Пасічник – не просто захоплення, це стан душі

Пасічник – не просто захоплення, це стан душі

Із працьовитим подружжям Миколи й Олени Крючкових ми познайомилися в Кременчуці на святковій виставці-ярмарку з нагоди Дня пасічника. Серед представлених на ній торгових яток їхня привертала особливу увагу оригінальним декором, а ще – широким асортиментом медової продукції. Привітна господиня із милою посмішкою радо пропонувала відвідувачам різні сорти свіжого меду, медовуху, квас на медовій основі власного виробництва, а також пергу, пилок, маточне молочко, прополіс, декоративні свічки з натурального бджолиного воску.

Від п’яти вуликів до великої пасіки

Пасічництвом 15 років тому захопився Микола Миколайович. “Чоловік до того взагалі не їв меду, а потім йому якось з Росії, звідки ми родом, привезли свіжого липового медку – спробував і так йому сподобалося, що навіть вирішив купити вулики. Придбав комп’ютер і почав вивчати продукти апітерапії”, – розповіла Олена Сергіївна.
Навчившись управлятися з першими п’ятьма вуликами і скуштувавши вже свого власного меду, Микола Крючков не перестав вивчати в Інтернеті інформацію про інші корисні бджолопродукти – пергу, маточне молочко, прополіс, знайшов рецепти цілющих настоянок на їх основі, спробував виготовляти. Так нове корисне захоплення поступово перетворилося на професію і навіть стиль життя.
Це нині Микола Крючков – знаний у Кременчуці й далеко за його межами пасічник. А колись на Сахаліні він закінчив морехідку, працював за спеціальністю, потім, у 1980-ті роки, доля закинула його в Україну, й вона стала для нього другою батьківщиною. Тут чоловік освоїв корисну справу – став бджолярем. Його дружина Олена – бухгалтер за освітою, але головна її робота нині – допомагати чоловікові на пасіці. Ця справа забирає багато сил і часу, але бджоли дарують спокій і налаштовують на позитив. Звичайний день Миколи й Олени Крючкових у сезон починається, як то кажуть, із півнями й часто закінчується вже після заходу сонця. Навіть зимою завжди є чим зайнятися – ремонтувати старі й робити нові рамки, перевіряти стан зимівлі бджіл, за потребою підгодовувати їх, робити цілющі медові напої й настоянки тощо.

Який мед корисніший?

– Мед, безперечно, – цілющий і смачний. Але золотий продукт бджільництва – це маточне молочко, – розповіла Олена Крючкова. – В Японії його дуже цінують й багато хто споживає. У цьому чоловік особисто переконався, коли був там у плаванні. В Японії навіть діє спеціальна програма зі споживання маточного молочка як профілактичного засобу, діти його отримують у школах в обов’язковому порядку. Можливо, саме тому японці живуть набагато довше, ніж ми.
Поки ми з Оленою Сергіївною спілкувалися, до ятки підходили люди й запитували гречаний мед. “Немає цього року, – відповідала господиня. – Гречки зараз сіють мало, тож бджоли летять на соняшник, яким засівають значно більші площі. Є й липа, різнотрав’я – всі ці меди цілющі, бо натуральні. У соняшниковому дуже багато глюкози, тому він особливо корисний для людей розумової праці й тих, у кого є проблеми із серцем, адже глюкоза – це як бензин для мотора. А от в акацієвому переважає фруктоза, через те він і не кристалізується. При застуді дуже корисно споживати липовий мед”.
А от найбільш цілющим Олена Крючкова вважає збірний мед, що його качають одноразово наприкінці літа. У ньому – користь і травневого різнотрав’я, і духмяних акації й липи, і соняхів, і гречки.

Про наболіле

Особливий біль пасічників, у тому числі й Кременчуцького району, – це обробка полів хімікатами без попередження бджолярів, що становить загрозу не лише для шкідників, а й для бджіл.
– Найбільше клопотів у нас – від дрібних фермерських господарств, – розповів Микола Крючков. – Із великими сільгосппідприємствами налагоджена співпраця, вони попереджають, коли й чим саме збираються обробляти поля. А от у дрібних господарств можливості фінансові інші, тож і закуповують препарати для хімобробки дешевші й шкідливіші, їх отруйна дія нейтралізується значно довше, тож важко спрогнозувати, коли мине небезпека для комах. Та й поля дрібні господарства обробляють стихійно, без попередження. І не думають, що шкоди завдають не тільки екології, а й собі, бо ж без запилення бджолами втрачають до половини врожаю соняшнику.
Миколі Миколайовичу прикро, що якісна медова сировина від українських виробників продається за кордон за безцінь:
– Там наш мед переробляють, фасують і продають у місцевих супермаркетах уже втричі дорожче. А ми ж здатні тут, у себе, переробляти нашу продукцію й отримувати нормальні прибутки. Наприклад, із одного кілограма меду можна приготувати до 20 літрів смачного і корисного медового квасу. Це й прибуток, і здоров’я. Так само – і з медом, і з маточним молочком, і з іншими продуктами. Бджолиної продукції в Україні багато, наша країна – серед лідерів по її виробництву, а по споживанню пасемо задніх. Якби цим опікувалися на державному рівні, щоб діти в школах, садочках постійно споживали мед, інші бджолопродукти, то й були б здоровішими. З одного боку, держава цим не переймається, з іншого – для багатьох пасічників простіше держати кілька вуликів, качати з них мед і здавати перекупникам задешево, ніж робити на його основі якусь свою брендову продукцію й отримувати з того значно більше. Інертність – ось іще одна наша проблема…
Микола Крючков розповів, що отримувати справді цілющі бджолопродукти технологічно непросто, але цілком можливо. Так, наприклад, пилок, у якому багато вітамінів і кілька десятків мінералів, раніше сушили й продавали. Але людський організм здатен засвоїти тільки 10 відсотків користі підготовленого таким чином продукту, а от свіжоморожений пилок засвоюється повністю. Від того користь – і людям, які вживають такий продукт, і пасічникові, який його виготовляє за допомогою спеціального обладнання. Так, це додаткові витрати, говорить господар, але вони окупляться, в тім числі – й людською вдячністю.

Медові експерименти

Під час нашого спілкування Олена Сергіївна продемонструвала, як можна якісний мед відрізнити від підробного. На денце тарілки вона капнула його з половину чайної ложки (здається, то був мед із різнотрав’я), а зверху налила стільки ж води. Взявши в руки тарілку, вона покрутила нею легенько, щоб медова краплина й вода трохи розтеклися. Через деякий час на краплині почав проступати малюнок у вигляді бджолиних стільників. Фантастика!..
Пригостила мене господиня медовим квасом. Надзвичайно смачний домашній продукт, що прекрасно тамує літню спеку й відновлює сили, а головне – готується швидко. Інша справа – медовуха, тобто медове вино. Щоб скуштувати його, доведеться чекати не менше року, але воно того варте! Робиться напій на основі меду будь-якого сорту й кришталево чистої джерельної води з використанням спеціальних дріжджів, що застосовують французькі винороби. Можна додавати в напій виноградний чи інший натуральний сік. Настоюється напій у величезних діжках, а потім розливається у пляшки і зберігається десь у прохолодному і темному місці.
* * *
На пасіці господар – Микола Миколайович. Як і годиться в працьовитій і дружній родині, Олена Сергіївна йому в тому допомагає, але має вона й свою власну, суто жіночу справу – виготовляє свічки ручної роботи й мило із травами на основі меду.
– Це дуже красиво, до того ж зараз багато всього продається для творчості, а робота на природі в оточенні бджіл неабияк надихає.
У родині Крючкових цукор майже не споживають. І чай, і каву п’ють із медом. Випічка на його основі виходить дуже м’яка й духмяна. Господиня навіть м’ясо готує у медовому маринаді за своїм “фірмовим” рецептом, яким залюбки поділилася із читачами додатка “Сійся, родися!..”

Свинячі реберця у медовому маринаді

На 1 кг свинячих реберець робимо маринад із 3–4 ст. л. меду, 2 ст. л. соєвого соусу, додавши за смаком солі й чорного меленого перцю. М’ясо слід замаринувати й відправити на ніч у холодильник, а потім запекти в духовці у фользі чи посмажити на пательні.

Юлія ДУМКА-КОНДРАТЬЄВА
“Зоря Полтавщини”

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий