Опера “Наталка Полтавка” як візитівка Полтави

Опера “Наталка Полтавка” як візитівка Полтави

Опера «Наталка Полтавка» стала своєрідним брендом для полтавців, справжньою візитною карткою нашого рідного міста, особливо нашого славного театру. Тому цікаво знати все, що пов’язане з цією оперою, і все, що стосується її дійових осіб.
П’єса була написана настільки вдало, насичена великою кількістю майже народних пісень, що ось уже 201рік не сходить зі сцен багатьох театрів України. Варто зазначити, що більшість театрів України має у своєму репертуарі постановку опери «Наталка Полтавка», а в столиці нашої держави регулярно відбувається всеукраїнський конкурс на краще виконання ролі Наталки Полтавки. Акторка нашого театру Віра Волкова свого часу як переможниця одного з таких конкурсів була удостоєна звання заслуженої артистки України.

Душевний спокій і естетичне задоволення

Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр імені М.В.Гоголя багато років відкривав театральний сезон постановкою опери «Наталка Полтавка» і нею ж завершував його.
Прослухавши оперу, одержуєш душевний спокій і естетичне задоволення. Мій уже покійний товариш щороку двічі ходив на цю виставу. На запитання, чому так часто, він відповідав, що слухає цю оперу ніби одну й ту ж пісню, яка йому сподобалася. Чим же так приваблює нас цей твір? На мою думку, тим, що тут щасливий кінець. Багато творів світової класики з цікавим заплутаним сюжетом має сумне завершення: головний герой або героїня, діями й учинками яких ти захоплюєшся, наприкінці гинуть. Від цього на душі неприємний осад, нам жаль загиблого персонажа.
У нашій опері пан Возний, котрий сватався до дівчини, добровільно відмовляється від своїх намірів щодо Наталки, поступається її коханому – парубку Петру. «Добрий Петре і бойкая Наталко! Приступіте до мене! (Бере їх за руки, підводить до матері і говорить). Благослови дітей своїх щастям і здоров’ям. Я одказуюсь од Наталки і уступаю Петру во вічноє і потомственоє владініє з тим, щоб зробив її благополучною». За сюжетом ніхто нікому не чинив зла – все обійшлося мирно, що так рідко буває в реальному житті. Закінчується опера загальним виконанням пісні, що уславлює добрих людей і рідний край. Оперу можна було б назвати п’єсою чи оперетою, але упродовж вистави весь час звучить прекрасна музика і виконується багато пісень нашого славетного земляка – композитора Миколи Лисенка.
Де ж наші Шаляпіни, Козловські, Гмирі,
Солов`яненки, що співали
без мікрофонів у великих залах?
Наш театр виховав цілу плеяду прекрасних акторок, які виконували і виконують роль Наталки в опері: Тамара Кислякова (1956), Віра Волкова (1959–1969), Неллі Ножинова (1969), Маргарита Томм (1994–2012), Лідія Кретова (з 2012 р.).
Постановники опери весь час щось удосконалюють, створюють відповідні декорації, запроваджують театральні новації. Проте варто зауважити, що останнім часом, на мій погляд, звукорежисери театру роблять звук надто гучним, що заважає насолоджуватися музичним твором.
Однак незбалансованість звуку – це не єдина проблема сучасних постановників, причому не тільки в Полтаві, а й на столичній сцені. По телевізору бачив, як артисти у Києві виконували оперу «Сорочинський ярмарок». Вони співали у мікрофони, закріплені на голові. На мою думку, це пародія на театральнее мистецтво. Де ж наші Шаляпіни, Козловські, Гмирі, Солов’яненки, які співали без мікрофонів у великих залах?

Бронза і пластмаса

Опера «Наталка Полтавка» має усього дві дії, тим не менше, виконується 17 пісень. Слова взяті з народної творчості, а також із пісень Марусі Чурай і віршів Григорія Сковороди. Весь твір пронизує ідея уславлення доброти і злагоди.
Де згода в сімействі, де мир і тишина,
Щасливі там люди, блаженна сторона.
Їх Бог благословляєть,
Добро їм посилаєть,
І з ними вік живеть.
Щоб підкреслити важливість творчості Котляревського, епізоди з його творів зображені на бронзових горельєфах у нішах його пам’ятника. У 2008 році один із горельєфів було викрадено. Це вчинив малограмотний невіглас і просто негідник. Цілий рік пам’ятник залишався неповноцінним, аж поки його відремонтували, а на місці бронзового горельєфа встановили пластмасовий.
І ось стався щасливий випадок. У 2018 році до редакції онієї з газет зайшов чоловік, поклав на стіл пакунок і швидко вийшов. Напевно, бажаючи залишитися невідомим. Коли співробітники розкрили пакунок, то були вражені – перед ними лежав оригінал бронзового горельєфа з пам`ятника
І. Котляревського, який вважали зниклим назавжди.
Знайдений через 10 років оригінал було встановлено замість пластмасового.

Реальні прототипи твору

Коли читаєш п’єсу, уявляєш, що Котляревський писав свій твір немовби з натури. Тут згадується і Мазурівка, де жила Терпилиха з дочкою. Звідти вони після смерті батька переїхали до Петрівки, де, мабуть, жили їхні родичі. Згадується село Тахтаулове, з якого дячок приходив свататись до Наталки. І також село Восьмачки, що нині зветься Осьмачки. Усі ці місцевості й поселення існують і зараз. Мазурівка – це урочище, по низу якого протікає схована тепер у труби річечка Лтава. На схилі урочища і стояла хата Терпилихи, за сучасною Білою альтанкою. Таких випадків, коли багатий і поважний міщанин сватався до порядної красивої, але бідної дівчини, у часи Котляревського було багато. Про один із таких епізодів і дізнався письменник, це й було покладено в основу твору.
Провідний науковий співробітник музею І. П. Котляревського Євгенія Стороха довгі роки досліджувала історію створення «Наталки Полтавки». Їй вдалося встановити, що події, описані у п’єсі, відбувалися в Петрівці, яка за 17 кілометрів від Полтави. Цю версію також активно підтримував історик-краєзнавець і редактор газети «Полтавська думка» світлої пам’яті Олександр Кулик, для якого Петрівка була ще й малою батьківщиною.

Дерев’яні відра з коромислом

Особисто я повністю підтримую версію про те, що події в п’єсі відбувалися в Петрівці й там жили реальні прототипи героїв твору. Маму Наталки звали Горпина Терпилиха, тобто вона мала прізвище Терпило. Подібні прізвища збереглися в околицях Петрівки до нашого часу. В одного з моїх однокласників було прізвище Терпиловський. Напевно, у Петрівці жила не одна родина Терпиловських, можливо, саме вони і були нащадками літературної Горпини. На мою думку, непогано було б встановити у Петрівці пам’ятник Наталці, можливо, Наталці й Петру, й організувати туди екскурсійний маршрут під назвою «На батьківщину Наталки Полтавки». Це недалеко від місця, де закінчується маршрут екскурсії «Поле Полтавської битви». У Сем’янівці на горі вже є пам’ятник на місці переправи російських військ через Ворсклу. За два кілометри звідти можна поставити наш новий пам’ятник неподалік Михайлівської церкви. Поруч варто спорудити невелику селянську хату під соломою. На піддашках на ослоні поставити дерев’яні відра з коромислом, з якими Наталка ходила по воду до Ворскли. Тоді, у кого не було викопано колодязя, брали воду з річки, вона була придатною для споживання. Саме Петрівка має надзвичайне значення для полтавців щодо питання чистої води, адже саме звідси третина міста отримує воду з п’ятого водозабору зі свердловин завглибшки 700 м.
Можливо, слід створити музей села, де частина експозиції буде присвячена головним дійовим особам опери «Наталка Полтавка». Уся необхідна інфраструктура в селі вже є. На в’їзді – чудове кафе, де можна пригостити екскурсантів. Неподалік пішохідний місток (в селі його називають «перехода») через Ворсклу на лівий берег із пляжем для відпочинку.
Подібний пам’ятник потрібно було б встановити й у Полтаві, можливо, неподалік театру. Традиція увічнювати літературних героїв давня і розповсюджена в усьому світі. Мої пропозиції можуть втілити в життя професійні архітектори, художники, будівельники, а також краєзнавці, яких у нашому славетному місті чимало. Пам’ятники та меморіальні дошки, як ордени і медалі на грудях героя, демонструють творчий шлях видатних містян, а також відомих людей, доля яких була пов’язана з містом.

Володимир ХАЛІМОН
Почесний краєзнавець України

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий