Ожині є чим здивувати: переваги її вирощування, цілющі властивості та перспективні сорти

Ожині є чим здивувати: переваги її вирощування, цілющі властивості та перспективні сорти

Цьогоріч українські ягідники, попри нестандартні погодні умови, зібрали непоганий урожай ожини. Ожина досі залишається нішевою культурою, однак має непогані перспективи для вирощування на більшості території України. Окрім цього, потенційна врожайність ожини і її гібридів у 3–4 рази вища малини, а за своїми біохімічними властивостями вона не тільки не поступається малині, а за деякими біологічно активними речовинами перевершує її.

Ягоди ожини досить приємні на смак і мають цілющі властивості. Як лікарську сировину використовують плоди, листки, суцвіття, пагони, коріння. Застосовують при запаленні нирок, печінки, діабеті, дизентерії, неврозах, гастритах, шлункових і кишкових кровотечах, екземі, пневмонії, гіпертонії, атеросклерозі, як ранозагоювальний, загальнозміцнюючий, заспокійливий засіб. Ще в ХІІ столітті у Франції ожина використовувалася як ефективний гемостатичний засіб. Цілющі властивості ягід ожини обумовлені унікальним біохімічним складом. Вони містять 9,3–24,3% сухих речовин, серед них: 5,1–13 % загальних цукрів (глюкоза, фруктоза), 0,5–1,5 % органічних кислот (яблучна, лимонна, саліцилова, винна та ін. ), до 1,8 % пектинових речовин, клітковини від 2 до 4 %, вітаміни групи Р, В, Е, С, каротин, дубильні речовини, солі калію, марганцю, міді, з мінеральних елементів калій, натрій, кальцій, магній, фосфор, залізо та ін. Ожина і її гібриди – ціла аптека цілющих речовин для організму людини. На відміну від малини, ягоди ожини також містять велику кількість різноманітних органічних кислот, Р-активних речовин та широкий спектр мікроелементів. Плоди мають хорошу транспортабельність, тонкий своєрідний смак і аромат, тривалий період зберігаються за низької температури. Вони дають високоякісні продукти переробки: джеми і желе, мармелад, соки і екстракти, вино і напої. Чудово підходять для швидкої заморозки і отримання харчової фарби.
Незважаючи на безперечні переваги ожини, в Україні все ще мало насаджень цієї цінної культури. До цього часу недостатньо інформації щодо її вирощування. У багатьох наших земляків сприйняття ожини асоціюється тільки з її численними дикими формами: ожини сизої (R. caesius L.), анатолійської (R. anatolicus 91 Focke), щетинистої (R. hirtus Waldst et Kit) й ін., які у великій кількості зустрічаються у природних умовах. Ожина – напівчагарник зі сланкими пагонами (росяніка) або прямостоячими (куманіка). Підземна частина ожини багаторічна, складається з кореневищ. Коренева система розташовується в ґрунті глибше, ніж у малини, тому ожина більш посухостійка. Куманіка здатна утворювати кореневі пагони, тоді як росяніка їх не формує. Наземна частина ожини дворічна, в перший рік вона нарощує вегетативну масу, а на другий плодоносить і засихає. Здатність кореневищ давати пагони заміщення у прямостоячих різновидів і різновидів, які стеляться, в ожини чітко виражена. Пагони ожини (за винятком окремих сортів) покриті жорсткими шипами. Цвіте ожина набагато пізніше малини, що повністю виключає пошкодження квіток весняними заморозками. На відміну від малини, кістянка ожини не відділяється від м’якого білого розрослого плодоложа. Форма ягід залежить від виду і сорту, буває круглою і конусоподібною. Забарвлення ягід чорне, пурпурове, червоне, темно-фіолетове, жовте і навіть біле (Бербанк, Меженський).
Головна відмінність ожини від інших чагарникових ягідників полягає в тому, що наземні пагони її ніколи не бувають старше дворічного віку. У перший рік пагін росте в довжину і товщину. У різновидностей куманік однорічний пагін до осені не має розгалужень. Однак, якщо їх прищипнути або обрізати під час росту, то можна викликати появу бічних пагонів, що іноді роблять для формування стійкого куща. Після плодоношення верхівка пагонів з бічними відгалуженнями відмирає.
Перспективними високопродуктивними сортами ожини в умовах Лісостепу України із зрошенням є: Блек Сатін, Чачанська Безтерна, Лох Тей, Астеріна, Чів Джозеф, Карака Блек Дерроу, Орегон 92 Торнлес, Смутстем, Торнфрі. Крупноплідні сорти ожини: Дерроу, Смутстем, Техас, Торнфрі, Карака Блек, Тріпл Кровн, Кіова, Чачанська Безтерна, Астеріна. Комплексно стійким до збудників хвороб і шкідників є сорт Торнфрі, Кітатіні, Ловетс Бест (рекомендовані для органічного садівництва). Зимостійкими є: Кітатіні, Команч, Чачанська Безтерна, Ловетс Бест, Флінт. Посухо- і жаростійкі сорти: Команч, Орегон Торнлес. Ранньостиглі: Дерроу, Ізобільная, Блек Бат Блекбері, Карака Блек, Лох Тей, Команч, Максуел Ерлі, Рейвен, Техас. До пізньостиглих сортів ожини можна віднести: Смутстем, Сільвон, Торнфрі, Ері. З високим вмістом в плодах сухих речовин: Смутстем, Сільвон, Торнфрі, Ері, Орегон Торнлес; з посиленим вмістом аскорбінової кислоти: Гімалая, Дерроу, Рейвен, Блек Бат Блекбері; пектинових речовин: Команч, Смутстем, Сільвон, Торнфрі, Ері.

О. КОВАЛЬ,
магістрант Полтавської державної
аграрної академії.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий