Олександр АЛІЄВ: “Ми завжди готові йти назустріч ветеранам війни та членам їхніх сімей”

Олександр АЛІЄВ: “Ми завжди готові йти назустріч ветеранам війни та членам їхніх сімей”

У 2014 році він добровольцем, у складі батальйону “Айдар”, пішов воювати на Донбас, захищаючи територіальну цілісність України. Був тяжко поранений, побував у ворожому полоні. Після повернення додому зумів швидко реабілітуватися і зараз допомагає демобілізованим воїнам АТО. Олександр Алієв – головний спеціаліст Північного міжрегіонального сектору Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.
Приємно, коли людина досягає нових висот у житті
Зустрічаємося у його кабінеті: у шафі – юридична та інша спеціальна література, газети, на столі – кишенькові календарі з номером “гарячої лінії” обласного контактного центру Полтавської обласної ради – 0 800 502 230.
– До війни я завідував відділенням соціальної роботи з бездомними у територіальному центрі надання соціальних послуг Подільської райради, – розповідає Олександр. – Коли повернувся із Донбасу додому, після лікування працював із ветеранами як волонтер. І не стільки займався вирішенням матеріальних питань, скільки ресоціалізацією колишніх воїнів у суспільстві. Згодом було створено відповідну службу.
– Як часто до вас звертаються за допомогою?
– Кожного дня маємо два-три звернення. Нещодавно, наприклад, допомогли дружині воїна, який загинув п’ять місяців тому, стати на квартирну чергу. Адже тільки через неї можна реалізувати своє позачергове право на отримання житла. Якщо все складеться нормально, то вже у квітні жінка матиме власну квартиру. Тісно контактуємо із Полтавською міською радою, із департаментом Міністерства соціальної політики. Взагалі соціально-психологічна реабілітація є надзвичайно важливим елементом повернення колишнього воїна до нормального життя. Ішов солдат на війну – мав сім’ю, роботу. Треба йому не тільки повернутися на ці позиції, а й бажано піти далі – самовдосконалюватися, здобувати нову професію. Тому активно пропагуємо профорієнтацію, можливість безкоштовного навчання у вузах, на водійських курсах, курсах іноземних мов, масажу тощо. І дуже приємно, коли людина із твоєю допомогою досягає нових висот у житті – інтелектуального, соціального, врешті матеріального зростання.
Так само співпрацюємо із організацією “Світло надії”. У неї – серія грантових програм зі самозайнятості. Останнім часом п’ять учасників АТО і дві доньки загиблих придбали обладнання для ведення власної справи. Кожен із них – на суму 650 євро. Ще двом бійцям на започаткування бізнесу виділили по дві тисячі євро.
– Ветеранський центр у Полтаві на вулиці Спаській, 10, – теж ваше дітище?
– Я брав участь у його створенні й відкритті. Концепцією вбачав як місце для спілкування, де створені комфортні умови – комп’ютер, телевізор, Інтернет, чай, кава, печиво. Туди були залучені юристи, представники Гельсінкської спілки, придбали масажний стіл, тренажери. Втім я – державний службовець і не маю права на упереджене ставлення. Тож центр запрацював, а я “пішов” далі. Зараз активно співпрацюємо із госпіталем ветеранів війни, відділенням соціолого-психологічної реабілітації, займаємося іншими нагальними справами.
Головне, щоб учасник бойових дій не закривав очі на проблему
– Будь ласка, трохи докладніше про це, адже медичне обслуговування для воїнів – один із головних пріоритетів. Як ним забезпечені демобілізовані на Полтавщині?
– В області три госпіталі для інвалідів війни – Полтавський, Кременчуцький і Лубенський. І на території обласної психлікарні ім. Мальцева є окреме відкрите психіатричне відділення інвалідів війни. У цих закладах повністю безкоштовне лікування. Учасник бойових дій може двічі на рік лягти на обстеження незалежно від того, чи у нього загострення хвороби, чи плановий огляд. А от у звичайних лікарнях – часто проблеми з фінансуванням, оскільки основні кошти для цих категорій направляють на госпіталі. Тому є звернення, що військовослужбовцям доводиться купувати ліки. Але все вирішується одним дзвінком на “гарячу лінію” департаменту охорони здоров’я – 0800505032. Реакція миттєва – перевірено неодноразово. Безкоштовні ліки можна отримати у дільничного лікаря. Він обирає препарати зі списку безкоштовних, виписує рецепт і вказує аптеки, де можна отримати призначення. Зараз, наприклад, по зубопротезуванню, санаторно-курортним путівкам коштів закладено більше, ніж є охочих скористатися цією пільгою. Також нині всім, хто того потребує, доступне безкоштовне і першочергове протезування суглобів. Через соцзахист та протезний завод за висновком МСЕК безкоштовно можна отримати засоби технічної реабілітації – устілки, милиці, візок, ортопедичне взуття… Кому потрібне біонічне протезування, це можна зробити зокрема за кордоном.
Послуги психологічної реабілітації за державною програмою передбачені за аналогією з санаторно-курортним лікуванням, але порядок ще не затверджений. Зараз демобілізованих учасників АТО обслуговує госпіталь, де комплексну допомогу надають психолог, психотерапевт, соціальний працівник. Головне, щоб учасник бойових дій чи інвалід війни не закривав очі на проблему.
– Такі є?
– Чимало. Силоміць нікого не змусиш вирішувати свої питання, які з часом накопичуються і загострюються. Причому страждають ще й члени сім’ї атовця. Ситуації можуть бути різними. Загалом члени сімей учасників АТО переживають не менше, ніж самі бійці, а інколи – і значно більше. Приміром, на війні один день стріляють, потім дві доби – тиша. У чоловіка є психологічна пауза. А от у його дружини її не- має. Вона ж то не знає, коли стріляють, а коли – ні. Відтак нервує цілодобово. Захищена ж менше. Чоловік демобілізувався, не може швидко адаптуватися, порятунок шукає у чарці: прийшов додому п’яний, наговорив грубощів або ще й руку підняв. Що робити? Викликати поліцію? Але, врешті, марно. Бо правоохоронці приїдуть і розведуть руками, мовляв, учасник АТО, не можна займати. То що ж робити дружині? А вона – найголовніша підтримка бійця. Інша підтримка – діти, ще інша – батьки, потім – робота. Без них надзвичайно важко. І самотужки повноцінної реабілітації не буде.
У тяжких випадках контактуємо із відділенням інвалідів війни на території психлікарні. Також є організація “Побратими”, котра працює у форматі груп самодопомоги. Нещодавно з’явилася громадська організація “Вершина”, що займається наданням соціально-психологічної допомоги. Свого часу моя дружина, Любов Алієва, практично першою в Україні створила групу самодопомоги для дружин ветеранів. Дівчата свої проблеми розв’язали й розійшлися, група припинила існування, але досвід залишився. І ми його поширюємо. Зараз у багатьох містах України виникли подібні групи.
– Олександре, на початку нашої розмови ви вже торкнулися теми житла. Переконаний, це питання хвилює багатьох.
– Для ветеранів війни передбачене першочергове забезпечення житлом. Можна стати в чергу і чекати, доки забезпечить місцева влада. Також є програма 50 на 50 відсотків. Для участі в житловій програмі необхідно перебувати на житловому обліку. Підставою для зарахування у чергу є відсутність власного житла, реєстрація за договором оренди, у гуртожитку або в своїй родині, де житлова площа, поділена на кількість прописаних прямих родичів, не відповідає житловим нормам.
Також передбачені позики на будівництво і ремонт будинків та квартир. Для безкоштовного ремонту пільговик повинен мати право власності на житло. Ремонтують одне з приміщень. Я б рекомендував обирати санвузол чи кухню, бо замінюють не тільки оздоблення, а й сантехніку, газову плиту, котел, змішувачі, ванну, унітаз тощо.
– Учасникам АТО передбачені й пільги у вирішенні земельних питань…
– Нині 30 відсотків звернень військовослужбовців стосуються саме земельних питань. Простіше з тими, хто згоден отримати землю будь-де. А от коли хтось хоче ділянку в конкретному місці, то часто виникають проблеми. Я б рекомендував брати землю будь-де й одразу віддавати її в оренду. Це даватиме щорічний прибуток без будь-яких зусиль з вашого боку. Бо якщо взяти землю для ведення особистого селянського господарства, то туди ще треба вкласти гроші й сили, щоб отримати фінансову віддачу. До речі, зараз, як тільки вивільняється земельна ділянка, перед аукціоном 25 відсотків площі резервують для учасників АТО, що передбачає Постанова Кабміну №413 “Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними”. Це попереджає махінації із землею.
Використовуючи іноземний досвід, треба торувати власну стежину
– Нерідко доводиться чути про конфлікти у транспорті, коли водії маршруток чи автобусів відмовляються безкоштовно перевозити атовців.
– Річ у тім, що треба знати свої права і механізм їхнього застосування на практиці. Так, для учасників бойових дій та інвалідів війни передбачений безкоштовний проїзд, а на забезпечення автомобілем мають право інваліди війни. Із 2016 року відшкодування пільгового проїзду для учасників АТО переклали на місцеві бюджети. За обласною програмою учасник бойових дій може оплатити повну вартість квитка, надавши посвідчення. У квиток вводять прізвище, ім’я, по батькові й номер посвідчення. Потім цей квиток пільговик відносить у соцзахист і протягом двох тижнів йому повертають кошти на карту чи через “Укрпошту”. Якщо по Полтаві немає питань, то в області ситуація складна. Особливо в сільській місцевості. Наприклад, у Чутовому немає автостанції й квиток взяти неможливо. Також багато бійців підсідають у рейсовий автобус у своєму селі й через відсутність автостанційного квитка не можуть отримати відшкодування. До речі, усі учасники бойових дій, які самостійно їздять за кермом свого авто, можуть не оформлювати “автоцивілку”. Тільки треба постійно мати з собою посвідчення УБД. При настанні страхового випадку є три доби для подання заяви.
– Які ще пільги передбачає держава для учасників бойових дій?
– Звичайно, на оплату комунальних послуг. Причому якщо раніше треба було обійти чимало інстанцій, вистояти в чергах, зібрати безліч документів, то нині для отримання такої пільги достатньо звернутися до соціального захисту з довідкою про склад сім’ї. І далі теруправління всі клопоти візьме на себе. Загалом за комунальні послуги й опалення будинку учасник бойових дій отримує знижку 75 відсотків, член сім’ї загиблого – 50, інвалід війни – 100 відсотків.
Серед інших гарантій – два тижні оплачуваної додаткової відпустки для учасників бойових дій та інвалідів війни, а для членів сім’ї загиблого – без збереження зарплати.
На підсилення державних також діють місцеві соціально-правові гарантії. Їх індивідуально приймає кожна місцева влада. Зокрема Полтавська обласна рада до державної 50-відсоткової знижки на комунальні послуги вирішила з обласного бюджету покривати решту 50 відсотків. Також у Полтаві безкоштовно харчують у дитсадках і школах дітей учасників АТО. Міська рада виплачує тисячу гривень демобілізованим. А з обласного бюджету оплачують путівки в санаторії Полтавщини. Крім того, в області створена комісія, що надає статус добровольця-учасника АТО.
Раз на рік учасники бойових дій та члени родини можуть звернутися до обласної ради з проханням про надання матеріальної допомоги на лікування чи вирішення соціально-побутових питань – до 5 тисяч. Поранені учасники АТО можуть отримати до 15 тисяч гривень. Члени сім’ї загиблого одноразово отримують 25 тисяч, потім їм ще перераховують фінансову допомогу на увічнення пам’яті.
– Олександре, торік ви їздили до США, де переймали їхній досвід допомоги ветеранам. Чим він різниться від наших методів роботи?
– Наша організація, надаючи певний комплект послуг, себе не рекламує. Навіть календарі з номером телефону “гарячої лінії” ми виготовили лише завдяки зусиллям спонсорів. У США підхід більш динамічний. Вони активно пропагують усі види своєї діяльності, мають чимало сувенірної продукції – брелоки для ключів, чашки, рюкзаки, рушники тощо. Втім, виявляється, не все і в них гаразд. Їхніми послугами користуються від 24 до 40 відсотків ветеранів. Чому? Бо високий рівень недовіри до державних структур. Хтось почуває себе використаним, шукає винних. Втім більшість із них робили свідомий вибір. Тепер же не знають, як жити з таким досвідом. Переживаючи важкий емоційний стан, постійно стикаються із нерозумінням. Приміром, оформлення інвалідності займає від трьох місяців до року. Не кожен має необхідну витримку пройти такі випробування. Багато людей просто відмовляються від цього. Вони не хочуть мати жодних справ із бюрократією. Там безкоштовно можна лікувати тільки хвороби, набуті унаслідок бойових дій. У нас же інакше. Так, у мене поранення у ноги, руки і голову, але якщо болить шлунок, то без проблем і безкоштовно можу лікуватися у гастроентерології.
Намагаюся на практиці застосовувати моделі, які бачив у США, але й вони – не панацея. Адже за океаном навіть при колосальному бюджеті, виділеному на розвиток цієї справи, тільки впродовж однієї доби 22 ветерани зводять рахунки з життям. Тобто не все у них гаразд. І нам, використовуючи іноземний досвід, треба торувати власну стежину. Людина ж зможе прийняти допомогу тільки тоді, коли відчуває нагальну потребу і просить про неї. Ми у свою чергу завжди готові іти назустріч ветеранам війни та членам їхніх сімей. Звертайтеся за адресою: м. Полтава, вул. Зигіна, 1, кімн. 306.

Анатолій ВАСЕВИЧ
“Зоря Полтавщини”

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий