Нині у суцільному потоці тривожних повідомлень досить складно натрапити на позитивні інформації, відволіктися від тривожних думок…
Та нещодавно мені пощастило прочитати на інтернет-сторінці Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» таку інформацію: «15 студенток вузу стали учасницями програми академічної мобільності у сфері вищої освіти Erasmus+ (кредитна мобільність KA1) в університеті – партнері Полтавської політехніки – «1 DECEMBRIE 1918» University of Alba Iulia (місто Алба-Юлія, Трансильванія, Румунія). Упродовж весняного семестру 2022/2023 навчального року, з 27 лютого по 16 червня 2023 року, студентки Полтавської політехніки поглиблюватимуть знання з профільних навчальних дисциплін, здобуватимуть нові практичні навички та професійні компетенції в провідному європейському університеті, братимуть активну участь у серії найрізноманітніших культурних та освітніх заходів, знайомитимуться з місцевою культурою та вивчатимуть румунську мову».
Позитивні емоції підсилила й та обставина, що серед учасниць міжнародного академічного обміну побачила знайоме прізвище – Олександра Несторик. Я вкотре подумала: як швидко плине час! Ніби вчора Саша разом зі своїми ровесниками бавилася на дитячому майданчику, навколо неї гуртувалися дітлахи, а сьогодні вона – студентка третього курсу факультету філології, психології та педагогіки – впевнено йде до своєї мети. Переконана, що її успіхам радіє не тільки родина, а й педагоги Кобеляцького ліцею №2, який вона закінчила з золотою медаллю, станції юних туристів та будинку дитячої творчості, бо школяркою завжди мала безліч захоплень.
– Відвідувала гурток художнього читання, займалася танцями, малювала. З п’ятого класу зацікавилася спортивним туризмом і орієнтуванням, брала участь у змаганнях, займала перші місця, «спеціалізувалася» на в’язанні вузлів.
І хоч Саша була впевнена, що спорт повинен бути в житті кожної людини, та на першому місці в неї завжди було захоплення гуманітарними науками.
– У іншій сфері я себе не уявляла, тому з молодших класів стала вивчати англійську мову. І не тільки в загальноосвітній школі, а й у мовній. Брала участь в олімпіадах, мала їхати на всеукраїнську, але обставини так склалися, що проводилася вона дистанційно.
– Це той період, коли в звичний ритм втрутилася пандемія, пов’язана з поширенням коронавірусу?
– Так, це був другий семестр 11 класу. Не було традиційного випускного, виникало багато запитань щодо ЗНО, вступних екзаменів. Та головне, що все закінчилося добре: я стала студенткою Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» – вузу, про який я мріяла.
– Легко можна здогадатися, що вибрала гуманітарний факультет…
– Звісно. Факультет філології, психології та педагогіки, який дозволяє отримати диплом перекладача.
– Яку мову, крім англійської, вивчаєш в університеті?
– Англійську продовжую удосконалювати, а німецьку розпочала вивчати з нуля. Цікаво отримувати нові знання, розвиватися.
– На студентське життя теж вплинули обмеження через коронавірус, повномасштабне вторгнення росії в Україну?
– На жаль, так. Але Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» навіть у таких складних умовах створює комфортні умови для гармонійного навчання та всебічного розвитку студентської молоді, підготовки успішних, конкурентоспроможних випускників. Для цього використовуються різні форми. Цього року, приміром, вперше запрацювала програма міжнародної академічної мобільності, яка реалізується у співпраці з університетом-партнером із Румунії «1 DECEMBRIE 1918» University of Alba Iulia.
– Складно було потрапити в цю програму?
– Як зазвичай, треба було пройти певну процедуру, тобто відбір: подати заяву й резюме та дочекатися відповіді від організаторів. Звісно, бажаючих пройти навчання в одному з європейських вузів було дуже багато, тому з певним хвилюванням очікувала відповідь. І коли дізналася, що пройшла відбір, то дуже раділа. Це ж не тільки шлях до нових знань, а й знайомство з іншим освітнім простором та новою країною.
– І ви відразу вирушили в дорогу?
– Певний час пішов на оформлення документів, визначення предметів, які кожен з нас бажав вивчати в Румунії. Потім була дорога… Коли ми прибули на місце, то студенти-волонтери постійно були з нами на зв’язку, допомогли адаптуватися до нових обставин.
Спершу морально було важко. Ми вперше розлучилися з батьками, рідними, друзями на такий тривалий час: чотири місяці – це не чотири дні.
На щастя, мобільний зв’язок скорочує відстань, а на те, щоб сумувати, взагалі не залишається часу: навчання в університеті, цікаві заходи, знайомство з містом.
Разом з нами навчаються студенти з Греції, Туреччини, Казахстану, Алжиру. Спілкування з ними теж допомагає нам більше відкривати світ.
Зараз ми вже вільно орієнтуємося в місті, спланували екскурсії на квітень, плануємо поїхати в Сібіу, яке вважається одним з найкращих міст Румунії і дуже схоже на наш Львів.
– Побутових проблем немає?
– Ні. У гуртожитку створені належні умови для комфортного проживання. В університеті прекрасна їдальня, де є широкий вибір страв за доступними цінами. Коли є час і бажання – готуємо самі, придбавши необхідні продукти.
– Чи не відчуваєте дискомфорту через мовний бар’єр?
– Румуни дуже позитивні, привітні люди. Розуміючи, що ми іноземці, переходять на англійську мову, і тоді швидко вирішуємо всі питання. Був випадок, коли людина старшого віку не добре орієнтувалася в англійській мові, то на допомогу відразу прийшла дівчина. І такі випадки непоодинокі.
– А як у вас справи з румунською?
– Вивчаємо. Особисто для мене мова моментами зовсім не зрозуміла. Деякі слова схожі на іспанські, деякі – на українські, до того ж коли носії швидко говорять, то взагалі не зрозуміло. Але чим довше вивчаєш румунську, тим більше розумієш. Так завжди, звісно ж. Румунська мова дуже милозвучна, тому я рада її вивчати.
– Викладання в університеті ведеться румунською?
– Для постійних студентів – так. Якщо ж предмет обирають студенти, які навчаються за програмою Erasmus+, викладача попереджують, і він викладає англійською. Тому ми навчаємося і сприймаємо інформацію саме цією мовою.
Про університет можу сказати, що викладачі дуже цікаво доносять студентам інформацію. Між викладачами й студентами немає бар’єру: відкриті, доступні, готові відповісти на всі запитання.
– Чи доводилося зустрічати українців?
– Ми приїхали, коли по всій Європі проходили флешмоби на підтримку України, приурочені до річниці повномасштабного вторгнення рф. На заходах, що проводилися в центрі міста Альба-Юлія, познайомилися із земляками з Одеси й Миколаєва. Це було так приємно!
І взагалі, де б ми не були, як тільки дізнаються, що ми з України, то висловлюють підтримку, бажають Перемоги. Світ добре поінформований про події, що відбуваються в нашій державі. І це додає віри й надії.
* * *
Олександра Несторик навчається у Румунії порівняно недавно. До перших вражень неодмінно додадуться нові, тож, цілком ймовірно, наша розмова продовжиться.
Розмову вела Наталя ПУЗИНА,
журналіст.
Метою програм міжнародної академічної мобільності Erasmus+ KA1 є обмін знаннями, методами навчання та дослідження, а також досвідом роботи в європейському та міжнародному середовищі, набуття та розвиток комунікативних та мовних компетентностей, розвиток критичного мислення, навичок з пошуку та аналізу варіантів вирішення викликів, вдосконалення методів дослідження, розвиток цифрових та зелених компетентностей, сприяння особистісному розвитку.