Улюбленою культурою на кожній садовій ділянці є слива. Цінується вона за врожайність і скороплідність. Дерева сливи починають плодоносити у віці 4–6 років. У період повного плодоношення врожайність багатьох сортів досягає 15–20 кг з дерева. Тривалість продуктивного періоду від 10 до 15 років. Для правильного вирощування сливи необхідно врахувати деякі її біологічні особливості росту й плодоношення, вимоги до умов зростання.
Краще приживається слива, посаджена навесні. Якщо так трапилося, що ви придбали саджанці восени, то прикопайте їх на зиму на ділянці в траншею глибиною 35–40 см (укладайте похило), засипте корінь землею до половини штамбика. Грунт потім утопчіть. При необхідності дерево потрібно полити. Узимку сніг навколо місця прикопки періодично утоптуйте, щоб захистити саджанець від мишей. Слива краще росте на добре освітленому піднесеному місці з легкими суглинними грунтами, не виносить заболочених місць і близького залягання грунтових вод.
Яму для посадки готуйте так, як і для яблуні, тільки меншого розміру: ширина 80 – 90 см, глибина 50 – 60 см. У яму внесіть органічні і мінеральні добрива, перемішайте їх з верхнім шаром грунту (15 кг перепрілого гною або компосту, до 0,4 кг простого суперфосфату). Відстань між деревами при посадці – від 2 до 5 метрів в залежності від сили росту дерева. Саджайте обов’язково 2–3 сорти для кращого їхнього перезапилення.
У перший рік після посадки ніяких добрив вносити не потрібно, а в наступні три роки можна обмежитися лише внесенням навесні сечовини. При вступі дерев у плодоношення щорічно на кожен квадратний метр пристовбурового кола вносять 10 кг гною або компосту, 25 г сечовини, 20 г хлористого калію або 200 г деревної золи. У період повного плодоношення норму органічних добрив дещо збільшують, а мінеральних добрив вносять стільки ж. При цьому варто врахувати, що сечовину треба вносити навесні, фосфорні й калійні добрива – восени, гній або компост можна вносити навесні й восени. Відразу після внесення добрив грунт у пристовбурових колах перекопують на глибину 15–20 см. Кислі грунти обов’язково вапнують кожні 5–6 років.
Зважаючи на те, що слива дуже вимоглива до умов живлення, особливо до забезпеченості азотом, калієм і магнієм, необхідно проводити позакореневі підгодівлі. Недолік у грунті цих елементів можна визначити самому. При нестачі азоту листя стає світло–зеленим. У цьому випадку листя обприскують 0,4 –0,5-процентним розчином сечовини. При нестачі калію листки буріють і згортаються, при недостачі магнію побуріння проявляється по жилках і краю листової пластини. У цьому випадку внесіть у грунт 30–40 г калімагнезії на кожен квадрат площі.
Першу обрізку краще проводити через рік після посадки. У наступні роки по мірі росту дерева крона сильно загущується.Тому завдання садівника полягає у направленні цього росту таким чином, щоб у підсумку в дерева була крона з добре розташованими гілками, що не заважають одна одній, з максимальною кількістю гілочок плодового типу, зручна для знімання плодів.
У період повного плодоношення обрізка потрібна для підтримки сили росту паростків. Якщо крона сформована правильно і є досить сильний однолітній приріст (не менше 30–40 см), укорочувати прирости не потрібно. Обмежтеся проріджуванням крони від сухих, тертьових, неправильно розташованих гілок. Якщо приріст слабкий (менш як 25 см), обрізуйте гілки на дво-трирічну деревину на найближче бічне розгалуження. У щеплених дерев обов’язково щорічно видаляйте кореневу поросль до самої основи. У кореневласних сортів поросль використовуйте для розмноження.
У суворі зими з сильними морозами (особливо після відлиг) і в період весняних заморозків у сливи спостерігаються ушкодження штамбів, скелетних гілок, квіткових бруньок, бутонів, квіток. На стовбурах і скелетних гілках з’являються морозобоїни, сонячні опіки, розтріскування кори. Для зниження дії морозів і сонячних опіків з осені проводять побілку штамбів і розвилок скелетних гілок, рано навесні її повторюють. У молодих дерев стовбури й основи скелетних гілок обв’язують яким-небудь ізолюючим матеріалом.
При наявності тріщин на корі восени проводять очищення штамбів і основи гілок від відмерзлої кори, мохів і лишайників, промивають рани 3-процентним розчином залізного купоросу або 2-процентним розчином мідного. Після цього замазують рани садовим варом.
М.ОЛЕКСАНДРОВА,
кандидат сільськогосподарських наук.