«Отакі випускники повинні бути у вищому керівництві української армії, в генштабі»

Антон Совенко.

«Отакі випускники повинні бути у вищому керівництві української армії, в генштабі»

Наш земляк, Антон Совенко з Кобеляк, визнаний найкращим закордонним студентом Королівської академії сухопутних військ Великої Британії в місті Сандгерст. Там він, курсант Військової академії в Одесі, проходив стажування. Антон має блискучі показники з військової, академічної та практичної підготовки, повідомляє Посольство Великої Британії у Києві.

«У лютому синові виповнилося 20 років, а мені не віриться…»

Від початку навчання Антон наполегливо працював над собою, аби не лише не відставати, а й перевершувати інших слухачів престижної британської академії, для яких англійська мова є рідною. Юнак представляв Королівську академію Сандгерст на міжнародних змаганнях із баскетболу та тренував команду з боксу, оскільки його рівень у цьому виді спорту виявився зависоким, щоб змагатися з іншими курсантами.
Уже другий рік поспіль українські курсанти отримують особливі відзнаки британської академії. Так, у 2019 році курсант Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Артем Бараненко отримав “Шаблю найкращого закордонного випускника” Королівської академії сухопутних військ Великої Британії в Сандгерсті й став першим українцем, який удостоївся такої високої відзнаки цього закладу.
Інформація про Антона Совенка з’явилась в Інтернеті кілька тижнів тому і викликала в кобелячан сплеск позитивних емоцій. Я отримала десятки телефонних дзвінків і смс-повідомлень. Ось одне з них: «Ви читали, що не переводяться на кобеляцькій землі розумні, талановиті, визначні? Сподіваємось, що ця тема вас зацікавить і ми більше дізнаємось про земляка, який став найкращим студентом у Великій Британії».
Звісно, я не могла розчарувати моїх адресатів, тож звернулася до мами Антона – Ліни Совенко.
– У лютому Антону виповнилось 20 років, а мені не віриться, що син уже дорослий, самостійний, знає, що хоче в житті, й упевнено йде до своєї мети, – з гордістю розповідає пані Ліна. – Має високий рівень фізичної підготовки, що важливо в його курсантському житті. А в дитинстві був дуже хворобливим. Навіть була підозра на бронхіальну астму, тому часто їздили на море, доводилося пропускати уроки. Але Антон мав добру пам’ять, швидко надолужував прогаяне. Так було й у молодших класах (першою вчителькою була Олена Линник), і в старших, коли класний керівник Тетяна Масич ніколи не відмовляла в проведенні додаткових занять з англійської мови.
А взагалі в навчанні син був досить самостійним, мені не треба було його контролювати, перевіряти домашні завдання. Був період, коли, як і всі хлопці, зацікавився футболом, записався в секцію. Потім захоплення змінилось – став займатись боксом, їздив на змагання, додому повертався не лише з нагородами, а й ставав більш впевненим, справедливим.
У старших класах Антон став цікавитися військовою службою в армії, правоохоронних органах. Мене таке зацікавлення сина, відверто кажучи, тривожило. Через події, які відбуваються на сході України. Це завдавало материнському серцю тривог і неспокою. Тож, коли стали визначатися з предметами для зовнішнього незалежного оцінювання, я сподівалася, що син змінив вибір і хоче стати студентом Полтавського національного технічного університету або Івано-Франківського університету нафти й газу. Та виявилось, що я поспішила з висновками.

Вибір зроблено

Антон Совенко зацікавився військовою академією в Одесі. Рідні знали, що відмовляти – даремно. До того ж мав високі результати ЗНО, добру фізичну підготовку, позитивний висновок медичної комісії. А коли вже курсант військової академії Совенко був на навчальних заняттях на полігоні, прийшло повідомлення, що його зараховано і в Полтавський технічний університет, й у Львівський політехнічний… Та вибір уже було зроблено. Розпочались курсантські будні.
– Викладачі звернули увагу на досить високий рівень знань з англійської мови й запропонували пройти тестування. Антон, звісно, погодився, бо таку вже має вдачу: не зупинятись на досягнутому, сміливо йти вперед. І правильно зробив, бо показав хороші результати. А згодом ще з двома курсантами поїхав працювати перекладачем на Яворівський полігон, що на Львівщині, де проводилися міжнародні військові навчання. Таким був перший рік у військовій академії, – продовжує розповідь Ліна Совенко.
На другому курсі Антон вирішив узяти участь у Міжнародній програмі навчання за кордоном. Пройшов усі етапи (письмові, очні), але, на жаль, не набрав необхідної кількості балів.
– Син, зрозуміло, засмутився. Та я намагалась пояснити, що головне – це досвід, який він отримав, перевірив свої знання, а це неодмінно стане в нагоді.
Та грудень 2018 року приніс гарну звістку: Антон отримав пропозицію їхати на навчання у Велику Британію.
– Наближалися новорічно-різдвяні свята. Треба було оформити закордонний паспорт, отримати документи в посольстві… Хвилювались, переживали. На щастя, встигли, а студенти, які раніше вже стажувались у Великій Британії, підказали, які речі треба взяти з собою. Серед них – вишиванка, оскільки в Королівській академії сухопутних військ у місті Сандгерст є традиція представляти свої країни в національному одязі. Склад курсантів там багатонаціональний: англійці, білоруси, африканці, молдавани, араби, афганці…
Ліна Совенко водночас з гордістю і тривогою проводжала сина до Туманного Альбіону. Материнське серце ще не було готове сприйняти те, що син уже дорослий і перед ним стелиться нова дорога. Важка, але й цікава. Нові знання, нові зустрічі, відкриття і пізнання світу.
– Заспокоювала себе тим, що Антон щирий, відкритий у спілкуванні, вміє швидко познайомитись, подружитись.
Це справді важливі риси, які допомогли й у чужій країні, за тисячі кілометрів від рідних Кобеляк.

І чужому навчатися, і свого не цуратися

Королівська академія сухопутних військ – дуже престижний навчальний заклад. Багато юнаків з Великої Британії, інших країн мріють там навчатися. До українців ставляться з повагою.
Цікаво проходить випускний: офіційна частина й нічний бал, на який запрошують батьків, рідних… Нинішній рік став винятком. Через коронавірус спочатку перенесли дату урочистостей, а потім взагалі відмінили випускний…
Повернувшись в Україну, Антон буде «наздоганяти» навчання у Військовій академії Одеси, складати сесії. Та до труднощів юнаку не звикати. Те, чому навчився, те, що побачив, як то кажуть, за плечима не носити…
Упродовж року наш земляк побував на полігонах у Франції і Німеччині, на змаганнях між академіями в Нідерландах і Литві. Узимку кадетів запитали, де вони бажали б провести зимові канікули. Антон і ще кілька студентів вибрали гірськолижний відпочинок у Австрії…
Курсанти живуть по одному в кімнаті, самі підтримують чистоту й порядок, прасують свій одяг. Виявляється, в їдальню можна іти лише в костюмі, сорочці, «цивільних» черевиках (військовий однострій та спортивний одяг заборонений). Саме тут і стався з нашим земляком курйозний випадок. В аеропорту, коли видавали багаж, валізу Антона помилково взяв інший пасажир. Авіакомпанія вибачилася і пообіцяла доставити валізу через три дні. Тож Антон прибув в академію в спортивних брюках і куртці, кросівках. У їдальню в такому одязі заходити не можна. Тож за гроші, які були на банківській картці, змушений був купити костюм. На інше коштів не вистачило, і кожен раз, коли заходив у їдальню в кросівках, усі звертали увагу на його взуття, і юнак змушений був пояснювати, чому порушує правила етикету.
В Королівській академії сухопутних військ Великої Британії Антон Совенко отримував підвищену стипендію і вивчав другу іноземну мову – французьку. Це хороший приклад для тих, хто закінчує школу й визначається зі своїм майбутнім. Головне – мати бажання, вірити в свої сили, й тоді відкриються всі дороги до здійснення мрії, реалізації задумів.
Інформація про успіхи Антона Совенка викликала чимало коментарів. Радіють за нього як знайомі юнака, так і незнайомі.
Процитую кілька відгуків із соціальних мереж.
«Надзвичайно горді за нашого Антона. У школі він завжди був активним, старанним, спортивним, а ще він має прекрасні людські якості. Справжній чоловік! Прекрасний син та онук. Хай щастить тобі, Антоне! Ми ніколи не мали сумніву, що ти будеш кращим. Ми, вчителі, пишаємося тобою!»
«Достойний поваги! З такими захисниками Україна здолає будь-якого ворога. Люди, вчіться любити нашу Вітчизну! Хай завжди буде мир».
«Молодець! Дякую, що утверджуєш авторитет України».
«Отакі випускники повинні бути у вищому керівництві української армії, в генштабі».
«Браво! Україна пишається!»
«Мама має повне право гордитись сином».
Так, мама дуже гордиться своїм сином.
– Радію успіхам Антона. Мені дуже приємно, що він прославив Україну. Бажаю йому й усім дітям щасливої долі й мирного життя, – сказала Ліна Іванівна Совенко.

Наталя ПУЗИНА
Журналіст

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий