ставлення ще не означає, що це добре. На жаль, іноді це варіант прояву моди. Деякі мої пацієнти – гомосексуалісти. Проте ви ніколи в житті про них так не подумаєте. Немає у них кіношної манірності, сережок, боа, мережива. В одних людей проблема психологічна, коли він просто не може не бути гомосексуалістом. На противагу є й інша категорія, яку б я охарактеризував словом «розбещеність». Найчастіше це молоді люди, які експериментують, отримуючи сексуальний досвід. До речі, спочатку з різними жінками. Вони шукають себе й не знаходять. Насправді вони не зовсім гомосексуалісти.
Не згадаю жодного випадку, аби хтось із них звертався до мене з проханням позбавити його нетрадиційної орієнтації. Пацієнт каже: «Я гомосексуаліст, мене не треба міняти». Якщо людині це уже подобається? Наприклад, ви зранку полюбляєте пити чай і їсти вівсянку, а всі ваші сусіди їдять смажену картоплю з відбивною. Ви ж не будете відмовлятися від свого сніданку?
У Полтаві гомосексуалісти почувають себе некомфортно й приховують свою орієнтацію, адже у нас таке не вітається і не визнається. Уявіть, ви можете прийти на роботу або до своїх знайомих і сказати їм, що ви гей? У великих містах — простіше. Взагалі судити, правильно це чи неправильно, я не беруся. Думаю, це явище має право бути, але не потрібно його нав’язувати суспільству.
– Як часто пацієнти нетрадиційної сексуальної орієнтації звертаються до Вас із проханням про зміну своєї статі? Загалом це характерно для Полтави?
– Гомосексуали ніколи не хочуть змінювати стать. Їх влаштовує усе як є. Тобто, перебуваючи в своєму тілі, вони віддають перевагу чоловік – чоловікові чи жінка – жінці. Бо лесбіянство – це теж гомосексуалізм. Знову ж таки, є гомосексуали, а є транссексуали, яким хочеться перебувати в іншому тілі. У мене було кілька таких пацієнтів-підлітків, яких не вдалося зупинити, щоб не змінювати їхню стать. Можливо, це якийсь внутрішній протест або ж причиною є ситуація в сім’ї, в середовищі однолітків. Загалом змінити стать не проблема. Проблема – це конфлікти в сім’ї, на роботі, з оточенням. Іноді до нас звертаються люди щодо зміни статі. Така операція є тривалим і дороговартісним процесом. Бажання людини змінити стать є медичною проблемою. Не можна просто так змінити стать, потім ім’я та паспорт. Це постійний медичний контроль. Спочатку проводяться консультації у психіатра, андролога. Ми оцінюємо психотип пацієнта. У Полтаві є люди, які зробили операції, змінили стать.
Люди, які погодились на операцію зі зміни статі, довго до цього йшли. Вони хотіли жити зі своїми партнерами в іншій ролі. Мова не тільки про чоловіків. Я знаю жінок, які змінили стать на чоловічу. Тепер вони живуть із жінками, будучи чоловіками. Єдина проблема, яка лишилася, – фертильність, тобто нездатність до запліднення. Ні після зміни статі з чоловічої на жіночу, ні навпаки вони вже не зможуть продовжувати свій рід. Практично пожиттєво такі люди перебувають на гормонозамінній терапії.
Взагалі, змінити стать – не проблема. Питання це скоріше соціальне. Зазвичай відбуваються конфлікти з батьками, адже останні іноді припиняють будь-яке спілкування зі своїми дітьми, які набули іншу стать.
– З якого віку чоловікам потрібно відвідувати лікаря-андролога, якщо очевидних проблем для цього немає? Загалом якого віку Ваші пацієнти?
– Десь у 70–80% випадків нас відвідують чоловіки у віці 20–40 років. Є пацієнти, яким усього 14 років.
Іноді я порівнюю чоловічий організм із автомобілем. Після купівлі авто ви ж не їздите, поки воно остаточно не зламається. Ви масло поміняли, щось підкрутили. Після 30 років чоловічому організму уже потрібен “техогляд” хоча б раз на рік. Адже андрологу розповідають те, що іншим навіть натякнути не наважуються. Те, що ми обговорюємо тут, – лишається тут. У нас дуже довірливі стосунки.
– І наостанок – що б Ви хотіли порадити полтавцям?
– Хотів би побажати і чоловікам, і жінкам у першу чергу навчитися поважати й полюбити самих себе. Жінкам – відвідувати гінеколога, чоловікам – уролога-андролога. Необхідно з повагою ставитись до свого здоров’я. Якщо ми навчимося любити себе, тоді ми захочемо бути здоровими й мати красиве тіло, а також захочемо гарних взаємостосунків.

Людмила ДАЦЕНКО.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий