Освіта – сила, яка об’єднує

Освіта – сила, яка об’єднує

Наполегливість Дарини Свяченої із Кобеляк увінчалась успіхом: вона навчається в Уельсі

Скажу відверто: про Уельс донедавна знала лише, що це країна в Західній Європі, яка входить до Сполученого королівства Великої Британії. Нині знаю значно більше, до того ж не з опосередкованих джерел інформації, а з перших уст – від Дарини СВЯЧЕНОЇ, випускниці Кобеляцького НВК № 1 (зараз – ліцей), яка навчається в Уельсі.

Дорогу здолає той, хто йде

УПРОДОВЖ усіх одинадцяти шкільних років Даринка була сумлінною, активною ученицею, успішно поєднувала навчання з участю у заходах, які проводилися в школі, в олімпіадах, конкурсах з української мови й літератури – імені Тараса Шевченка, Лесі Українки, Петра Яцика, а також англійської мови.
– Любов до рідної мови прищепила вчителька початкових класів Тетяна Розсоха. У 3-му класі вперше взяла участь у олімпіаді, – розповіла Дарина. – А з 7-го класу займалась творчою діяльністю під керівництвом учительки української мови й літератури Лесі Уткіної. Була серед призерів обласного етапу, брала участь у всеукраїнському. І теж успішно. А от з англійською мовою була інша ситуація: у сьомому класі мої знання оцінювали 8–9 балами. Я поставила собі завдання: краще вивчити іноземну мову. Для цього брала додаткові уроки в педагога Алли Пащенко.
З плином часу Дарина зрозуміла, що кожен день наближає її до нового етапу, коли доведеться визначатись із своїм місцем у дорослому житті. «Перепусткою» туди вирішила зробити навчання за кордоном.
– У 9-му класі взяла участь у програмі FLEХ для учнів загальноосвітніх шкіл, яка фінансується урядом Сполучених Штатів Америки, дозволяє подорожувати до цієї країни, навчатись протягом одного року й проживати в американській сім’ї, – розповіла дівчина. – Але отримала лише деякий досвід. У 10-му класі знов була учасником програми майбутніх лідерів FLEX, дійшла до півфіналу.
Дарина була за крок до здійснення мрії, але фортуна посміхнулась іншим…
– Розпочинався навчальний рік у випускному класі. Треба було визначатись із вишем, готуватись до зовнішнього незалежного оцінювання. Але в жовтні зробила третю спробу – цього разу через програму UWC – глобальну освітню програму, що робить освіту силою, яка об’єднує людей, нації та культури заради всесвітнього миру та стабільного майбутнього.
Кілька слів про UWC. Цей рух включає 18 коледжів із Японії, Китаю, Норвегії, США, Уельсу, Таїланду, Коста-Рики… Відбір студентів, які поїдуть на навчання до одного з коледжів UWC, проходить за допомогою національних комісій у 155 країнах. В Україні восени 2018 року подали заявки близько 300 старшокласників (одна з умов – навчатись у 10-му або 11-му класі). До четвертого етапу дійшло 23 учасників. Із їх числа Національна комісія визначила сімох фіналістів. Цього разу перемога посміхнулась і Даринці Свяченій.
Це було в лютому 2019 року. Але доки коледж не дав підтвердження, доки не отримала візи, Дарина не озвучувала цієї інформації. Вона, як і всі однокласники, готувалась до випускного вечора, складала ЗНО (досить успішно!), а після випускного, на якому за високий рівень знань була нагороджена золотою медаллю, розповіла своїм однокласникам про перемогу в програмі й поїздку на навчання в Уельс.

«Головне в навчанні – креативність»

ДОРОГА в Уельс пролягала через Англію.
– Коли приземлилась у Лондоні, в одному з найбільших аеропортів світу, то перше, що подумала: «Невже це реальність?»…
У коледжі UWC Atlantic навчається 350 студентів 80 національностей – це мультинаціональний колектив, у якому діляться своєю культурою, традиціями, вирішують більш глобальні проблеми молоді люди з Китаю, Італії, Японії, Індії, Англії, Росії… Українців серед студентів я не зустріла. Більшість молодих людей уперше так надовго залишили свої домівки, тож процес адаптації проходив для них дуже складно.
– Мені було простіше. Я їздила в табори, в тому числі англомовні, де покращувала рівень англійської мови, зокрема розмовної, привчалась до самостійного життя. І це дало результат. Для моїх сусідок по кімнаті, а це дівчата з Італії, Англії та Індії, перші дні навчання в коледжі були більш складними. Та й англійська мова різнилась. Для одних це – рідна мова. Для інших, як, приміром, і для мене, – друга. Для когось – третя. Звісно, вимова відрізняється. Але досить швидко ми всі порозумілися.
Система освіти в Уельсі відрізняється насамперед тим, що студент сам вибирає предмети, які буде вивчати. Це повинно бути 6 предметів (3 – на стандартному рівні, 3 – на більш високому). По закінченні навчання випускники отримують диплом бакалавра міжнародного зразка. Наша землячка вибрала на стандартному рівні англійську мову й літературу, французьку мову (вивчає з нуля), математику. На високому рівні – дизайн і технологію, економіку, глобальну політику.
– Як бачите, студентам дають волю в обранні предметів. Головне в навчанні – креативність, вміння висловлювати свої думки і позиції, ділитися власними історіями та досвідом. Це дуже цікаво, адже ми представляємо досить різні національності, соціально-економічні, культурні, мовні, політичні, освітні кола. Щодня маємо чотири уроки. Урок зі стандартних предметів триває 50 хвилин, з високого рівня – 70 хвилин.
На другому курсі проходить внутрішнє оцінювання з кожного предмета. Широко використовуються такі форми, як есе, презентації, дослідження проблеми, розв’язання складної ситуації тощо. Невід’ємною частиною навчального процесу є відведення певного часу на хобі. Це, зокрема, – активність (фізичні заняття). Дарина вибрала для себе заняття волейболом. Ще один напрямок – творчість, заняття, які потребують креативного мислення (театр, музика, історія, мистецтво, танці). Дарина вирішила спробувати себе в кераміці й уже виготовила перший виріб.
Дві години на тиждень студенти повинні присвячувати служінню – це неоплачувана волонтерська допомога.
Отож про волонтерство, яким студенти коледжу займаються щотижня по дві години.
– Вибір дуже великий. Це може бути початкова школа (допомога вчителю та учням у підготовці домашніх завдань); табір біженців; підтримка дитячих садочків; заняття спортом чи театром із людьми з обмеженими фізичними можливостями, – розповіла Дарина.
Це підтвердження того, що навчання в UWC – це не лише освітня програма, а й спосіб життя. Студенти навчаються турбуватися про інших, співчувати їм.
– Є ще варіант – доглядати, приміром, за велосипедами (залучати пожертвування на їх ремонт), перевіряти рівень володіння велосипедом, адже це безпека як велосипедиста, так і інших учасників дорожнього руху. До того ж це екологічно чистий вид транспорту.
Екологічним питанням в Уельсі приділяють велику увагу. Дарина розповіла, що брала участь у кліматичному страйку. Мітингарі вийшли з плакатами, на яких були вимоги до уряду запобігти глобальному потеплінню, зберегти планету.
Також в Уельсі серед пріоритетних питань – альтернативні джерела електроенергії – сонячна, вітрова…
Звісно, ми говорили з Дариною і про студентське життя.
– Коледж був заснований у 1963 році, розташований у старовинному замку, має велику територію – поле, ліс, водойма, а також церкву. У замку проходить навчання (академічний блок), розташована бібліотека. Мешкають студенти в гуртожитках: це невеликі двоповерхові будинки на 50 осіб. Харчуються в їдальні. Кухня смачна й різноманітна. Із великого асортименту кожен вибирає страви на свій смак. Харчування триразове. Дуже багато овочів, фруктів, бобових, салатів, тістечок, солодощів. Єдине, чого мені не вистачає, – картопляного пюре.
Серед студентів багато вегетаріанців. До речі, Дарина Свячена теж не вживає м’ясних продуктів.
– І не шкодую. Завжди є великий вибір смачних страв, – каже дівчина.
У вихідні проводиться багато цікавих подій – концерти, виставки, ярмарки… Відповідно, можна вибрати цікавий для себе захід. Проводяться і конференції, лекції, які допомагають студентам пізнавати світ, середовище, в якому живуть.
У Даринки Свяченої з’явилась можливість гри на музичних інструментах.
– Я з дитинства мріяла навчитись грати на барабанах. І ця мрія здійснилась!

Рідний край – наймиліший

У Кобеляки дорога пролягла з Уельсу після чотирьох місяців навчання – перед новорічними святами. Дівчина вперше такий тривалий час не була вдома.
– Восени були канікули. Але вони дуже короткі, тому провела їх в Уельсі, побувала в Англії.
Особливо важким був для мене останній тиждень перед поїздкою – хотілось швидше потрапити в Україну. За кордоном – гарні будівлі, рівні дороги, чистота, порядок, а мені, повірте, не вистачало українських, часом занедбаних, непоказних садиб, розбитих доріг…
А ще мені катастрофічно не вистачає нашого яскравого сонечка. Погода там жахлива, депресивна. Сонце буває дуже рідко. В основному хмарно, вітряно, непривітно. Снігу немає.
У нас теж снігу не було, але це, мабуть, не позначилось на настрої, оскільки Дарина зустрілась із рідними й друзями, побувала в ліцеї, пройшлась вулицями міста…
– Багато друзів – студентів різних вишів приїжджали на новорічні свята додому. Було цікаво обмінятись думками щодо студентського життя. В Україні теж багато можливостей отримати високі знання, хорошу професію. А от знайти роботу за спеціальністю з достойною заробітною платою – це вже проблема…
Та зараз про це не говоримо. Дарина Свячена знову поринула в студентське життя в Уельсі. Її нові друзі відрізняються один від одного традиціями, звичаями, уподобаннями, національним одягом… Але місія в усіх одна – пізнати світ, зробити освіту силою, яка об’єднує людей, нації та культури заради всесвітнього миру та стабільного майбутнього.
Упевнена, що наполегливість Дарини Свяченої, її сила волі на шляху до поставленої мети допоможуть підкорити не одну вершину, а ми радітимемо її успіхам і гордитимемося ними.

Наталя ПУЗИНА
Журналіст

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий