Олександр РОТАЧ: “Тут усе  пов’язане з нашою родиною”

Олександр РОТАЧ: “Тут усе пов’язане з нашою родиною”

Напередодні 95-річчя письменника-літературознавця, архівіста, енциклопедиста Петра Ротача його син, Олександр Ротач, який продовжує справу батька, презентував своє нове дослідження – «До вас я маю особливу симпатію…». Листи Григорія Костюка до Олекси Ізарського 1955–1995″. Пам’яті батька він і присвятив цю книгу, що вийшла у полтавському видавництві «Дивосвіт» (директор – Ганна Грибан) за кошти обласного бюджету згідно з Планом випуску соціально значущих видань на 2019 рік.

Презентація пройшла в обласній універсальній науковій бібліотеці імені І.П.Котляревського, і ведуча заходу, провідний бібліотекар Галина Вовченко спершу розповіла присутнім про двох видатних українців, імена яких ще не всім відомі сьогодні, – вченого-літературознавця Григорія Костюка і нашого земляка, письменника Олексу Ізарського (Олексія Мальченка). Обидва, усвідомивши неможливість подальшого життя в більшовицькому середовищі, наприкінці Другої світової виїхали з України. Після поневірянь у німецьких таборах для неповерненців перебралися до США. Їхнє листування тривало у післявоєнний час. Усі листи публікуються вперше, так само – й більшість вміщених у книзі світлин, і все це є цінним джерелом для вивчення історії українського літературного життя на еміграції. Після смерті О. Ізарського архів і частина його бібліотеки були переслані його розпорядником і давнім приятелем письменника В. Г. Рінгом-Сухиним (м. Клівленд) у Полтаву дружині Петра Петровича Ротача – Аллі Олександрівні Ротач. Вона передала матеріали до відділу рукописних фондів та текстології Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України, Державного архіву Полтавської області, обласної бібліотеки імені І.П. Котляревського та Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. В книзі вміщено також вступну статтю автора-упорядника, примітки до листів, алфавітні показчики імен і географічних назв.
Олександр Ротач наголосив: йому особливо приємно, що книга вийшла напередодні батькового ювілею, бо все в ній пов’язане з його ім’ям. А Григорія Костюка він вважає «хрещеним батьком» ще юного Петра Ротача, якого він угледів і підтримав у Німеччині як дописувача до газети «Земля», яка видавалася для українців і яку він редагував. А щодо Ізарського зазначив:
– Я вважаю, що батько був одним із першовідкривачів для читача незалежної України саме цього письменника. Від початку 90-х років вони листувалися, у них були дуже теплі, довірливі стосунки. Тож Олекса Ізарський вирішив передати свій архів – більшу його частину – в Полтаву. На жаль, на той момент Петра Ротача не стало… Цей архів прийняла моя мама, Алла Олександрівна… Минуло чимало часу, і я взявся за цю справу, бо тут усе пов’язане з нашою родиною.
У ході роботи з’ясувалося, що Олекса Ізарський народився не в Полтаві, як досі вважалося, а в селі Климівці Карлівського району – про це свідчать записи матері письменника.
Рецензент видання, кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри української літератури Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г.Короленка Віра Мелешко відзначила, що сім’я Ротачів продовжує таку чудову крайову традицію, як родинна культурницька праця. І це – праця енциклопедична: в книзі 500 імен, «розкодованих» дослідником. І третя важлива особливість книги – її мемуаристика: те, що подає правду, бо тут листи є першоджерелом інформації, і до них вкладено науковий коментар автора-упорядника, що дуже важливо.
А це дуже важка робота – упорядкувати, прокоментувати, підготувати до видання листи, наголошує доктор філологічних наук, професор, ректор ПНПУ імені В.Г.Короленка Микола Степаненко:
– За цим джерелом можна вималювати епоху з її прикметними ознаками, вияскравити особистість із всіма її чеснотами і набутками, простежити взаємини між людьми, стосунки між державами, і все це вкладається в епістолярний жанр. Хто працював над листами, той знає, що це направду важко, бо кожен лист – це загадка. Ті, хто листувався, розуміють, про що йдеться, а коли ще все це віддаляється в часі, та ще й люди, які листувалися, роз’єднані материково – це неймовірно тяжко. Олександру Петровичу вдалося здійснити титанічний труд, це абсолютно академічне, енциклопедичне видання з усіма атрибуціями цього досить складного, жорсткого, регламентованого, чітко окресленого жанру…
Олександр Ротач подякував усім, хто сприяв виходу його книги, додавши, що сподівається також довести до видання тритомник «Полтавщина літературна».

Лідія ВІЦЕНЯ
“Зоря Полтавщини”

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий