Не викидайте пластикові пляшки. Засійте їх…грибами.

Не викидайте пластикові пляшки. Засійте їх…грибами.

Цьогорічний грибний сезон розпочався доволі пізно, тому і збір, порівняно з минулим роком, не надто порадував шанувальників тихого полювання. Але чимало любителів цих ласощів надихнулися світовим трендом – перетворенням використаного пластику в корисні речі, й спробували вирощувати гриби у пляшках з-під води, пластикових відрах, звільнених після засолки овочів, різних бочках з-під технічних рідин. Про їх досвід – в одному з наступних випусків зорянського додатка «Сійся, родися!..», а поки – про саму технологію вирощування глив у пластиковій тарі.

Раніше найбільш популярними грибами для домашнього вирощування вважалися шампіньйони. Проте з ними чимало мороки: потребують вдосталь місця та родючого субстрату, тому займатися ними в умовах звичайної квартири не зручно. А ось гливи, для яких у природних умовах основною поживою є деревна целюлоза, можна розводити практично на всьому – тирсі, соломі, сіні, сухому листі з саду, картоні, бур`яні з городу. Для початку субстрат закладають у каструлю і пропарюють протягом 30 хвилин для знищення інших грибкових організмів та інфекцій. З п`ятилітрової пластикової пляшки знімають «горло» і за допомогою паяльника чи ножа роблять ряд отворів, приблизно на відстані 10 см один від одного. Вологим сіном чи соломою туго набивають пляшку, кожен шар поживного субстрату чергуючи з міцелієм. Потім пляшку закривають для підтримання у ній відповідної вологості, ще раз рясно з пульверизатора поливають водою і залишають на два тижні, спостерігаючи за ростом грибниці.
Як швидко вдасться отримати перший результат, залежить від умов зберігання засіяних пляшок та якості міцелію. Роздобути якісний міцелій – головна проблема цього експерименту. Можна замовити поштою чи купити на ринку сухий міцелій гливи і розвести його на зерні злакових культур. Зробити це нескладно, але врахуйте, що життєздатність сухого міцелію порівняно з готовим вологим складає близько 30%, тому для розведення може знадобитися кілька чи навіть кількадесят спроб. Краще купляти вологий живий міцелій безпосередньо у фермерів-грибників, але знайти їх через інтернет-мережу – ще той квест для початківців. Найчастіше грибники-аматори потрапляють на спритних ділків, які намагаються заробити на всьому, з чого можна мати хоч якийсь зиск. Приблизно 80–90% всіх оголошень про продаж грибного міцелію гливи у популярних соціальних пабліках і мережах – шахрайство. Найпростіший шлях – купити на ринку перезрілі гриби чи зібрати власні і на їх основі розвести міцелій. До того ж осінь – ідеальна для цього пора. Грибний міцелій – білий наліт на плодовому тілі гриба, що більше нагадує білу цвіль і знаходиться не лише на його ніжці. Для його розведення гриби з міцелієм подрібнюють ножем чи блендером і закладають у пляшки разом з сіном або змішують з пропареним зерном злакових культур і вже потім, коли міцелій добре освоїть поживний субстрат, закладають у пляшки.
Перший урожай орієнтовно через 15–20 днів. Кількість грибів, яких можна зібрати з однієї пляшки, залежить від поживної основи. Зазвичай з однієї пляшки вдається зрізати від трьох до п’яти хвиль глив. Після того, як останній урожай зібрано, солому змінюють на свіжу.
Садівник з багаторічним досвідом Володимир Давидов зазначає, що гливи можна вирощувати лише у теплих приміщеннях – підвалах та погребах, де температура тримається близько 20°С вище нуля і відносна вологість складає майже 90%. Він зауважив, що спочатку субстрат після засіву тримають у темному місці, а після появи перших «білих ниток», що свідчать про ріст грибниці, переносять у світле з нижчою температурою (+15°С). Пляшки кілька разів на день зволожують водою, і гриби ростуть на світлі, під впливом якого шапочки змінюють свій колір і набувають коричневого забарвлення.
Добре, якщо світовий досвід у нас приживеться, а в полтавських лісосмугах стане менше пластикового сміття.

Юлія ХОМЕНКО.

Поділися:

Добавить комментарий