"Оголевців – як піску  морського…"

«Оголевців – як піску морського…»

Запрошуючи друзів Полтавського літературно-меморіального музею І.П.Котляревського на чергову виставку, старший науковий співробітник закладу Валентина Скриль наголошувала, що цього разу тут відбудеться дійство унікальне. Йшлося про відкриття виставки художника-аматора, мистецтвознавця, мемуариста Віктора Оголевця. Але для більшості учасників урочистостей того дня відкрилося значно більше – вони дізналися про ціле сузір’я імен, об’єднаних одним прізвищем – Оголевець. Якщо хто і знав раніше щось про цю родину, все одно довідався значно більше про неймовірні переплетіння доль видатних полтавців – діячів різних галузей науки і культури минулих століть. І сьогодення черпає снагу із тих джерел минувшини, і місток у майбутнє перекинути – завдання сучасників, нам лиш треба знати свою історію й не бути байдужими.

Саме небайдужі й долучилися до події, ініційованої відомим й активним у громадському житті полтавським колекціонером, меценатом Сергієм Козловим. Це він презентував виставку робіт Віктора Оголевця із власної збірки, а науковці й митці натхненно доповнили своїми розповідями екскурс у минуле рідного міста.
Відкриваючи захід, Валентина Скриль спершу розповіла про голову родини – Степана Яковича Оголевця. Він сприяв здійсненню багатьох корисних справ у галузі культури, народної освіти, охорони здоров’я і благоустрою міста, був ініціатором будівництва шкіл, електростанції, проведення водогону, спорудження просвітницького будинку імені М.В.Гоголя. Він же замовив художнику Григорієві Мясоєдову театральну завісу, яка зберігається у Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського.
Усі його семеро дітей отримали грунтовну освіту, батьки дбали про їхній духовний розвиток, вони знали мистецтво, всі були музично обдаровані. Володимиру в п’ять років батько придбав рояль, який належав Алоїзу Єдлічці, викладачеві інститу шляхетних дівчат. А для нас він теж рідний, бо саме Єдлічка першим написав музику до «Наталки Полтавки», розповідає Валентина Іванівна. Степан Якович дружив із Стебліним-Камінським – також для нас близька людина, адже його брат Степан залишив найбільш грунтовні спогади про Івана Котляревського. Віктор Степанович навчався живопису в учениці Мясоєдова. Згодом був учасником багатьох виставок у Москві, написав спогади про Мясоєдова, про нашого скульптора Леоніда Позена – автора пам’ятників Гоголю й Котляревському, брав участь у створенні в Полтаві меморіальної кімнати Мясоєдова, поповнив її експозицію власними роботами, подарував свої роботи Полтавському літературно-меморіальному музею В.Г.Короленка та Полтавському художньому музею. Степан Якович підтримував дружні стосунки із Володимиром Короленком, який казав, що «Оголевців – як піску морського».
Продовжила цю розповідь науковий співробітник Полтавського меморіально-літературного музею В.Г.Короленка Людмила Ольховська, уточнивши, що Оголевці й Короленки товаришували родинами, а в Хатках їхні дачі були поруч. Вона показала карту, що нагадує дитячий малюнок кольоровими олівцями, – то Віктор Оголевець зі своїх дитячих спогадів відновив картинку Хаток, позначивши тодішні дачі всіх родин, річку Псьол, монастир, навіть рельєфи місцевості на ній відтворено. Людмила Ольховська також принесла унікальні експонати, зокрема й дві роботи Віктора Оголевця, що були подаровані музею, де зображено український пейзаж і дачу Короленка в Хатках.
Кандидат історичних наук, завідувач науково-дослідного сектору Полтавського музею авіації і космонавтики Ірина Пістоленко розповіла про те, як Володимир Оголевець, який свого часу був викладачем Полтавського педагогічного інституту, зробив свій внесок в ідентифікацію постаті Юрія Кондратюка (Олександра Шаргея) у 1962 році. Він також писав музику, був чудовим декламатором, брав участь у музичних вечорах. У 1909 році на урочистостях до 100-річчя М.В.Гоголя виголосив промову на міському ювілейному вечорі, половина коштів з якого пішла на спорудження пам’ятника письменникові.
У виступах голови обласної організації НСХУ Юрія Самойленка та дослідника Ярослава Михайлюка йшлося про геніального музикознавця світового рівня Олексія Оголевця. Тут, наголосили вони, ще попереду унікальні відкриття про його діяльність, досі невідому широкому загалу.
Цікавими були й розповіді історика мистецтва Кіма Скалацького, заслуженного художника України Миколи Підгорного та ще багатьох учасників урочистостей.
Про феномен родини Оголевців, про захоплення колекціонуванням, про збережені скарби минулого і необхідність нести їх людям, відкривати молоді, виховувати високу культуру в наших дітях і внуках говорив ініціатор виставки Сергій Козлов. Він наголосив, що вернісаж не випадково відкрився у дні, коли ми поминаємо наших батьків, рідних, усіх наших предків. Тим самим відроджуємо і пам’ять цієї унікальної родини, імена якої треба увічнити у назвах вулиць рідного міста. Музеєві у рік ювілейний меценат подарував збірку творів Івана Котляревського київського видання 1878 року, яке свого часу належало до приватної збірки відомого полтавського земського лікаря Олександра Несвітського, про що свідчить екслібрис.
На виставці поруч із живописними полотнами Віктора Оголевця, де зображені краєвиди Полтавщини і Підмосков’я, представлені унікальні документи й фотографії, що розповідають про дворянський рід Оголевців, серед яких були також учасники революційно-народницького руху, літературознавці, вчені, юристи.
Життя цієї родини – справді дивовижний приклад безкорисного служіння рідному місту, наголошують науковці. Виставка триватиме до 3 червня.

Лідія ВІЦЕНЯ
«Зоря Полтавщини»

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий