«Розкажіть про лікувальні властивості золототисячника. Особливо цікавить, чи допоможе він нормалізувати роботу шлунково-кишкового тракту».
Т.П.ОДУД.
Золототисячник малий (золототисячник зонтичний, центурія; золототысячник малый; Centaurium erythraea, синоніми: С. umbellatum, С. minus) – дворічна трав’яниста гола рослина родини тирличевих. Стебло пряме, чотиригранне, 15–30 сантиметрів заввишки, у верхній частині вилчасто розгалужене. Листки супротивні, цілокраї; нижні – зібрані приземною розеткою, видовженооберненояйцевидні, тупі, з п’ятьма жилками, до 5 сантиметрів завдовжки і 2,5 сантиметра завширшки, стеблові – напівстеблообгортні, довгастоовальні або лінійно-ланцетні. Квітки правильні двостатеві, зібрані у верхній частині стебла щитковидною волоттю. Віночок рожевий, з тонкою циліндричною трубочкою і п’ятироздільним відгином. Плід – коробочка. Цвіте у липні-серпні.
Росте золототисячник на сухих луках, лісових галявинах, узліссях і степових схилах по всій території України.
Для виготовлення ліків використовують траву, яку збирають на початку цвітіння рослини. Зрізані під приземною розеткою листків стебла сушать у провітрюваному приміщенні або в затінку на відкритому повітрі. Сухої сировини виходить 25–26 відсотків. Термін придатності – 2 роки. Сировину відпускають аптеки.
Трава золототисячника малого містить 0,6–1 % алкалоїдів (переважно генціанін), гіркі глікозиди (еритаурин, еритроцентаурин та інші), флавоноїди (апіїн, лютеолін, космозеїн, апігенін, скутеляреїн, рутин, астрагалін, кверцимеритрин, кемпферол, кверцетин, хризоеріол та інші), тритерпеноїди (переважно олеанолова кислота), фітостерини та ефірну олію. У свіжій траві є аскорбінова кислота й каротиноїди, але при сушінні вони майже повністю руйнуються.
Золототисячник малий стимулює секрецію залоз травного тракту, підвищує жовчовиділення, посилює перистальтику кишок і скорочення м’язів матки, виявляє протизапальну, болезаспокійливу, слабку проносну і глистогінну дії.
У науковій медицині золототисячник використовують як гіркоту для збудження апетиту, поліпшення травлення й посилення перистальтики кишок.
Настій трави золототисячника виявляє терапевтичну активність при гіпацидному гастриті, деяких диспепсіях, метеоризмі, захворюваннях печінки, жовчного міхура й нирок та при глистах.
В акушерсько-гінекологічній практиці препарати золототисячника призначають для прискорення скорочення матки в післяпологовий період, для зупинки маткової кровотечі після аборту, при запальних захворюваннях жіночих статевих органів.
Настойку трави на прованській олії використовують для лікування виразки гомілки. Золототисячник використовують як народний засіб при зниженому апетиті, розладі травлення, особливо при підвищеній кислотності шлункового соку, печії, метеоризмі, шлунковій кровотечі та при хворобах печінки, жовчних шляхів і нирок, при геморої, тубeркульoзi легень і периферичних лімфатичних вузлів, цукровому діабеті й хворобах шкіри, проти алкоголізму, для поновлення сил після захворювань з тривалим тяжким гарячковим станом та при грипі.
Золототисячник входить до складу апетитних чаїв, шлункових чаїв та гіркої настойки. Для її виготовлення беруть 60 частин трави, 60 частин листя бобівника трилистого, 30 частин кореневища аїру тростинового, 30 частин трави полину гіркого, 15 частин шкірки з плодів мандарина і 40-процентний спирт у такій кількості, щоб можна було виготовити літр настойки. Побічної дії препарати золототисячника малого не виявляють, але передозування спричинює розлади травлення.
Внутрішньо настойку трави вживають по 10–20 крапель 2–З рази на день за 15–20 хвилин до їди для підвищення апетиту й поліпшення травлення.
Настій трави (10 г сировини на 200 мм окропу) п’ють теплим по половині або третині склянки 2–3 рази на день за 30 хвилин до їди для збудження апетиту й поліпшення травлення при зниженій функції шлунково-кишкового тракту.
Настій трави (столова ложка сировини на літр окропу) п’ють по півсклянки тричі на день за півгодини до їди при гіперацидному гастриті, що супроводжується печією.
Настій суміші 3 столових ложок трави золототисячника малого і 3 столових ложок трави звіробою звичайного на 5 склянок окропу п’ють по півсклянки 4–5 разів на день при хронічному гіперацидному гастриті, що супроводжується розладом функції кишок.
Настій однієї столової ложки суміші трави золототисячника малого (25 г), чистотілу звичайного (25 г), рутки лікарської (25 г) і коріння кульбаби лікарської (25 г) на склянці окропу п’ють по півсклянки 3–4 рази на день як жовчогінний засіб.
Настій трави (20 г сировини на 200 мл окропу) вживають по третині склянки тричі на день для прискорення скорочення матки в післяпологовий період, для зупинки маткової кровотечі після аборту, при запальних захворюваннях жіночих статевих органів.
Дві столові ложки суміші трави золототисячника малого (20 г), шавлії лікарської (20 г), кропиви дводомної (40 г) і подорожника великого (40 г) заливають 500 мл окропу, настоюють 2 години і п’ють по півсклянки тричі на день при післяпологових запальних захворюваннях (ендометрит, метроендометрит, сепсис).
Відвар столової ложки суміші 4 частин золототисячника малого і частини полину звичайного в склянці окропу вживають по столовій ложці тричі на день при алкоголізмі.
При грипі 4 столові ложки суміші (порівну) трави золототисячника малого, листя бобівника трилистого і квіток ромашки лікарської заливають 3 склянками окропу, настоюють 10 хвилин і випивають за день, а ввечері випивають 100 г горілки, нагрітої з ложкою меду.
Настойку трави на прованській олії у співвідношенні 1 : 10 (настоюють 20 діб) використовують для змащувань виразки гомілки 1–2 рази на день.