Новомученики за віру Христову

Пам’ять преподобномучениці Олімпіади Полтавської, ігумені Козельщинської, та священномученика Гавриїла Полтавського молитовно вшановують 2 червня. Саме цього дня 80 років тому енкавеесівські кулі обірвали їхні земні життя.
Нині достеменно відомо, що 2 червня 1938-го жертвами червоних бузувірів стало багато полтавців. Принаймні прізвище ігумені Олімпіади – Вербецька – зазначене в переліку майже сорока людей, яким винесли смертний вирок – розстріл.
Про останні дні мучеників не залишилося жодних свідчень. Найімовірніше, їхні тіла були поховані в розробленому піщаному кар’єрі за містом. У наші дні в цій місцевості, в урочищі Триби, встановлений пам’ятний знак жертвам політичних репресій.
Майбутня ігуменя, в миру Олена Вербецька, виросла у простій селянській родині в Кобеляцькому повіті. Закінчила прогімназію (4 класи) й була помічницею вчительки підготовчого класу в цьому закладі. У вісімнадцятирічному віці прийшла до Козельщинської обителі Різдва Пресвятої Богородиці з бажанням присвятити себе духовному життю. Понад десять років була послушницею, а 1915-го відбувся її постриг у чернецтво з нареченням імені Олімпіада. Ігуменею Козельщинського монастиря подвижниця стала на порозі страшних подій червоного терору й більшовицького богоборства.
Після 1917 року земля і частина майна в обителі були відібрані. Про наближення ще більших лихоліть провістила ікона Богородиці, яка знаходилася над центральним монастирським входом, – святий образ заплакав кривавими слізьми. Розлючені атеїсти в погонах вимагали, щоб священики й монахині підписали “експертизу” про “лжечудеса” від ікони. Отримавши відмову, розпочали репресії проти чернецтва обителі.
Восени 1929-го монастир закрили. Комсомольці показово, серед білого дня, розграбували останнє монастирське майно. Надалі у Божому храмі влаштували театр, а ікони використовували як дошки для написання портретів передовиків виробництва…
Ігумені Олімпіаді довелося переховуватися у надійних людей. У Полтаві вона зібрала довкола себе черниць із різних розорених обителей. Довідавшись про це, безбожна влада розпочала вистежувати матінку. Однак натрапити на слід вдалося аж тоді, коли переслідувачі отримали донос. 63-річну ігуменю арештували й кинули до в’язниці, де жорстоко катували. Вийти на волю їй уже не судилося.
* * *
Про священномученика Гавриїла сучасним дослідникам вдалося дізнатися, на жаль, дуже мало. Народився Гаврило Петрович Коваленко в 1867 році в селі Білоцерківка (Великобагачанський район) у родині священика. Навчався в Полтавській духовній семінарії.
Із 1890 року проживав і ніс священицьке служіння у Полтаві. На час арешту, в 1938 році, протоієрей Гавриїл був настоятелем Свято-Миколаївської церкви. Енкавеесівці провадили в той період настільки масові арешти, що кадрів бракувало, тож за Гаврилом Коваленком прийшли звичайні міліціонери. Зберігся спогад, що ці люди вибачалися перед батюшкою за заподіяне…
Коваленко був звинувачений в антирадянській пропаганді, участі в контрреволюційній організації та тероризмі. “Особлива трійка” засудила священика до розстрілу з конфіскацією майна. Вирок виконано 2 червня.
Реабілітований Гаврило Коваленко в 1990 році.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.

Поділися:

Добавить комментарий