Обов'язок воїна  і громадянина

Обов’язок воїна і громадянина

Феномен нинішнього українського солдата-добровольця цілком вписується в національну традицію нашого волелюбного народу. Ризикуючи життям, звичайні вчителі, медики, будівельники та всі ті, хто не мав до початку новітньої російсько-української війни жодних військових навичок, взяли до рук зброю, щоб захистити суверенітет і незалежність рідної держави. З Дмитром Юденком, одним з таких добровольців, вдалося познайомитися під час церемонії нагородження полтавців відзнаками «Лицарський Хрест Добровольця». Пройшовши через пекло війни, він знайшов своє покликання у громадській роботі в рідному місті.

Брат за брата

Особиста війна за свободу від олігархів та справжні європейські цінності для свого народу розгорілася у душі Дмитра задовго до початку АТО. Майдан став своєрідним каталізатором цього внутрішнього супротиву, тому, залишивши всі нагальні справи, він поїхав у Київ. Спочатку Революція Гідності його захопила повністю, згодом, коли демократичний порив майданівців почали використовувати політики, він вирішив на певний час відійти вбік… З початком війни планував одразу піти добровольцем на фронт. Але молодшого брата Євгена мобілізували у перші дні московської навали. Тож Дмитро затримався, бо мав допомагати мамі – жінці поважного віку.
…Наприкінці липня 2014 року бойова машина МТЛБ (легкоброньований тягач) підірвалася на фугасі. Серед членів екіпажу машини був і Євген. Він не вижив. Після його смерті залишатися у тилу Дмитро вже не міг. Він звільнився з роботи (працював машиністом баштового крана в Полтаватрансбуді) і записався добровольцем у лави «Азову». В той момент у Збройних силах України ще був безлад, спецзасобами бійців забезпечували головним чином волонтери. У добровольчих батальйонах була чітка дисципліна, що й вплинуло на його вибір між добробатом і ЗСУ.
«На 2014 рік у бійців ЗСУ був рішучий настрій, але матеріально-технічне забезпечення було недостатнім, – ділиться болючими спогадами Дмитро Юденко. – Все, що зберігалося на складах, вигнали «в поле», але техніка не відповідала потребам сучасної війни. Спорядження було якісним переважно те, яке привозили волонтери. Багато речей довелося купувати за власні кошти. Ніхто не думав, що війна так затягнеться. На її початок нам не вистачало і техніки, і знань та вишколу. Перші юнаки гинули саме через відсутність знань про тактику ведення військових дій. Коли вперше потрапив під обстріл, згадував настанови свого воєнрука, який дав якісну підготовку і добре ставився до солдатів. Його поради дуже виручили».
У складі полку «Азов» Дмитро пройшов чимало гарячих точок у зоні АТО. Починав розвідником, а згодом став водієм, стрілком гранатомета. Демобілізувався три роки тому.

Бойові поранення у мирній Полтаві

У квітні 2017 року після анонсу у «Фейсбуці» мирної акції протесту проти перекриття арки «Газетний ряд» Дмитро Юденко вирішив приєднатися до протестувальників і допомогти її розблокувати. Потрапивши в епіцентр кривавих подій, отримав ножові поранення разом із побратимом Олексою Кобою. На жаль, слідство щодо справи «кривавої арки» триває й досі. Але це дало суттєвий поштовх, щоб міська влада хоча б формально почала впорядковувати тимчасові споруди, а депутати не ігнорували думку місцевих жителів. Дмитро переконаний, що зробить все від нього залежне, щоб полтавці жили в комфортному європейському місті.
До цього його зобов’язує і пам’ять про покійного брата. Разом із побратимами зініціював встановлення йому меморіальної дошки у Скороходовому Чутівського району на фасаді школи, де вони навчалися та мріяли відкрити власну справу. Дошку відкрито у 2016 році.
Нині у вільний від роботи час Дмитро бере активну участь у роботі громадських організацій «Вороскол» та «Єдність і Братерство». Також тренує батальйони територіальної оборони. Даний проект Міністерства оборони України передбачає суттєво новий тип підрозділів Збройних сил держави. Він скопійований з кращого польського і швейцарського досвіду. Батальйони формуються з цивільного населення. Перші батальйони самооборони на території області були створені ще у 2014 році. До обов’язків добровольців входить охорона об’єктів підвищеної техногенної небезпеки, а також об’єктів, які можуть стати метою терористичних атак, – мости, автошляхи, залізничні вузли, газопроводи, промислові та комунальні підприємства області, захист цивільного населення від агресії та протиправних посягань, виявлення та перешкоджання проявам сепаратизму, екстремізму та тероризму, а також виконання інших бойових завдань.
«Коли почав займатися територіальною обороною, познайомився з людьми, які не мали військової підготовки, але хочуть захищати рідний край, бути підготовленими до цього, – розповідає Дмитро. – Створили групу і займаємося щосуботи: іноді – у військкоматі, іноді – на своїх локаціях у місті або за містом.
До нас приходить чимало молоді. Хлопці й дівчата патріотично налаштовані, але не мають належної уваги. Тому вирішив займатися з ними. Вважаю, якщо людина має знання, то дуже погано, коли вона їх не використовує, не ділиться з іншими.
Коли я повернувся додому, у Полтаву, в 2016 році, то побачив, що зміни на краще є. Потрібно ще й бажання змін. Керівництво держави пішло на ці зміни, але самі вчителі початкової військової підготовки не знали на той час, як правильно викладати таку специфічну дисципліну, їхні дії були дещо неорганізовані. Їм також потрібна була допомога людей, які були на війні. Проблема в тому, що не всі розуміють причинно-наслідкові зв’язки. Знання, отримані зараз, зможуть допомогти у майбутньому. Співпрацюємо з департаментами освіти міста та області. Громадську організацію «Вороскол» я й створив для того, щоб у першу чергу акцентувати увагу на роботі з молоддю».
Будівельник, воїн, громадський активіст Дмитро Юденко нещодавно удостоєний «Лицарського Хреста Добровольця». Він – справжній продовжувач козацького лицарського обов’язку – землю рідну боронити і віру свою берегти.

Юлія ХОМЕНКО.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий