Комплекс весняно-польових робіт на Полтавщині у розпалі. За оперативною інформацією фахівців департаменту агропромислового розвитку ОДА, аграрії краю повністю підживили озимі зернові культури, під які загалом відведено 237 тисяч гектарів, і завершили сівбу ранніх зернових колосових культур, які в цьому році займають 115 тисяч гектарів. Нині на ланах області закривають вологу під майбутній урожай, завершують сівбу цукрових буряків, сіють соняшник, а в господарствах південних районів розпочинають сівбу кукурудзи. Загалом станом на 19 квітня ярими культурами в області засіяно близько 250 тисяч гектарів із майже одного мільйона 400 тисяч гектарів прогнозованих до посіву площ.
Про ситуацію в агропромисловому комплексі області, про проблеми й перспективи сільгоспвиробництва на Полтавщині ми ведемо розмову з директором департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації Сергієм ФРОЛОВИМ.
Житниця Європи купує жито в Білорусі
– Сергію Олександровичу, Полтавщина загалом уже кілька років поспіль є лідером агровиробництва в Україні. Чим можемо пишатися за результатами минулорічної роботи і які проблеми виникають?
– У минулому році ми мали найвищі темпи росту валового виробництва сільгосппродукції до попереднього року і за цим показником лідируємо в Україні. За сумарним обсягом виробництва продукції область на 3-му місці, за виробництвом на одного працюючого в АПК – 4-те місце. Питома вага області у виробництві основних сільгоспкультур: кукурудзи – 14 відсотків, соняшнику – 7 відсотків, сої – 12 відсотків, цукрових буряків – понад 7 відсотків.
Торік область вперше в історії Полтавщини зібрала більше 6 мільйонів тонн зерна. Звісно ж, завдяки великим площам, відведеним під кукурудзу. Водночас варто зазначити, що в області призупинено тенденцію зменшення відведення площ під посів озимини. Хоча є проблема із сівбою жита. Його сіють дуже мало, оскільки на зерно цієї культури немає ціни. Складно знайти й ринки збуту. Причиною такого стану є відсутність державної політики щодо вирощування хлібів. Прикро, що в цьому питанні Україна розраховує на імпорт із Білорусі. Але ж наша країна споконвіків вважалася житницею Європи. На жаль, замість того, щоб стимулювати вітчизняних сільгоспвиробників вирощувати цю культуру, ми йдемо, як мовиться, по шляху найменшого опору, виручаючи інші країни, чужих виробників. Це є великим питанням до нашого профільного міністерства. Адже чому б не встановити на жито хорошу державну ціну й не закупити його в засіки держави, з тим, щоб потім продавати хлібопекарям?
– На вашу думку, чи достатньою є підтримка сільгоспвиробників державою, обласною владою і в чому, окрім грошової дотації, вона полягає?
– Завдання органів влади – допомогти аграрному бізнесу, підставити плече підтримки при вирішенні будь-яких проблемних ситуацій, надати допомогу при вирішенні питань створення сімейних ферм, сільськогосподарських кооперативів… Завдання влади полягає і в донесенні інформації щодо існування державних програм з підтримки сільгоспвиробників, наданні допомоги при оформленні належного пакета документів для отримання коштів.
Стосовно фінансової підтримки держави, торік вона здійснювалася за кількома напрямками сільгоспвиробництва. Скажімо, за програмою розвитку тваринництва в агроформуваннях різних форм власності області дотація минулого року склала 75 мільйонів гривень. Також 25 мільйонів отримали аграрії у вигляді компенсації відсотків за кредитами, ще 44 мільйони гривень отримали 498 сільгосппідприємств – за придбання 2230 одиниць самохідної та причіпної сільгосптехніки. Загальна сума допомоги держави аграріям області торік склала приблизно 170 мільйонів гривень. Ніби-то й немало, але ж і ціни нині які… Чи достатня така підтримка? Міркуйте самі. Я лише додам, що найбільшою була державна підтримка аграріїв у 2007–2008 роках. Тоді область загалом отримала 250 мільйонів гривень дотації, що в порівнянні з тодішнім курсом гривні до нинішнього, мабуть, перевищує мільйон гривень.
Торік 387 фермерських господарств (кількість ФГ в області – 1800) отримали від держави 23 мільйони гривень. Зокрема підтримка надавалася за програмами розвитку фермерських господарств на гектар орендованої землі. Загалом сума склала 14 мільйонів, компенсація за користування кредитами становила один мільйон гривень і 2,5 мільйона надано як безвідсотковий пільговий кредит на 5 років через Фонд підтримки фермерських господарств. Ще 800 тисяч гривень отримано фермерами за розвиток садівництва, 3 мільйони – за розвиток тваринництва (40 ФГ області утримують худобу), й 1,4 мільйона гривень отримали 10 ФГ з обласної програми підтримки фермерства.
– У цьому році аграрії теж матимуть дотації?
– Програми державної підтримки агробізнесу працюватимуть і в цьому році, хоча вноситимуться зміни за напрямками діяльності та розміром фінансування. До того ж чи не вперше розроблено велику обласну програму. Обласна програма підтримки агробізнесу на 2019 рік передбачає надання фінансової допомоги для створення сімейних ферм, придбання доїльного обладнання та з переробки кормів, за приріст поголів’я корів і їх штучне осіменіння. Компенсуватимуть також вартість зариблення ставків, придбання фермерами та дрібними агроформуваннями малогабаритної сільгосптехніки, виробленої в Україні. Отримають кредити на розвиток і малі ФГ з фінансовим обігом до 10 мільйонів гривень або з орними площами до 50 гектарів. Максимальна сума кредиту для останніх – 500 тисяч гривень, на 5 років, під 3 відсотки річних. Оператором із кредитування є Фонд підтримки індивідуального будівництва на селі. Загалом же на всі програми з обласного бюджету в цьому році буде виділено 15 мільйонів гривень. По ряду напрямків передбачається співфінансування з місцевих бюджетів. Торік, до речі, з обласного бюджету було виділено по 3 тисячі гривень за голову ВРХ, завдяки чому в господарствах населення нарощено 200 корів. Також було компенсовано вартість 5 тракторів, придбаних фермерами та особистими селянськими господарствами.
Даючи аграріям 1,5 тисячі гривень дотації, держава забирає у них 10 тисяч гривень ПДВ
– Яка ситуація в області у галузі тваринництва?
– Область залишається лідером в Україні за розвитком тваринницької галузі. Але поголів’я великої рогатої худоби зменшується як у сільгосппідприємствах, так і в особистих селянських господарствах. Чисельність ВРХ станом на 1 лютого цього року, в порівнянні з минулорічною відповідною датою, зменшилася на 8 тисяч голів. Корів загалом зменшилося на 1000 голів. Серед основних причин такої ситуації – зменшення кількості бажаючих тримати худобу в особистих селянських господарствах і згортання тваринницького напрямку в сільгосппідприємствах області через відсутність тієї ж таки державної політики щодо тваринництва. Сільгосптоваровиробники, які поки що утримують худобу, наголошують, що близько третини площ у сівозміні зазвичай займають кормові культури. Якщо на цих площах посіяти кукурудзу, прибутки будуть значно вищі, ніж за реалізоване молоко.
За словами відомого аграрія, Героя України Тетяни Корост, держава забрала в сільгосптоваровиробників ПДВ, яке становило близько 10 тисяч гривень на кожну корову, натомість дала 1,5 тисячі гривень дотації на корову. То невже це і є та державна “підтримка”, яка сприятиме розвитку галузі? Адже тваринництво – це галузь соціальна. Бо це постійна робота на селі, а відповідно й фінансове забезпечення селян. Чи довго за існуючих нині умов утримуватимуть худобу сільгоспвиробники?
Ціна на молоко практично не змінилася у порівнянні з минулорічною, водночас матеріально-технічні ресурси на його виробництво здорожчали на 17 відсотків. Більше того, вартість молокосировини, яка заготовляється від населення, навіть подешевшала. Але ж витрати на утримання худоби зросли, підвищилася вартість зерна, заготівлі сіна…
Через певний проміжок часу в Україні може виникнути катастрофічний стан із виробництвом молока в сільгосппідприємствах.
Щодо ситуації в свинарстві, поголів’я теж зменшилося з усім відомої причини – африканської чуми свиней.
– Дотацію населенню за утримання ВРХ держава надала в повному обсязі, якщо можна, кілька цифр?
– Торік 108 сільгосппідприємств Полтавщини отримали державну підтримку в тваринництві (по 1,5 тисячі на корову), що склала 64 мільйони гривень. По господарствах населення – 4 тисячі особистих селянських господарств (ОСГ) отримали по 2,5 тисячі гривень за утримуваний до року молодняк ВРХ, що загалом склало майже 8 мільйонів гривень. Тут варто зазначити, що подавалися відповідні документи від ОСГ лише приблизно на 8 тисяч голів молодняку, хоча загалом в господарствах населення утримується понад 60 тисяч голів ВРХ. Чому так, ситуація зрозуміла. Адже, отримуючи бюджетні кошти, агроформування чи конкретний дядько фактично відкриває себе перед контролюючими органами, які визначать прозорість підприємницької діяльності. Далеко не в усіх фермерів чи дрібних сільгоспвиробників усе ведеться так прозоро. Напевне, й чимало ОСГ побоялися контролю.
– Повертаючись до сьогодення, до проведення комплексу весняно-польових робіт, чи виникають певні проблеми в аграріїв і в кого саме?
– Весняно-польові роботи в області розпочалися ще в лютому, з підживлення озимого клину по мерзлоталому грунту. Чи не вперше за останні роки цієї весни 93 відсотки озимих вийшли із зими в доброму й задовільному стані.
Міндобрив сільгоспвиробники придбали більше минулорічних обсягів. Забезпечені аграрії й пально-мастильними матеріалами. Водночас у дрібних виробників та фермерів є певні проблеми із забезпеченням кредитними ресурсами. Але чому іноді дрібні фермери на можуть отримати кредит? Тому, що в них не зовсім прозоре ведення бухгалтерії. Саме тому, коли надається звіт для банку про фінансовий обіг (доходи й витрати) фермерського господарства, а в ньому сума річного доходу менша за заявлений розмір кредиту, тоді й виникають проблеми. Хоча загалом чи не всі банки, з керівниками яких я спілкувався, заявляли про бажання співпрацювати з агробізнесом.
До речі, певну позитивну роль тут можуть виконати аграрні розписки, які з року в рік у нас в області набувають усе більшої популярності. У нас на сьогодні є кілька банків, які можуть кредитувати під аграрні розписки тих аграріїв, які обробляють від 100 гектарів землі. Тобто ті, в кого є хоча б 100 гектарів, можуть отримати кредит під аграрні розписки які надаються під майбутній урожай, котрий ти сьогодні ще навіть не посіяв, але плануєш посіяти. Але при цьому, звісно ж, треба надати свою історію як підтвердження успішної діяльності в аграрній галузі. Реальні проблеми виникають у тих господарств, які обробляють до 100 гектарів площ. Але для того в області й започатковано Програму підтримки малого агробізнесу на 2019 рік, під яку виділяється 5 мільйонів гривень.
Загалом торік аграрії взяли банківських кредитів на суму приблизно один мільярд гривень і майже на 800 мільйонів гривень кредитувалися за рахунок товарних і фінансових аграрних розписок. Нині ж суми взятих банківських кредитів і агророзписок практично рівні. А отже, цей інструмент працює.
Хто не встиг, той запізнився, або Ситуація в кооперативному русі, бджільництві…
Загалом в області зареєстровано 63 сільгоспкооперативи, з яких діючих – 26. За напрямками виробництва вони розподіляються таким чином: 12 – молочарських, 7 – з обробітку землі, 5 – плодово-овочевих і 2 – із заготівлі меду. Тільки торік під обласну програму фінансування було створено 12 кооперативів, з яких більшість – молочарського та плодово-ягідного спрямування. Вони розпочнуть виробничу діяльність у цьому році. А невдовзі очікується реєстрація нових кооперативів, які будуть створені у Полтавському й Кобеляцькому районах.
***
Щодо державної підтримки сільгоспкооперативів, торік, за словами Сергія Фролова, нею ніхто не скористався. Діє ця програма й нині, але перш ніж отримати державну компенсацію, спочатку треба сплатити 100 відсотків вартості посадкового матеріалу чи обладнання. До того ж виділені з Держбюджету на підтримку аграріїв кошти не мають чіткого розподілу за напрямками. Тож кооператив може придбати якесь обладнання, подати документи на компенсацію і може зупинитися перед проблемою, що ліміт коштів закінчився, застерігає Сергій Фролов. І така ситуація може виникнути за будь-якою програмою підтримки. Тобто все вирішується в порядку “живої” черги. Чим раніше здійснена покупка й надано відповідний пакет документів, тим вищий шанс отримати державну компенсацію.
На жаль, фактично “випадають” із компенсації й ті особисті селянські господарства, в яких худобі виповнилося 12 місяців у січні-лютому. Програма не має перехідного характеру, а отже, тим, кому в грудні не вистачить компенсаційних коштів, можуть їх взагалі не отримати. Ще одна проблема – виплата 1,5 тисячі гривень на корову. Це дуже мало. Хоча в цьому році додали ще по 300 гривень. Таким чином сума компенсації складає 1800 гривень, хоча, за приблизними підрахунками Сергія Фролова та з огляду на надої, вона мала б становити щонайменше 3,5 тисячі гривень на голову. Не зовсім справедливим, на думку керівника аграрної галузі області, є й підхід щодо компенсації будівництва доїльних залів. Тим, хто будуватиме, передбачена компенсація 30%, а тим, хто вже збудував за власні кошти, – ні. Але ж вони повинні б користуватися такими ж можливостями в питаннях державної підтримки, як і ті, хто лише збирається будувати, вважає Сергій Фролов.
Наголосив він і на проблемі, яка стосується захисту пасічників, – на необхідності посилення відповідальності сільгоспвиробників за неправомірне використання засобів захисту рослин та інших пестицидів і отруєння бджіл. У цьому питанні в законодавстві є неабияка прогалина. Адже малі сільгосппідприємства й фермерські господарства, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, взагалі не підпадають під жодні перевірки в питанні використання пестицидів. Як не підпадають під контроль та перевірки і ФОПи, які реалізують отруту, наприклад, для протруювання картоплі від колорадських жуків. А років 2-3 тому, за словами Сергія Фролова, в Шишаках у магазині продовольчих товарів працював відділ із реалізації засобів захисту рослин. І коли спробували закрити цей відділ, підприємець влаштував справжній скандал. І перед ним довелося навіть вибачатися одному з держслужбовців.
Відтак фахівці управлінь агропромислового розвитку планують відпрацювати систему попереджень пасічників смс-повідомленнями, з тим, щоб хоч якось зменшити їхні втрати від застосування аграріями пестицидів. Хоча, скажімо, в Литві, де на одній із потужних сімейних пасік побувала полтавська делегація, за 20 років не було жодного випадку отруєння бджіл. Бо бджолярі за тиждень до застосування засобів захисту рослин отримують смс-повідомлення від фермера про обробіток посівів.
Людмила ДАЦЕНКО
“Зоря Полтавщини”