Кожен досвідчений городник знає, що непідготовлене насіння навіть у родючому і добре зволоженому грунті рідко дає дружні сходи. Є й такі культури, посівний матеріал яких може пролежати в землі кілька років і не зійти, а потім дасть паростки, коли їх уже ніхто не очікує, на ділянці, засіяній іншою культурою. Для того, щоб уникнути подібних “казусів” і вчасно отримати сходи, фахівці радять штучно стратифікувати посівний матеріал.
Вчимося у природи
Що ж означає цей не всім зрозумілий термін? У ботаніці стратифікація – це тривале витримування насіння при певній температурі для прискорення появи сходів. Цей процес цілком природний. Аби в цьому переконатися, достатньо восени прогулятися лісом. На землі о цій порі можна знайти багато насіння – каштана, клена, кісточкових культур тощо. Незважаючи на достатню кількість тепла й вологи, воно не проростає, бо ще не готове дати сходи. Про це подбала природа. Тільки через певний час шкаралупа достатньо розм’якне, щоб пропустити назовні паросток, і під нею всередині зернятка завершаться підготовчі процеси.
Так відбувається природна стратифікація. Вона дає добрі результати, але в непрогнозований час. Для прискорення проростання, так би мовити, до певної дати й проводиться штучна обробка насіння. Щоб вона пройшла успішно, бажано дотримуватися певних правил.
Таблиця строків стратифікації
Рослина | Кількість днів стратифікації |
Суниця садова | 20-30 |
Лаванда | 30-40 |
Аконіт, анемона, водозбір, бузок, хоста, черемха | 30-50 |
Волоський горіх | 50-80 |
Мигдаль | 50-70, 120-140 (залежить від сорту) |
Ялина блакитна | 60-90 |
Айва | 70-90 |
Барбарис, жимолость, кизильник, шипшина | 75-90 |
Груша | 75-100 |
Абрикос | 80-100, 120-150 (залежить від сорту) |
Лимонник китайський | 90-120 |
Повстяна вишня, персик | 100-120 |
Виноград, княжик, магонія | 120-140 |
Алича | 120-180, 130-150 (залежить від сорту) |
Горобина, слива, терен | 120-180, 150-180 (залежить від сорту) |
Аронія, вишня | 150-180 |
Глід, калина | 210-240 |
Місцеві культури – в грунт, екзоти – у підвал
Стратифікація різних рослин має свої відмінності. Наприклад, насіння деревоподібної півонії готують до висіву протягом всієї зими, піддаючи впливу перемінних температур, а лавандові зернятка досить всього 4–5 тижнів потримати в холоді, й вони швидко дадуть дружні сходи.
Ще один важливий момент – місцеві рослини стратифікують у відкритому грунті, а екзоти – в підвалі або холодильнику. Так, посівний матеріал моркви, буряка, зелені можна сіяти під зиму, підготувавши грядки. Насіння пройде природний відбір і навесні дружно проросте. Якщо ж його мало і воно – від рідкісних рослин, то краще посіяти в контейнери або касети і розмістити в умовах, що імітують природні.
Чотири основних правила
Правило 1. Температурні межі холодної стратифікації – від 1°С до 5°С, теплої – від 18°С до 28°С.
Правило 2. Тривалість процесу – від одного до трьох місяців.
Правило 3. Субстрату потрібно брати в три рази більше, ніж насіння.
Правило 4. Підтримуйте земляну суміш або серветку, в якій стратифікуються зернятка, завжди зволоженими.
І ще – кілька важливих порад. Так, при правильній стратифікації насіння неприпустима температура нижче 0°С, інакше воно просто вимерзне. Підвищення тепла понад норму при холодному способі підготовки насіннєвого матеріалу спровокує раннє проростання зернят. Навіть якщо ви забезпечите рослинам усі необхідні умови надалі, вони будуть кволими.
Не варто скорочувати тривалість “холодного” процесу – паростки будуть недорозвиненими. Для окремих культур тривалість охолодження – до 2 років, а тепла стратифікація може завершитися і за 2 дні.
Яке насіння потрібно “підганяти”
Стратифікація обов’язкова для кісточкових, багаторічників, окремих квіткових культур – лаванди, анемони, петунії, зернових та овочевих. Без стратифікації не обійтися й при вирощуванні женьшеню, клематису, примули, прострілу, сосни. А от для материнки, майорану, розмарину, чебрецю, шавлії вона необов’язкова.
Існує кілька методів стратифікації: холодна, тепла, ступінчаста. Холодна стратифікація проводиться при температурі від 1°С до 5°С і вологості до 75% для зерняткових, кісточкових культур, багаторічної цибулі та квітів. Процес складається з двох етапів: набрякання садивного матеріалу і його подальшого охолодження. Спочатку насіння необхідно замочити в талій воді, нагрітій до 15–20°С. Туди ж можна додати гумінові або протигрибкові препарати. Кількість води залежить від величини зерняток. Для дрібних співвідношення маси насіння і води – 1:0,5, для великих – 1:1. Тривалість замочування також залежить від “калібру” зерняток: великих – до 2 годин (гарбузове насіння); середніх – 10–12 годин (перець, томати); дрібних – до 48 годин (мак).
Після набубнявіння насіння потрібно охолодити. Дрібне розкладають у пакетики із “зіп”-застібками, попередньо насипавши туди перліт або вологий сфагнум. Закривати пакети треба нещільно.
Можна стратифікувати таке насіння і в пластикових кришках з-під сметани. Покладіть на кожну з них складену в кілька шарів марлю або ватний диск, на якому буде “зимувати” насіння. Кришки складіть стопкою і – в холодильник. Протягом періоду обробки холодом не забувайте посадковий матеріал зволожувати.
Максимально наближений до природного спосіб стратифікації – на снігу. В контейнер насипають субстрат, прикривають його снігом і зверху розкладають зернятка. Відтанувши в холодильнику, сніг “потягне” зернятка в ґрунт.
Для крупнішого насіння можна застосовувати й інші способи. Спочатку підготуйте субстрат – грубий пісок, торф, вермикуліт. Для знезараження полийте його темним розчином перманганату калію або рідкими протигрибковими препаратами. Ще знадобиться пластикова ємність з отворами для стоку води або квітковий горщик. Далі варіантів може бути кілька: ретельно змішати насіння зі зволоженим субстратом у пропорції 1:3; укладати шарами: пісок/торф (1–3 см) – насіння – волога тканина – пісок; посіяти зернятка звичайним способом у вологий ґрунт. Далі контейнери з посадковим матеріалом слід помістити у холодильник на нижню полицю.
Стратифікація в снігу – альтернатива підготовки попереднім способом. Посадковий матеріал розкладають у контейнери із субстратом, як розказано вище, а потім їх зверху вкривають товстим шаром снігу і тримають на незаскленому балконі або закопують у кучугуру на присадибній ділянці. Сніговий шар повинен бути не менше
30 см.
При сухому способі стратифікації насіння просто змішують із сухим субстратом (піском, садовим ґрунтом) у закритому контейнері. Для доступу повітря необхідно залишити отвори. Потім посудину виносять на ділянку і вкривають великим ящиком, а далі сама природа зробить все, що потрібно, тобто вкриє снігом і створить необхідний мікроклімат.
Обробка мінусовими температурами і теплом
Дехто помилково вважає обробку посадкового матеріалу мінусовими температурами теж стратифікацією. Насправді ж для цього процесу існує інша назва – проморожування. Воно дозволяє скоротити терміни стратифікації. Його застосовують до насіння примули, аквілегії, аконіту. Для цього насіння висипають у ємність, наливають туди стільки води, щоб вона повністю вкрила посадковий матеріал, кілька годин тримають контейнер при кімнатній температурі, а потім поміщають ємність в морозилку до повного замерзання води. Далі необхідно вийняти звідти контейнер і дати рідині відтанути. Процедуру слід повторити 5–7 разів.
Тепла стратифікація годиться для передпосівної обробки насіння помідора, перцю, огірка, баклажана. Потрібна температура +18–22°С, вологість – 70%. Насіння треба покласти на зволожену серветку і перенести у світле приміщення до появи паростків.