Парості кобзарського древа

Парості кобзарського древа

Кілька місяців тому відомий бандурист Юрій Фединський з Крячківки на Пирятинщині вирушив в унікальну мандрівку, яку назвав “Кобзарювання крізь Європу”. Популяризатор бандури та інших старовинних інструментів уже побував у понад сорока європейських містах дев’яти країн, але це тільки половина його подорожі. Використовуючи «музичну дипломатію», він розповідає про історію України, її найвидатніших поетів, державних діячів та співаків, показує, яким може бути кобзар традиційний і сучасний. Переконаний, що кобзарювання – традиція українців з діда-прадіда, практично знищена сталінщиною, – має бути відновлене.

Юрій народився в США і приїхав на батьківщину предків у Київ після розпаду СРСР, щоб удосконалити вміння гри на бандурі.
– Моя родина європейська. Татів рід – із Західної Європи: Ірландії, Німеччини, країн Скандинавії. Мамин рід – із України. У Львові – Фединські, в Києві – Мошинські, на Полтавщині жили Чайковські. Це була національна інтелігенція, не москвофіли, – розповідає пан Юрій. – Коли совєти загарбали Західну Україну, то мої дідусі-бабусі переконалися, що при такому режимові неможливо жити. Дід Юрій Фединський та бабуся Наталя Мошинська виїхали спочатку до Австрії, потім – до Канади та врешті – до США. Ті, хто залишився, були знищені, крім одного родича у Львові, – дядька Адріана.
* * *
Батьки Юрія дбали про освіту сина, музичну зокрема. Спершу він навчався по класу бандури, згодом відійшов від академічного навчання й почав займатися кобзарством і створювати музичні ансамблі. У його творчому доробку – композиторство, продюсирування, виготовлення музичних інструментів, звукорежисура, педагогіка. Йому пощастило навчатися у Генрі Доскія (класичне фортепіано) та Юліана Китастого (бандура). Ці музичні світочі відомі в усьому світі. Їхня творчість нарешті стає доступною і українцям, як кажуть діаспоряни, й у Великій Україні.
Юрій – учасник тріо «Експериментальна бандура» разом з Юліаном Китастим і Михайлом Андрецем. Грав в Українській капелі бандуристів у Детройті. Співпрацював з українським ска-панк гуртом «Гайдамаки», засновник київського ансамблю Карпатіяни (разом з Валерієм Гладунцем).
* * *
На Полтавщині, у Крячківці, Юрій Фединський започаткував кобзарський цех. Влітку проводить кобзарський табір і навчає майстрування та музикування на вересаївській кобзі, кобзарській бандурі, панській бандурі, мамаївській кобзі, лірі, торбані… Понад десяток років є солістом відомого на всю Україну фольклорного ансамблю «Древо», активний учасник музичного фестивалю «Древо роду Кобзарського». Ідея популяризувати кобзарство за кордоном виникла після кількох експедицій Україною та світом у пошуках старовинних музичних інструментів.
– Гастролюючи минулого року Канадою, я під час кожного виступу виконував думу про Марусю Богуславку. Щоб діаспоряни не забували про свої корені й розуміли: вони не мають страждати на чужині, – говорить Юрій. – Пора пакувати речі і їхати додому. «На ясні зорі, / На тихі води, / У край веселий, / У мир хрещений!», як співається у думі про Марусю Богуславку. Вже час. Разом будемо дбати про Україну…
* * *
Традиційний торбан, бандуру та кобзу вже чули на сценах Польщі, Німеччини, Франції, Італії, Чехії, Австрії, Угорщини та Словаччини. Стосовно першого, як розповів сам Юрій, то це народний струнний щипковий музичний інструмент (30–40 струн, із родини лютневих, близький до теорби, від якої відрізняється додатковими приструнками, як на бандурі. Був поширений із першої половини ХVIII до початку ХХ століть в Україні, Польщі та Росії). В Україні торбан став особливо популярним у часи Мазепи. Торбаністів, як запевняють дослідники, можна було зустріти на дорогах і майданах України аж до середини 1930-х. Більшовизм пройшовся нищівним смерчем і по них.
Передусім торбан був українським шляхетським інструментом. На торбанi, за переказами, грав і Тарас Шевченко.
Свій торбан Юрій Фединський виготовив самостійно з кількох видів деревини. Нині музичний і народний дипломат, духовний учень мандрівного філософа Григорія Сковороди і просто хороший музикант Юрій Фединський несе у Європу музичну культуру тисячолітньої України.

Ніна КОСТЮК
Журналіст

Добавить комментарий