Немає нічого неможливого –  варто лише захотіти

SONY DSC

Немає нічого неможливого – варто лише захотіти

Умільця з Лутовинівки Олександра Жука знають не лише у своєму селі, а, мабуть, у всій області та й за її межами. Якби йому років зо тридцять тому сказали, що буде займатися опаленням, зварюванням, меблями, рихтуванням (саме це його ще з дитинства цікавило), фарбуванням, збиранням автомобілів, виготовленням великих опалювальних котлів, – зроду не повірив би. Адже колись він учився у СПТУ на машиніста баштового крана. А це дійшло ще й до такого, за словами самого Олександра, «абсурду», як… трактори. Свій перший міні-трактор майстер виготовив чотири роки тому. Каже, захотілося самому собі довести, що із «чермету» можна щось зробити…
Так-так, ви правильно зрозуміли: виготовив. Власноруч. міні-трактор. І не облишив це заняття й дотепер. Яким чином йому вдаються такі речі? Що можуть його міні-трактори? Звідки черпає натхнення? Олександр Жук про все це розповідає нашим читачам.

«Хочу і буду робити «переломку»

– То як же склалася доля вашого першого трактора?
– Він пробув у мене два з половиною роки, слабенький був, усього сім «конячок»… А одного ранку я прокинувся і вирішив: хочу і буду робити «переломку». От захотілося – і все. Тож перший міні-трактор продав, та так, що ледве повернув затрати на другий… І приступив до роботи…
(Для тих, хто не в курсі: «переломка» – це економний варіант міні-трактора, яким користуються умільці вже не одне покоління. Саме слово «переломка» має на увазі наявність переломної рами у такої техніки. – Авт.).
– Як саме працюєте, де берете матеріали й запчастини?
– З металом я працюю давно. В Інтернеті побачив те, що мене цікавило, написав автору, щоб креслення вислав, і той з мене запросив 150 доларів… Тож вирішив покладатися тільки на свій досвід. Спочатку визначав розміри майбутнього міні-трактора, довго сидів, вираховував довжину мостів. «Жигулівські» мости обрізаю, вкорочую, збираю їх докупи… Роблю усе по-своєму. Багато запчастин купую у металобрухті; двигун же новий придбав, так само й гуму, камери, ланцюги, зірочки…
Спочатку не все вдавалося. Поставив один двигун, проїхав кілька метрів по своїй вулиці, спалив літр бензину – і трактор заглох. Затягли його у двір, то я його зразу розібрав і в «чермет» здав. Купив потужніший двигун на 12 «конячок» і почав усе заново. Домігся того, що мій міні-трактор 374 грами бензину на годину роботи бере.
Собівартість самих запчастин виходить до 50 тисяч гривень. Якось на одному з підприємств хотів замовити шківок двохручейний, так вони мені виставили за нього ціну 2800 гривень! Для порівняння: я перший двигун купив за 1900… То я ще посидів, потилицю почухав, за три дні навчився алюміній відливати, і пішло-поїхало… Тепер сам відливаю алюміній, роблю болванки, виливаю, потім токар їх проточує.
А креслення? Та немає їх, бо все отут (показує на лоба. – Авт.). Як уже три трактори зробив, то я його знаю. Задній підрамник – платформа 47 на 43, передня – 110 на 43; висота з мостами, кардан, шестерінки…

«Оцей маленький трактор тягне три-чотири тонни»

– І на що здатна ваша техніка?
– Воно дорогувато начебто виходить, але тим не менш помічник у господарстві хороший. Заготовити дрова, сміття вивезти… Оцей маленький тракторець тягне три-чотири тонни, наприклад, до трьох кубів сухих дров. Весною думаю пустити його під два плуги. Зараз роблю до нього фрезу через гідромотор і плуг, картоплесаджалка до нього є.
Адже робив міні-трактор спеціально на тягу. Звісно, можна зробити, щоб швидкість досягала і 60 кілометрів за годину. Але мені це не треба, головне – тяга, тож мій «біжить» до 30 кілометрів за годину. Завантажений і по ріллі – на першій передачі, а по асфальту рушаю – то третя-четверта. Для порівняння: заводський міні-трактор дюралевий за 120 тисяч гривень у ріллю як утрапить – кермо не повернеш. А мій – везе будь-що і будь-де. Це міні Т-150. Та у класичного трактора Т-150 лише передні колеса повертаються. У мого ж повністю рама складається. У «класиці» тільки задній міст крутиться, а тут – передній і задній, усі чотири колеса…
– Скільки часу займає виготовлення міні-трактора вручну?
– Взагалі-то трактор у мене виїжджає з двору за півтора місяця. Це якщо з восьмої до восьмої працювати. Як зайшов зранку до майстерні – і не вийду звідти до вечора, доки не зроблю те, що запланував. Ні їсти не йду, нікуди. Кличуть обідати – не хочу, бо потім уже не до того… Недовго його робити – довше збирати і пристойний зовнішній вигляд забезпечити.
Ось недавно «Кіровця» виготовив на замовлення. Але не стільки для заробітку, скільки для самоствердження. Бо таких міні-тракторів два – на Кузбасі й один – в Україні. Мій, наскільки я знаю з Інтернету. «Кіровець» – за дизайном, але під капотом – своє, ніде немає нічого зайвого, нічого не висить, не виглядає, шківок, гідравліка – все компактно, заховано всередині… А на вигляд – наче «Кіровець». Склав я його, пофарбував, сів за кермо, виїхав на вулицю, проїхався… І на душі так радісно: я його таки зробив!

«… Як наїдеш на камінь, то трактора не підкидатиме»

– Ще не набридло це заняття?
– Аж ніяк! Хочу ще зробити самоходку на гусеничному ходу. Для себе, просто цікаво. Щоб і без «гусіні» їздила, і з нею, по болотах плавала, у воді, по засніжених полях бігала; на два мости, шість коліс. Ще немає таких, як я оце хочу зробити, по ходовій. Уже роздатку дістав, мости лежать. Думаю, що зроблю. Хочеться. Дарма, що дружина лається (сміється. – Авт.).
Зараз, наприклад, причіп до трактора роблю на балансованих колесах. Усі чотири ходитимуть: як наїдеш на камінь, то трактора не підкидатиме. А ще – лісовоз, щоб можна було кузов зняти, підчепити колоду, ставиш причіпне таке, щоб стовби довжиною метрів 8–10 перевозити…
Багато чого дуже хочеться зробити. Зробити, щоб у першу чергу довести, що немає нічого неможливого – варто лише захотіти.
– Саморобні міні-трактори потребують реєстрації?
– Звісно, господар має зареєструвати такий трактор, бо їздити ним по дорозі не можна. Навіть на мотоблокові рухатися по вулиці не дозволяється – тільки перевозити його на причепі. Мають бути права на водіння міні-трактора. По грошах така реєстрація виходить, як для легкового автомобіля…
***
Фото міні-тракторів Олександра Жука у групі «Самоделкин» за один лише вечір набрали більше трьох тисяч переглядів і оцінок. Для майстра не просто приємна – неабияк важлива оцінка його праці. Така риса притаманна людям творчим, і бути ними можуть не лише поети, музиканти чи художники, а, як бачимо, – і «технарі».

Надія ЛИТВИН.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий