“Ольга богомудра, мати князів  руських, Христова мізиниця”

“Ольга богомудра, мати князів руських, Христова мізиниця”

Пам’ять рiвноапостольної Ольги, Великої княгині Київської, у святому хрещеннi Єлени, вшановують 24 липня.

Як відомо з історії, після загибелі князя Ігоря, якого вбили древляни восени 945 року під час збору данини, його дружина Ольга довгі роки правила Київською Русю від імені їхнього малолітнього сина Святослава. Вдова жорстоко помстилася древлянам. Великі християнські чесноти прощення і милосердя тоді ще не оселилися в її серці.
За найпопулярнішою версією, Ольга охрестилася 955 року в Константинополі, в патріарха Полієвкта. Проте деякі історики в цьому сумніваються, посилаючись на книгу царя Костянтина VII Порфирородного, який описував усі звичаї і церемонії візантійського двору. Він зафіксував, як 957 року урочисто приймав княгиню Ольгу, але там нічого не сказано про те, що її хрестили. Навпаки, цар Костянтин описав прибуття княгині Ольги як вже охрещеної разом із священиком Григорієм.
Церковний історик та архієпископ Іларіон Огієнко твердить, що княгиня Ольга прийняла хрещення 954 року на Русі. Він пояснив це тим, що Ольга хотіла вже до зустрічі з Костянтином бути християнкою, щоб нарівні говорити з ним.
Важливо розуміти, що християнство було відоме українцям ще з апостольських часів. Уже за Аскольда і Діра жили на Русі варяги-християни, а за князя Ігоря вони мали в Києві свою церкву святого Іллі.
Відомий історик церкви, професор Микола Чубатий про мотив Ольги прийняти Христову віру писав так: «Немає сумніву, що її вроджена інтелігенція обсервувати світ, оточуючий Русь, та її зносини з християнами, яких у Києві було багато, особливо варяг, довели її поволі на шлях до християнства».
Прийнявши християнство, Ольга ненасильницькими методами сприяла його поширенню на Русі. У 959 році вона відряджала послів до німецького короля Оттона І з проханням прислати до Києва єпископа і священиків.
Утім старання Ольги навернути свого сина Святослава в християнську віру не увінчалися успіхом. Він залишився переконаним язичником і після того, як посів київський престол.
У майбутньому святий Володимир Великий, онук княгині Ольги, який 988 року ввів християнство як державну релігію на Русі, близько 1000 року переніс нетлінне тіло Ольги до новозбудованої Десятинної церкви. Тоді ж, у період правління святого рівноапостольного князя Володимира, ще до офіційної канонізації, Ольгу стали вшановувати як святу. Канонізована вона в 1547 році, з визначенням дня пам’яті 24 липня.
На іконах святу Ольгу традиційно зображають стоячи. У правій руці вона тримає хрест, символ проповіді Христової, у лівій – символічне зображення храму. Ще один традиційний образ святої Ольги – разом із рівноапостольним князем Володимиром.
У богослужінні святу княгиню Ольгу величають такими похвалами: «Наче сонце, засяяла нам твоя преславна пам’ять, Ольго богомудра, мати князів руських, Христова мізинице… Ти наша велич і похвала, Ольго богомудра, бо тобою ми визволилися від ідольського обману… Сильна, наче львиця, одягнена силою Святого Духа… Чиста наставнице закону й учителько Христової віри, прийми похвалу від недостойних рабів і молися до Бога за нас, що свято празнуємо твою пам’ять».

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий