Пасічник Анатолій РИБАЛКО: "Перебуваючи в апібудиночку, відчуваєш себе єдиним цілим з природою, забуваєш про буденні турботи, стаєш спокійним"

Пасічник Анатолій РИБАЛКО: «Перебуваючи в апібудиночку, відчуваєш себе єдиним цілим з природою, забуваєш про буденні турботи, стаєш спокійним»

Пасічництво можна по праву зарахувати до найдревніших ремесел. Згодом стало відомо, що споживання бджолопродуктів дуже позитивно впливає на людський організм, а зовсім нещодавно бджолярі та науковці встановили, що навіть перебування тривалий час на території з маленькими трудівницями робить те, чого не можуть сучасні медики. Секретами улюбленої справи поділився полтавець, досвідчений бджоляр з Петрівки Чутівського району Анатолій РИБАЛКО.

І захоплення, і стиль життя

Уже й не пам’ятає Анатолій Михайлович, коли «впіймав» свою першу бджілку. Але пригадує щасливі миті дитинства, коли влітку допомагав дідусеві Миколі Сергійовичу на його пасіці. Старенький жив у Скороходовому і щороку вивозив своїх «маленьких підопічних» на природу. Там хлопчик спостерігав за роботою бджіл і твердо вирішив також стати пасічником. Промайнули як один день чимало років, але дитячій мрії він не зрадив і завів свою пасіку, яку тримає вже понад двадцять п’ять років. За цей час став справжнім майстром своєї справи, головне в якій – любити те, чим займаєшся, і бути чесним. Як з бджолами, які не терплять недбайливості, так і з людьми, які приходять за ароматними продуктами бджільництва. У Петрівці та місцевій окрузі у якості меду від Анатолія Рибалки люди впевнені, бо він ніколи не вдається до фальсифікування продукції, а продає лише те, що приносять його помічниці. Найкорисніший мед, на думку чоловіка, липовий, який є найпершим у році. Наступний – квітковий, потім – гречаний, а останнім бджоли приносять соняшниковий мед. Соняшникових полів на Полтавщині вистачає, чого не скажеш про гречку, яку сіють лише декілька аграріїв. А щоб бджолам ціле літо вистачало роботи, Анатолій Михайлович засіює частину своєї землі фацелією.

Виклик західним апітерапевтам

Задум створити «лікувальний бджолиний будиночок» виник у Анатолія Михайловича після відвідин малої батьківщини своєї дружини – Олени Петрівни. Жінка народилася на Західній Україні, там мешкають її рідні й знайомі. Вони і захопили Анатолія Михайловича своєю розповіддю про користь апітерапії та поділилися секретами будівництва апібудиночка. Врахувавши всі «за» і «проти» будівництва цієї конструкції, чоловік все ж вирішив зайнятися справою. До того ж на теренах Полтавщини конкуренція на такі будиночки не дуже висока, а, як відомо, новачкам нерідко посміхається удача. Все почалося з креслення та обрахунків розміру будиночка. На заході, говорить співрозмовник, є більші й менші апібудиночки. Більші нагадують альтанки, але лікувальний ефект від них менший, бо велика відстань від пацієнта до зони проживання крилатих комах. А головне в лікуванні – вібрації, які створюють бджоли, та аромат продуктів бджолярства. Тому Анатолій Михайлович зупинив свій вибір на конструкції з двох вуликів, у верхній частині яких розміщене імпровізоване ложе для пацієнта. Звісно, ніякого відкритого контакту з комахами немає, але гості будиночка бачать і відчувають, як працюють бджілки, вдихають аромакомпоненти маточного молочка і прополісу. «Відпочинок протягом години-півтори зміцнює нервову систему та заспокоює людину, – доповнює розповідь чоловіка Олена Петрівна. – Але найкраще лікуватися сеансами, які мають тривати від семи до восьми днів. Втім, навіть одноразовий візит до крилатих трудівниць принесе неабияку користь здоров’ю. Сміливці можуть ризикнути і заночувати разом з бджолами. Після перебування в апібудиночку відновлюється нормальний серцевий ритм, стабілізується артеріальний тиск. Значне полегшення відчувають і хворі на бронхіальну астму та інші серцево-легеневі захворювання».
Лікувальний будиночок Анатолій Рибалко спорудив кілька років тому. Для популяризації свого задуму господар дав інформацію у місцевій пресі, виставив кілька світлин у мережу. Результати не змусили себе довго чекати: у гостях у бджоляра вже були жителі Харківщини, чимало земляків з Полтавщини. Всі відчули покращення й із задоволенням ділилися враженнями. Зокрема пасічнику запам’ятався випадок, коли привезли жінку, яка не могла самостійно рухатися. Після кількох сеансів пацієнтка перетелефонувала і повідомила, що лікування дало результат. Із невеликою допомогою вона вже може сама підніматися на третій поверх будинку. «Нікому б не порекомендував такої процедури, якби не перевірив її результативність на собі, – наголошує Андрій Михайлович.– Перебуваючи в апібудиночку, відчуваєш єднання з природою, ніби перебуваєш у сосновому лісі. Забуваєш про буденні турботи і стаєш спокійним».
А господиня поділилася кількома домашніми рецептами лікування різних недуг продуктами бджільництва. Зокрема зубний біль можна зняти, приклавши до хворого зуба шматочок прополісу. При ангіні та болі в горлі ефективно діє так званий «забрус», який можна використовувати як солодку жуйку або полоскати його розчином горло. Жінкам дуже корисно споживати щодня по чайній ложці перги. Це підвищує імунітет.

Реалії і перспективи солодкого бізнесу

Зараз у господарстві Анатолія Михайловича Рибалка двадцять п’ять вуликів. Як і всім залюбленим у цю справу людям, хотілося б, звісно, більше, але нині пасічникарство в Україні стало доволі нерентабельним і тримається переважно на ентузіазмі самих бджолярів. Витратні матеріали на цю справу постійно зростають у ціні, а вартість меду не надто підвищується. Втім статистика свідчить про те, що Україна тримає лідерство за кількістю експортованого за кордон меду. Проблема лише в тому, що більшість його виробників – дрібні пасічники, які віддають здобутки свої годувальниць перекупникам за мінімальні ціни. Бо отримання документів на якість меду – справа для них нерідко дуже дорога. А вже «трейдери» перепродують його за вигіднішою для них ціною. Продукти бджільництва зараз недостатньо популяризуються і на державному рівні. Швидше за все, безповоротно відійшли в минуле ті часи, коли мед був обов’язковим компонентом раціону школярів і вихованців дитячих садочків. Низький рівень життя більшості громадян змушує людей економити все більше і більше. Втім перспектива у бджолярів є, переконаний Анатолій Михайлович. Про це свідчить і тяга до цього ремесла онука Владислава, який на власному подвір’ї вже встановив кілька вуликів. Активно допомагає він і в момент медозбору. Ще не долучилася до цієї справи внучка Софійка. В неї ще все попереду, бо хай там що, а експерти прогнозують пасічникарству в країні велике майбутнє.

Юлія ХОМЕНКО.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий