Обліпиха відведе будь-яке лихо

Обліпиха відведе будь-яке лихо

Народ недарма склав таке прислів’я, адже ця рослина успішно лікує більшість захворювань. І справді, у природі немає інших плодів, які містять таку ж кількість вітамінів, як ягоди обліпихи. Обліпиха здатна зміцнювати стінки кровоносних судин, поліпшувати обмін речовин, також має антиоксидантну дію й запобігає окисленню тканин,
а значить – і старінню людського організму.

Вітамінна скарбничка

Вирізнити обліпиху серед схожих рослин не так і складно. Це невисокий багаторічний чагарник сімейства лохових (Elaeagnaceae). Рослина має гнучкий стовбур, найчастіше – з колючими гілочками, ланцетоподібними яскраво-зеленими листочками, дрібними одностатевими квіточками, дрібненькими жовтого або жовто-помаранчевого кольору м’ясистими плодами-кістянками, які мають приємний аромат та кисло-солодкий смак. Квітнути обліпиха починає в травні, а плоди дозрівають восени. Безсумнівно, найцінніша частина рослини – її ягоди, які містять насіння з високим вмістом цілющої ефірної олії. У м’якоті ягід знаходиться велика кількість органічних кислот, цукру, вітамінів групи В (В1, В2, В6), до їх складу також входять вітаміни С, Е та каротиноїди. Щодо лікувальних властивостей, то тут найбільш відома у використанні обліпихова олія, яка має високий вміст жирних кислот, необхідних організму для профілактики і лікування склерозу, зміцнення кровоносних судин, нормалізації роботи нервової системи. Обліпихова олія ще використовується для лікування внутрішніх захворювань (гастрит, виразкова хвороба, гіпертонія, цукровий діабет, атеросклероз), а також для змащування пролежнів, лікування обморожень, опіків… До речі, унікальною особливістю ягід обліпихи є наявність у них речовин, які поліпшують засвоєння вітамінів. Щодо кори і листя рослини, то у них є речовини з антибактеріальною та знезаражувальною дією. Але варто застерегти: при застосуванні лікарських засобів з обліпихи слід пам’ятати, що свіжі плоди і сік з них не можна вживати людям, які страждають на виразкову хворобу шлунку та на гастрит із підвищеною кислотністю. Для таких хворих корисна лише олія. А хворим на сечокам’яну хворобу з уратним походженням каменів взагалі будь-які препарати з обліпихи категорично протипоказані.

Особливості вирощування

Обліпиха може рости практично на всій території України. Особливості вирощування обліпихи визначаються її біологією, адже це дводомна вітрозапилювальна рослина, тому для плодоношення «жіночої» частини рослини потрібно близьке розташування «чоловічої». Для тих, хто захоче придбати посадковий матеріал, радять вибирати ті саджанці, які були отримані з живців, бо з сіянців (вирощених із насіння), може вирости колюча дичка невідомо якої статі. До речі, стать молодого саджанця можна визначити за такими ознаками: якщо бруньки великі, з 5–7 лусочками, то це – «чоловіча» рослина, якщо ж бруньки витягнуті й дрібні та з 2 лусочками, то рослина «жіноча». Дехто із садівників, щоб не відводити місце на ділянці під висаджування «чоловічої» рослини, щепить кілька живців від неї на «жіночу», штучно отримавши таким чином однодомну рослину. Ще одна цікава особливість: у обліпихи на коренях утворюються бульбочки, які допомагають рослині засвоювати атмосферний азот, тож не варто приймати цей симбіоз за хворобливі нарости й обламувати або зрізати їх.
Інколи доводилося чути негативні відгуки про погану приживлюваність обліпихи і деякі проблеми під час вирощування. Вибираючи місце для обліпихової «плантації», потрібно враховувати деякі нюанси. Варто пам’ятати, що природне середовище проживання цієї культури – піщані ґрунти на берегах водойм. Любить вона вологу, хоча коренева система абсолютно не переносить близького розташування ґрунтових вод, та й загалом рослина ця досить посухостійка. Також вона не переносить кислих ґрунтів і тому позитивно реагує на внесення вапна. Слід пам’ятати й те, що обліпиха дуже світлолюбна, тому ділянка, на якій вона буде рости, не повинна затінюватися іншими високорослими деревами. Незважаючи на високу морозостійкість, деревця «чоловічої статі» можуть постраждати у період перепаду температур після відлиг, тому місце обирайте таке, щоб було захищене від вітрів і бажано – на південних схилах. Ще одне зауваження: обліпихові деревця не терплять близького сусідства дерев, чагарників і навіть пряних трав та квітів, тому і це врахуйте.
Під час агротехнічних робіт слід не забувати, що рослини мають поверхневу кореневу систему, яка поширюється горизонтально на кілька метрів від стовбура. Корінці ті тендітні й легко травмуються під час обробітку ґрунту та пересадки, тому не радять перекопувати пристовбурні круги, а висадку-пересадку слід робити акуратно і з великою грудкою землі на корінні. Пам’ятаючи про поверхневе розгалуження коріння, посадкові ями робіть завширшки і завглибшки не більше, ніж по 0,5 м, і на відстані 2–3 метри одна від одної. Засипайте ями сумішшю перегною, річкового піску, садової землі, суперфосфату і деревної золи (після посадки коренева шийка саджанця повинна залишитися на рівні поверхні ґрунту). Пристовбурну площу добре зволожте відстояною водою і замульчуйте – мульча захистить саджанець від перегріву, утримає вологу і сповільнить ріст бур’янів. Ще один нюанс потрібно враховувати під час вирощування обліпихи – у неї дуже короткий період зимового спокою, тому бруньки можуть прокинутися вже після перших тривалих відлиг. Для молодих саджанців, посаджених восени, таке явище може стати згубним, тому висаджувати їх краще рано навесні (якщо посадкові ями підготувати з осені, то навесні буде менше клопоту).

Особливості догляду

Враховуючи вищезазначене застереження щодо розташування кореневої системи, вносити добрива в пристовбурні кола дорослого куща немає сенсу. Рослини у період активного росту люблять підживлення фосфорно-калійними добривами, а з органічними добривами і з органікою ліпше не перестаратися. Протягом всього періоду вегетації деревця потребують поливів, але поливати треба так, щоб не допускати застою води. До плодоношення обліпихи важливо проводити формуючу обрізку для створення правильної форми крони деревець. Проводять її рано навесні (до розпускання бруньок), видаляючи хворі, пошкоджені та підмерзлі пагони і в неправильному напрямку зростаючий молодий приріст. Через 8–10 років після садіння проводять і омолоджуюче обрізування, залишаючи лише 3-річні пагони.
Обліпиха – культура, яка досить рано починає плодоношення, і її врожайність швидко досягає максимального значення (сучасні сорти дають з куща від 10 до 30 і більше кілограмів ягід). Щоправда, збирання урожаю ускладнює така особливість – ягоди обліпихи мають короткі плодоніжки і дуже щільно «сидять» на гілочках. Але збирання плодів можна проводити у кілька термінів: восени після повного дозрівання і десь на початку зими після морозів, адже проморожування ніяк не впливає на властивості ягід. Зібраний урожай до переробки зберігають не більше 3 днів і в прохолодному місці, куди не потрапляють сонячні промені. Взагалі ж заморожені ягоди зберігають вітаміни до 6 місяців.
Восени ягоди обліпихи можна збирати не лише вручну, а й за допомогою пристосування. З огляду на те, що плоди мають тонку шкірку, збирають їх у міцну тару з широким дном. А підмерзлі плоди обліпихи можна збирати, струшуючи їх на чисту підстилку. Варто звернути увагу й на ще один спосіб збирання. Дехто з господарів зрізує гілочки обліпихи й підвішує їх у приміщенні з температурою, близькою до нуля, – таким чином ягоди зберігаються аж до весни. Також ягоди добре зберігаються, коли їх пересипають цукром (у рівних пропорціях) і тримають при температурі, близькій до 0°. Заготовляти обліпиху можна й іншими способами: ягоди сушать у духовці, роблять із них вітамінний сік, варення, джем, желе. Однак треба пам’ятати, що термічна обробка і консервування знижують вміст вітамінів, які містяться у сирих плодах.

Андрій НАВРОДСЬКИЙ.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий