Олександр ШАМОТА: "Об'єднали всі політичні сили заради добробуту людей"

Олександр ШАМОТА: «Об’єднали всі політичні сили заради добробуту людей»

Трохи більше року тому в Полтавській міській раді відбулася безпрецедентна зміна влади. Опозиційні до колишнього міського голови політичні сили об’єдналися, щоб змінити ситуацію в місті – комунальна галузь, охорона здоров’я та освіта потребували негайного реформування, говорить Олександр Шамота, якого нова консолідована коаліція обрала секретарем Полтавської міської ради. За його словами, життєдіяльність міста була під загрозою через величезну мережу корупційних зв’язків, створених протягом тринадцяти років попередньою владою. Тому перед новою командою стояло непросте завдання – повністю перезавантажити місто. Як відбувалося перезавантаження та яких зрушень вдалося досягти за рік, розповідає Олександр ШАМОТА.

Врятувати рядового комунальника

Про інтерв’ю із секретарем Полтавської міської ради домовлялися заздалегідь. Часу для позапланового спілкування, говорить, завжди обмаль – потрібно постійно тримати руку на пульсі життя міста. Адже день розписаний похвилинно: об’їзд об’єктів, контроль робіт, наради із заступниками та керівниками установ. Саме заступники, наголошує, – запорука чіткої роботи злагодженого механізму міста.
Зустрічаємось у кабінеті. Під час розмови Олександр Шамота постійно відволікається на ділові телефонні дзвінки, повідомлення, асистентка весь час заносить на підпис важливі для функціонування Полтави документи. Ці папери чекати не можуть, перепрошує. Утім секретар міськради думок не губить. Одразу зосереджується на тому ж місці розмови, де нас перервали. Загалом інтерв’ю зайняло майже півтори години.
– Олександре Сергійовичу, пам’ятаєте день, коли вас призначили секретарем? Які думки тоді були? Чи відчували смак перемоги?
– Навряд чи це смак перемоги. Перемога – занадто просте і примітивне в цьому плані почуття. Скоріше – усвідомлення масштабу катастрофи, яку нам потрібно ліквідувати, та об’єму роботи. Трохи – десь страх, десь сумнів, і поруч із тим упевненість у тому, що якщо не я, не ми, не тут і зараз, то далі, власне, вже хто б не був, працювати буде ніде. Полтава вже була на межі. А також розуміння, що в нас дуже мало часу до кінця каденції, щоб встигнути охопити все. Треба розуміти, що місто за двох попередніх мерів протягом 13 років занепадало. Зруйновано систему громадських перевезень. Доведено до банкрутства низку комунальних підприємств. Зовнішній вигляд міста безповоротно спотворений стихійними забудовами. Ми зіткнулись із кадровим голодом – рівень зарплат на комунальних підприємствах був таким, що кращі кадри звільнялися і їхали на заробітки за кордон. У нас була тотальна нестача двірників, водіїв тролейбусів і автобусів. ЖКГ ледве животіло. Адже більшість, яка існувала в міській раді, працювала на знищення всього комунального. На профільного заступника Олексія Чепурка звалилися колосальна відповідальність і величезний обсяг роботи. Потрібно було мало не з нуля відбудовувати галузь. Ми з усіма заступниками розуміли, що впряглися в один віз, і в нас одна мета – повернути Полтаві велич, яку ми ще пам’ятали з кукобівських часів. Але, маючи кількадесят одиниць техніки, провадити кардинальні реформи в місті дуже важко. Тому велика частина зусиль була спрямована на відновлення матеріального забезпечення міста в цілому. Тут уже не місце для політичних ігор, амбіцій чи боротьби ідеологій. У нас з’явилася одна ідеологія – Полтава і полтавці.
– Хочете сказати, що після створення коаліції жодного разу не виникало непорозумінь між її членами?
– Звісно, що виникали (сміється). Куди ж без цього. Конструктиву досягти часом важко без плідної дискусії. Бували дні, коли ми допізна обговорювали ті чи інші шляхи розв’язання проблем. Бо мета в нас одна, а погляди на різні ситуації можуть бути різними – ми все-таки живі люди, а не машини. Але в цьому й полягає командна робота. Треба було докладати зусиль, аби в спорах знаходити істину, зберігати паритет і при цьому рухатись уперед. Ви ж розумієте, що довелося об’єднувати людей і команди, які до цього рухалися кожен у своєму політичному векторі. Спершу було важко. Нам потрібно було швидко навчитись чути один-одного. Я, як секретар міськради, мусив бути модератором між усіма учасниками процесу.
– Але ж були амбіції і в інших людей?
– Були, звісно. Команда БПП, вибачте за каламбур, виявилася не командним гравцем. Неможливо будувати щось у деструктивному середовищі. Як це й буває у житті, з часом вони «відійшли» через небажання працювати в напрямку розвитку. Я дуже спокійна людина, але не сприймаю будь-якої діяльності, спрямованої на руйнування. Ви ж враховуйте ще й той момент, що полтавці вже стомилися від політичних загравань, втомилися від хаосу, створеного колишніми мерами. Відверто скажу, що після розколу першої коаліції працювати стало легше. «Свобода», «Батьківщина», «Самопоміч», «Рідне Місто» і СДП – фракції, які обрали спільний шлях. Для всіх інших добробут міста виявився не пріоритетним.
– Рік – це не так і багато, особливо в умовах, як ви кажете, хаосу. Чи вдалося щось зробити за цей період?
– Так. 2019-й став безпрецедентним роком у відродженні ЖКГ. Вдумайтеся в цифру: протягом року в місто на різні комунальні підприємства закуплено більше 50 одиниць різної техніки: сміттєвози, асенізаційні машини, підйомники, трактори і снігоприбирачі, портативна мийка для сміттєвих баків, машина для перевезення безпритульних тварин, екобус, який став одразу улюбленцем містян. Більшість техніки ми брали з навісним обладнанням, відвалами, щоб за потреби їх випускати «в поля» чистити сніг. Закуплені пилососи для прибирання доріг і спеціальні пилососи для збору листя в парках. Це феноменальна робота управління і профільного заступника, підтримана всією нашою командою однодумців.
– П’ятдесят одиниць техніки – це багато чи мало?
– У масштабах Полтави цього мало. Але зауважте, що це рівно на 50 одиниць техніки більше, ніж у попередні 20 років (сміється). З цієї точки зору це дуже багато. І вже зараз по вулицях видно результат. Те ж саме по транспорту. Комунальний «Полтаваелектроавтотранс» майже знищили на догоду приватним перевізникам. Результат ви бачили – шантаж і терор міста. Сьогодні ми закупили 11 нових автобусів, протягом року ще 10, і тролейбусів 40 прийде до вересня. 60 одиниць нової техніки за рік (до слова, зараз на КП 63 тролейбуси). Ми фактично на 100 відсотків збільшуємо автопарк.

Медична реформа – ініціатива Києва, яку реалізують на місцях

– Тобто ЖКГ стало пріоритетною галуззю в роботі міста?
– Не зовсім так. Точніше, зовсім не так. Наша мета була не виокремити для роботи якусь одну сферу життя міста. Негайного втручання потребували освіта і медицина, наприклад. Спорту, культурі та туризму взагалі не приділялася увага десятиріччями. Я не уявляю, як вони взагалі виживали. Попереднє керівництво працювало в режимі латання дірок, які виникали через недбальство. Нашою метою було повне перезавантаження міста. До того ж медична реформа поставила перед нами нові виклики. Знаєте, реформи планують і приймають у Києві, а їхня реалізація лягає на плечі органів місцевого самоврядування. Я по життю азартна людина, така ж у нас підібралася команда. Якщо ми щось робимо в місті, значить, місто має бути на чільних місцях. Тому Світлана Нестуля, очоливши профільний напрямок, також одразу взялася за реалізацію проєктів, які дали змогу перезапустити медичну галузь. Ми добре розуміємо, що сьогодні ми несемо відповідальність перед лікарями за розмір їхніх зарплат, а це, на секундочку, 4082 працівники в 12 закладах. Несемо відповідальність перед полтавцями за якість надання медичних послуг. У цілому за галузь у місті. Відтак ми мали створити умови для надання послуг найвищого рівня, а полтавці отримали змогу лікуватися в Полтаві за європейськими протоколами у відремонтованих лікарнях на новому обладнанні. Минулого року відремонтована значна частина найбільш затребуваних відділень у лікарнях міста. Наприклад, провели реконструкцію відділення спільного перебування матері і дитини у пологовому будинку, реконструкцію головного корпусу 3-ї міської лікарні, реконструкцію другого поверху під неврологічне відділення у 1-й міській лікарні. У дитячій лікарні повністю зараз реконструюємо офтальмологічне відділення та відділення передчасно народжених.
– Незрозуміло. Ремонти – це добре. Для пацієнтів. Але ви кажете, що на меті – підвищення зарплат медпрацівникам. Де зв’язок?
– Зв’язок найтісніший. Розумієте, від якості послуги залежить її вартість. Вартість цю оплачує лікарням НСЗУ – нацслужба здоров’я. Тож, чим кращі ми можемо надати людям послуги, тим вищою буде їхня оплата. Тим вищою буде зарплатня медперсоналу. І тут справа не лише в ремонтах. Це скоріше питання комфорту. Послугу ж лікувальну надають за допомогою певного обладнання. Щоб зрозуміти масштаб, просто порівняйте – у 2019 році на закупівлю обладнання було закладено 39 млн грн. У цьому році ми заклали 132 млн. Майже на 100 мільйонів більше. Це той інструментарій, який дасть змогу реалізувати реформу вторинної ланки медицини.

Безкоштовне харчування – лише крапля в морі змін у галузі освіти

– А як щодо шкіл, садочків? Цю галузь також курирує Світлана Нестуля.
– Ну, тут їй точно ніхто не дорікне. Світлана Іванівна – педагог зі стажем, вона знає потреби, а головне – знає всі слабкі та сильні місця функціонування галузі. І я можу щиро сказати, що я горджуся нашою командою, яка сьогодні очолює місто, яку вдалося об’єднати. На прикладі освіти це дуже добре видно. Ну, уявіть – за рік відремонтовано 42 школи та садочки. Це – дахи, вікна, ґанки та харчоблоки, капремонти фасадів і приміщень. У 74 закладах освіти встановлено системи протипожежної безпеки. Полтава – лідер за цим показником. І це важливо. Коли людина горить своєю роботою, то й робота, як то кажуть, ладиться. Ремонти – непомітна історія, їх помічають лише учні та батьки. Тому, напевне, найочевиднішим із досягнень стало безкоштовне харчування учнів молодшої школи. Ми обіцяли це зробити. Ми це зробили. Кілька тижнів пішло на налагодження перевірок якості страв. Зараз усе працює, як годинник. Але, якщо по правді, то гарячі сніданки – це лише крапля в морі всього, що сьогодні в місті робиться для розвитку освіти.

Розвиток туризму – один із способів побудувати «місто-сад»

– Минулого року було чимало різних рейтингів. У багатьох Полтава – серед лідерів. Тримаєте марку?
– Намагаємось (сміється). Розумієте, місто розвивається, зростає добробут. Тому лідерство Полтави неминуче в більшості напрямків. Це лише питання часу, щоб там не говорили скептики. Наприклад, рейтинги «Фокуса» є авторитетними і дуже ґрунтовними. За комфортністю ми в їхньому ТОП-10 четверті. Це ще не «бронза» навіть, але вже немало. Я особисто багато уваги приділяю розвитку туризму і всіх супутніх галузей. Ця робота не менш пріоритетна, і її потрібно виконувати. Туризм – це й надходження в бюджет, це й інвестиції. У нас необмежені можливості в цьому напрямку. Історія, легенди, архітектура, колорит, неоране поле в напрямку гастротуризму, медичного туризму.
– Медичного?..
– Так. Розумію, що це звучить незвично. Але ні для кого не секрет, що в нас стоматологічна столиця. Безліч людей їдуть до Полтави з-за кордону саме за цим. Тут дешевше. Це швидше ситуативна історія. Але при правильному підході, промоції вона може стати системною ланкою життя міста. Зараз ми плануємо великий міжнародний форум, щоб напрацювати комплексні рішення з лікарями, готельно-ресторанним бізнесом, перевізниками, турагентами. Уявіть, якщо вам дають змогу придбати путівку, до вартості якої будуть включені проживання-харчування, лікування і бонусом – екскурсійно-розважальна програма на період лікування. Є напрацювання й ще до деяких видів альтернативного туризму. Але всьому свій час. Поки що ж ми маємо десятки позитивних відгуків від тревел-експертів, туристичних блогерів із різних міст та країн. Значить, ідемо правильним шляхом. Залучення коштів від туризму – один зі шляхів побудувати місто-сад, як би банально це не звучало. Ви знали, що в США, наприклад, музеї приносять в економіку більше прибутків, ніж сільське господарство!.. Тому що є ґрунтовний підхід до галузі, а сама галузь постійно розвивається, йде в ногу з часом. Забезпечує потреби в атракціях людям різного віку з різними інтересами. Сьогодні ми працюємо над цим у Полтаві. Поремонтовані всі бібліотеки, всі музеї в місті. Зараз починає діяти нова Туристична стратегія, Стратегія розвитку культури.
Те саме стосується спорту. Ми повернули в управління містом і зараз починаємо ремонт палацу спорту «Спартак», який за 10 років перебування в оренді став «зразком» недбальства. В 2019 році ми поремонтували всі ДЮСШ міста і продовжуємо цю роботу. Мало хто знає, що наші міські спортивні команди, які з усіх змагань привозять медалі та кубки, роками займалися і виступали в обносках, а інвентар діставали своїми силами або самі робили. В минулому році ми закупили форми, спортамуніцію. Це вперше навіть не за 10 років. І зовнішній вигляд команди неабияк впливає на загальний дух, адже бачиш, що не гірший за інших. Це все моменти, які ігнорувалися роками, розумієте?
– А про інвестиції можна детальніше?
– Ну тут ми також не пасемо задніх. Минулого року провели великий міжнародний форум. До цього напрацювали багато цікавих «замальовок» у Литві. Зокрема у Вільнюсі домовився з керівництвом їхнього провідного вишу, Вільнюського колегіуму, про співпрацю. Вони готові щороку безкоштовно приймати на навчання десятьох кращих випускників Полтави. Це також своєрідна інвестиція в майбутнє. Адже це кваліфіковані кадри, які повернуться до Полтави і реалізовуватимуть тут себе, розвиватимуть місто. Тетяна Юрченко дуже плідно працює в цьому напрямку. Постійно залучає в місто міжнародні гранти, зокрема на освітні проєкти. Тільки в рамках співпраці з ПРОМІС та GIZ цього року отримаємо 750 тисяч євро. Перед цим отримали канадійський грант на навчання соціально незахищених людей. Уже два випуски слухачів пройшли тренінги з фрілансу. Також литовські партнери зацікавились нашим аеропортом, хочуть побудувати вантажний термінал. Разом з торгово-промисловою палатою налагодили співпрацю з Литвою щодо запровадження у школах міста та області електронного щоденника в закладах освіти – програмного забезпечення, яке дає змогу батькам онлайн відстежувати відвідуваність, успішність, рейтинги дітей, домашні завдання. Навіть коли та що їла їхня дитина в школі. В цьому напрямку дуже багато роботи, яку реалізує профільна заступниця.
– Звучить як утопія.
– На жаль, у цьому наша проблема – проблема полтавців. Ми за два десятки років звикли до того, що навколо все погано, що не віримо в зміни на краще. Але ми їх бачимо. Бачимо перспективи, бачимо можливості й втілюємо їх. Це і є запорукою успіху. Це видно з розв’язання системних проблем, які не розв’язувалися роками. Це – і Кадетський корпус, довгобуд на Боровиковського з обманутими інвесторами, повернення «Спартака», відновлення роботи комунальних підприємств. Рік-два – і Полтава знову буде на перших шпальтах національних видань як осередок позитивного досвіду, місто-сад. У нас для цього є всі важелі: розумні управлінці, люди, бюджет та стратегія. Ще б трішки підтримки громади. Я розумію, що хочеться, аби все робилося, як за помахом чарівної палички, але так не буває. Говорять, якщо ти управляєш містом – значить, ти можеш усе. Я скажу так – можливо все. Але не все й не одразу.

Спілкувався Анатолій КРИВОШАПКО.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий