Окуліровка – універсальний спосіб щеплення

Окуліровка – універсальний спосіб щеплення

Окуліровка плодових дерев (“брунькою” чи “вічком”) – один з основних способів щеплення дичок. Його можна застосовувати практично на всіх породах плодових дерев. Цей спосіб має безліч переваг у порівнянні з іншими варіантами щеплень, він доволі простий і ефективний.

Переваги окуліровки

Серед численних переваг цього простого методу в першу чергу слід зазначити економне використання матеріалу для щеплення. Так, із одного живця можна зрізати до п’яти вічок, придатних для окуліровки такої ж кількості підщеп. До того ж цей спосіб характеризується високою приживлюваністю вічок (бруньок), швидким загоєнням ранок на підщепах.
Крім щеплення молодих дичок, цей спосіб ефективний і для дичок-переростків з міцними штамбами і сформованими кронами. Однак застосовувати окуліровку має сенс тільки на деревах, товщина кронових гілок на яких не перевищує 1 см у діаметрі. Для дерев із більш товстими гілками підходить інший метод щеплення – “живцем”.
Якщо ви плануєте самостійно отримати зимостійкі, витривалі й довговічні плодові дерева, спробуйте скористатися саме цим способом. Техніка здійснення його досить проста і доступна для освоєння навіть початківцям-садівникам.
Коли окулірувати?
Залежно від того, в які терміни, а точніше, в який сезон здійснюється ця процедура, розрізняють окуліровку двох типів: літня – “сплячим вічком” й весняна – “пророслим вічком”.
Конкретні терміни проведення цієї процедури з точністю вказати неможливо, оскільки швидкість дозрівання дичок і живців визначається в першу чергу особливостями місцевого клімату. Важливо враховувати те, що в старих і пересаджених підщеп сокорух завершується раніше, тому їх окулірують найпершими, після чого переходять до молодих не пересаджених дичок.
У більшості регіонів середньої смуги окуліровка плодових дерев “сплячим вічком” виконується в другій половині літа – приблизно з третьої декади липня до середини серпневої пори, тобто протягом усього періоду літнього сокоруху. Вічка для цієї процедури беруться з приростів поточного року.
У свою чергу окуліровка “пророслим вічком” здійснюється під час весняного сокоруху, коли з гілок легко відділяється кора. У цьому випадку застосовують вічка з минулорічного приросту. Заготівлю матеріалу для весняного щеплення починають ще з осені або ранньою весною. Вічка пробуджуються приблизно через два тижні після проведення цієї процедури.
Важливо зауважити, що рослини, на яких застосували весняну окуліровку, до кінця вегетаційного періоду помітно відстають у розвитку – в порівнянні з літніми окулянтами. З цієї причини окуліровку плодових дерев навесні досвідчені дачники рекомендують застосовувати тільки для швидкорослих порід і лише тоді, коли неможливо зробити традиційне весняне щеплення “живцем”.

Техніка виконання щеплення

Підготовку до окулірування починають за кілька днів, протягом яких підщепи добре поливають, розпушують ґрунт біля них. Завдяки цим нехитрим маніпуляціям у тканинах рослин посилюється сокорух, що забезпечує легке відставання кори. Також на цьому етапі потрібно видалити на підщепах усі бічні пагони висотою 10–15 см.
У день проведення процедури проводять очищення штамбика від пилу й лишайників. Щоб уникнути забруднення місця щеплення, штамбики безпосередньо перед процедурою ретельно обтирають чистим шматком тканини, змоченим водою.
Живці для щеплення зрізати слід у день окулірування зі здорових урожайних дерев. На них заздалегідь визначають міцні й визрілі 25–30-сантиметрові пагони з добре сформованими бруньками. Придатність держака визначають простим способом: якщо при легкому згинанні він потріскує або слабко хрускотить, значить, ступінь зрілості, тобто здерев’яніння, достатній для щеплення. Загалом зрілість пагонів, відібраних для проведення операції, є однією з основних умов її успішності.
Окуліровка – універсальний спосіб щепленняГарне відставання кори – друга важлива умова, що визначає успіх запланованої операції. Через це окулірувати плодові дерева влітку рекомендується тоді, коли підщепи ще ростуть і сокорух є максимальним. В інші сезони кора відділяється погано, а це означає, що навіть коли пагін буде зрілим, зрізане з нього вічко навряд чи приживеться.
У цілому техніка окулірування плодових дерев, що називається “за кору з деревиною”, нескладна. Для процедури знадобиться окулірувальний ніж спеціальної форми. Ніж повинен бути максимально гострим, адже від цього великою мірою залежить успіх усієї операції.
Вона передбачає відділення зрілого життєздатного вічка (бруньки) разом із прилеглою до нього корою (довжина – 3–3,5 см, ширина 0,5 см) і частиною деревини (так званим щитком) з однорічного пагона і подальше перенесення відокремленого фрагмента на підщепу. Вічко зрізується разом із щитком, потім на корі з північно-західного або північно-східного боку на рівні 6–10 см від грунтової поверхні підщепи слід зробити Т-подібний надріз (спочатку – упоперек, потім – поздовж) у формі напівмісяця. Потім краї кори відгинають й обережно вводять туди щиток, просуваючи його до упору. Якщо від виявився довшим за глибину розрізу, частину щитка над брунькою треба підрізати на рівні лінії поперекового надрізу на корі підщепи. Далі слід розгладити місце прилягання підщепи й прищепи, а потім зафіксувати місце щеплення ізоляційною стрічкою. Обмотування починаємо зверху і спускаємося донизу, обминувши вічко. Коли розрізи будуть повністю закриті стрічкою, обв’язку міцно фіксують, пропустивши її кінець через останній оберт.
Після повного приростання щитка до підщепи обв’язку розрізають або послаблюють. Деякі дачники знімають її вже через місяць після проведення операції.
Наостанку необхідно відзначити, що на кісточкових культурах, наприклад, на вишні, зрізання вічка проводиться трохи інакше – за технікою щеплення “щитка без деревини”. У ході такої процедури щиток зрізають тільки з камбієм – шаром тканини, що забезпечує прискорене зрощення щитка з підщепою. До такого різновиду окулірування вдаються тільки в період повного сокоруху, коли зрізка вічок і вставка щитків виконуються легко і не спричиняють ніяких складнощів.

До теми

Практичні рекомендації

Якщо щеплення в перший раз не увінчалося успіхом, його можна повторити, але тільки за тієї умови, що кора на підщепі все ще добре відокремлюється. У тому випадку, якщо вдруге провести процедуру неможливо, підщепу по весні можна прищепити живцем.
Досвідчені садівники для забезпечення кращого результату нерідко проводять процедуру, використовуючи не одну, а одразу дві бруньки й фіксуючи їх на підщепі одночасно.
Ніякі замазки, у тому числі садовий вар під час окулірування не використовуються. Обв’язувати місце щеплення найкраще поліетиленовою плівкою – вона більш еластична, краще розтягується і забезпечує щільне прилягання деталей щеплення. Вкрай важливо проводити процедуру максимально швидко, вибравши для цього похмуру і прохолодну пору.
Дощова погода категорично не підходить для здійснення цієї операції. У спекотні посушливі дні щеплення краще здійснювати рано-вранці, поки в саду ще відносно прохолодно. Місце щеплення слід заховати від прямих сонячних променів.

Василь ЯРОВЕНКО.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий