Перевірка на дорогах, або Економіка, політика і просто людяність

Перевірка на дорогах, або Економіка, політика і просто людяність

Аргумент на аргумент. Протест на протест. Ультиматум на ультиматум. Перший місяць зими видався гарячим для полтавців. Місто лихоманить від вимог перевізників підвищити вартість проїзду в автотранспорті Полтави. Спочатку вони стояли горою за 8 гривень, потім “висловили готовність” возити людей вже й за 6 гривень.

Сірий грудневий ранок…

Хто б що не говорив, а транспортна галузь була і залишається ласим шматком пирога для підприємців. Бо ж послуги перевізників належать до “кошика товарів повсякденного попиту”. Тому страйк автомобілістів 12 грудня викликав транспортний колапс в обласному центрі.
Приємно, що у цій нелегкій для міста ситуації наші земляки проявляють великодушність і допомагають навколишнім. Минулої середи наша колега, яка проживає у мікрорайоні Сади-2, не могла вчасно дістатися на роботу до ОЦЕВУМу, як і сотні полтавців. У транспортних пастках опинилися, як то кажуть, старі й малі. Негода, снігова каша, плачуть замерзлі діти, сірий грудневий ранок не віщує нічого доброго… І раптом сталося майже неймовірне. До зупинки під’їхало “крутезне” авто, і водій, молодий чоловік, запропонував підвезти трьох пасажирів безкоштовно. У салоні автівки відбулася просто-таки зворушлива сцена. Серед пасажирів виявилася учителька водія, Юрія Трифонова. Справді, війни виграють не генерали, а вчителі…
Полтавка Ольга Брускова також приєдналася до акції і говорить, що намагається щодня когось підвозити до місця роботи чи навчання. Бо, окрім плюсика до карми, це заряджає її і позитивними емоціями. Люди щиро дякують, бажають доброго дня. А нерідко встигають розповісти і цікаві історії з життя.

Чому Полтаві не вистачає громадського транспорту

Упродовж останніх 8 років тарифи на перевезення у Полтаві підвищувалися 5 разів. А до 2015 року вони взагалі переглядалися щорічно. У тому ж році вартість проїзду підняли до 4 гривень, згодом до 5. Ближче до осені цього року у Полтаві почалися справжні тарифні каруселі. Попередня міська влада планувала підвищити вартість проїзду з 5 до 6 гривень. Це, звісно, викликало невдоволення пасажирів. Звернувшись до суду, полтавці таки відстояли у вересні тариф у 4 гривні. Але саме в цей час змінилося і керівництво міської ради. Таке співпадіння спонукає до роздумів.
Полтавці старшого віку добре пам’ятають епопею зі зміною громадського транспорту у місті. Зокрема часи, коли замість старих ЛАЗів вулицями міста стали курсувати великогабаритні автобуси іноземного виробництва, які стали називати “кукобусами” на честь тодішнього міського голови Анатолія Кукоби. За десять-п’ятнадцять років вони зносилися, і нині чи не 80% громадського транспорту міста – “Рути” і “Богдани”, які належать приватним перевізникам. Вони працюють на “найкозирніших” маршрутах, часто відмовляючись заходити у віддалені райони міста. У комунальній власності лише близько 20% громадського транспорту. А світовий досвід свідчить, що приватних перевізників важче контролювати. Саме тому у багатьох країнах їм дозволяють працювати лише на віддалених маршрутах, а, так би мовити, магістральні обслуговує комунальний транспорт. Зокрема так побудована транспортна система у сусідній Білорусі.
Журналісти підрахували, що всього на маршрутах міста у будні дні працює близько 40 тролейбусів та 270 автобусів. З них великогабаритних автобусів – близько двох десятків, маршруток – понад 200. Наприклад, у Кременчуці великогабаритного комунального електротранспорту – не менше 50 одиниць. Частина з них – новенькі тролейбуси, куплені за кредитні кошти. У Полтаві тролейбуси можна на пальцях рахувати.
Водії згадують, як у 2016 році у місті відбувся певний перерозподіл, і малих приватних перевізників змусили “зайти” під великих: якщо вони хотіли залишатися на маршрутах, то мали підписувати угоди з відповідними компаніями-монополістами. Останні фактично найняли водіїв зі своїм транспортом на роботу. Така оптимізація вплинула на те, що автовласникам стало легше обслуговувати транспорт на одному майданчику, зменшилося проблем з технічним оглядом автобусів перед випуском їх на маршрути. Проте монопольне становище на ринку транспортних послуг розв’язало руки власникам. І тепер вони диктують ціни, умови, одне слово, роблять погоду. І не лише економічну. Заручниками ситуації стали прості люди.
Наступного року керівництво міської ради обіцяє нарешті розв’язати проблему з комунальним транспортом у Полтаві, взявши 10 мільйонів євро позики у Європейському банку реконструкції та розвитку терміном на десять років. Поки що не відомо, якою буде відсоткова ставка по кредиту. Фахівці банку пообіцяли озвучити цю цифру після детального аудиту стану справ у КП “Полтаваелектротранс”. Попередньо: за 10 мільйонів євро планується купити 50 нових тролейбусів.

Чи справді перевізники працюють собі на збиток?

Останнім часом можна почути чимало нарікань від прихильників підвищення вартості проїзду на те, що в Полтаві – найдешевший тариф, який не покриває затрат перевізників. Тому тримати його на такому рівні недоцільно. Насправді за чотири гривні їздять ще й у Хмельницькому, Чернівцях, Черкасах та Чернігові. Полтавські автовласники аргументують своє рішення підвищувати ціни низькими зарплатами водіїв, здорожчанням пального та амортизаційних витрат. Мовляв, на “лисій резині” далеко не заїдеш, а пасажири ще й комфортних салонів вимагають. До того ж більша частина полтавських маршруток потребують капітального ремонту, але ремонтувати немає за що. І все ж маємо ну дуже великодушний жест: голова Асоціації перевізників Полтавщини Юрій Лупаєнко говорить, що транспортники промоніторили вартість проїзду в інших містах України і дійшли висновку, що з 8 гривнями “переборщили”. Тому зійшлися на 6. Таку суму полтавці, на думку перевізників, можуть платити. Також перевізники нарікають, що змушені щодня обслуговувати велику кількість пільговиків, вартість проїзду яких влада компенсує недостатньо.
У ситуації, що склалася, чи не кожен полтавець вважає себе економічним експертом. Свою версію, як перевізники визначили обґрунтований тариф, представив підприємець Сергій Чередніченко. Виходячи з цієї версії, можна зробити висновок, що полтавці безпідставно вважають транспортний бізнес прибутковим. Як показують його розрахунки, полтавські перевізники “волонтерять” і не заробляють на хліб з маслом для своїх родин. Не будемо відтворювати формул і розрахунків, бо вони викладені в Інтернеті. Лише зауважимо, що робота на збиток – безперспективна, та й неможлива. Але чому ж за маршрути триває досить напружена боротьба? Невже тому, щоб попрацювати на збиток, стати банкротом і таке подібне?
* * *
Знову якось тимчасово задобрювати перевізників чинна міська влада не збирається. Не хочуть домовлятися – втратять маршрути. Нині вже 19 перевізникам винесли попередження. Наступним кроком стане розірвання договорів. До того ж чиновники обіцяють переглянути компенсації за перевезення пільговиків за грудень. Якщо говорити про загальну картину, то лише на компенсацію пільгових витрат перевізникам з міського бюджету виділили 40 мільйонів гривень на 2018-й. Наступного року може знадобитися вже 150 мільйонів.
Виконувач обов’язків міського голови Полтави Олександр Шамота додав, що, перш ніж вимагати нові тарифи, перевізники повинні якісно виконувати свою роботу. Наразі черга – за громадськими слуханнями, рішенням Антимонопольного комітету та депутатською комісією.
Заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів Іван Сватенко пояснив ситуацію з точки зору права. За його словами, згідно зі статтею 18 Закону України “Про транспорт” припинення роботи (страйк) на підприємствах транспорту допускається крім випадків, пов’язаних з перевезенням пасажирів. Стаття 293 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за організацію групових дій, що призвели до суттєвого порушення роботи транспорту. За таких обставин дії осіб, що паралізували нормальну життєдіяльність міста, є грубим порушенням закону та мають ознаки кримінального правопорушення. Також, якщо перевізника не влаштовує тариф, міська рада готова невідкладно розривати договори про перевезення за згодою сторін. Однак таких пропозицій від перевізників не надходить.
Думки полтавців щодо цієї проблеми розділилися. Дехто готовий піти на всілякі поступки перевізникам, аби лише транспорт ходив за графіком. Інші впевнені, що це не дасть очікуваного результату. Водії і далі не дотримуватимуться графіку руху, а перевізники не покращуватимуть сервіс. Останнім часом стан автобусів дійсно погіршився. Деякі машини подаються на рейси несправними, а в деяких на ходу навіть відпадають колеса. Полтавка Євгенія Стешенко обурюється: “Людей з пільгами з салону водії виганяють нецензурною лайкою. Я живу на Залізничників, виховую дитину з інвалідністю і змушена платити за проїзд, щоб не вислуховувати докорів. Що вже говорити про пенсіонерів. Їх чимало водіїв лають за те, що їдуть безкоштовно!”

Нафта дешевшає, а бензин…

Ще один фактор, який беззаперечно впливає на вартість проїзду, – ціни на пальне. Наприкінці нинішнього року намітилася тенденція до їх зниження, хоча останні шість місяців вартість пального стрімко зростала. Так, з квітня по жовтень 2018-го ціна на бензин зросла на 12–15 відсотків, на 30 відсотків – на газ для автомобілів. Пік здорожчання пального був у жовтні. На деяких заправках просили 33 гривні за літр бензину. Останні кілька тижнів вартість нафти на світових ринках значно знижується. Таким чином, за прогнозами експертів, до кінця року бензин в Україні може подешевшати ще на 50 копійок – 1 гривню за літр. А це спричинить зниження вартості газу для автівок. Зараз на більшості заправок області він коштує близько 15 гривень.
Разом з тим експерти вже попередили, що гривня здає позиції і потроху знецінюється у зв’язку з введенням воєнного стану. А зростання курсу долара неминуче призведе до здорожчання автозапчастин.

Електронні квитки у комунальному транспорті Полтави

У минулому році Верховна Рада України ухвалила закон, який дозволяє містам самостійно переходити на електронні квитки в громадському транспорті. Чимало українських міст скористалися такою можливістю. На початку цього року міська влада Полтави також висловила готовність перейти на нову систему в громадському транспорті. Це б дозволило контролювати пасажиропотік у місті та показало, скільки насправді заробляють перевізники, і чи дійсно ця галузь у Полтаві є настільки збитковою, як вони запевняють. Якби електронні квитки вдалося запровадити, мешканцям околиць Полтави, зокрема Яру, не довелося б мітингувати у міській раді з приводу того, що перевізники відмовляються заходити на неприбуткові маршрути. Компенсації за перевезення пільгових категорій населення стали б прозорішими, бо наразі чиновники не мають повної інформації про те, скільки полтавців користується пільговим проїздом. Орієнтовна цифра – 95 тисяч.
Минулого місяця, після піврічного затишшя, керівництво міської ради знову повернулося до теми електронного квитка. Як зауважив заступник Полтавського міського голови з питань ЖКГ Олексій Чепурко, перед тим, як купувати для міста новий великогабаритний транспорт за кредити Європейського банку, потрібно підготувати ринок. Зокрема – нарешті впровадити електронні квитки. Попередньо планується це зробити за три-чотири місяці.
До речі, міська влада Тернополя давно стимулює своїх громадян купувати електронні квитки. Якщо звичайний у місті коштує чотири гривні, то куплений на зупинці електронний – три. Така ж ціна і для тих містян, у яких є соціальні картки тернополянина.
Полтава – не єдине місто України, яке зазнало транспортного колапсу. До прикладу, не так давно схожий страйк перевізників відбувся і в Черкасах. Там водії також вимагали підняти вартість проїзду – до 5 гривень. У відповідь виконком Черкаської міської ради зобов’язав перевізників встановити трекери, відеореєстратори, відкрити доступ до інформації, запровадити автоматичне оголошення зупинок, підвищити культуру водіїв та кондукторів. Такі вимоги виявилися “непідйомними” для перевізників, і вартість проїзду залишилася на колишньому рівні – 4 гривні.
* * *
За кілька тижнів емоційних суперечок розв’язати транспортний конфлікт у Полтаві не вдалося. Схоже, що учасники переговорів вирішили взяти тимчасовий тайм-аут. І вже незабаром зустрітися за круглим стілом та все детально прорахувати. Добре було б, якби до цього обговорення запросили і незалежних економістів-експертів, щоб полтавцям стало зрозуміліше, на чиєму боці правда.
Однак, якщо тарифи на проїзд в автотранспорті не підвищать до Нового року, то з початку 2019-го – вже точно. Бо ж українцям знову пообіцяли підвищити мінімальну заробітну плату. А за народною прикметою, якщо відбувається навіть найменше підвищення зарплат, то воно провокує зовсім не мінімальне здорожчання продуктів, послуг, медикаментів…
Та хай там як, але в горнилі популізму, монополізму, егоїзму не згорають людяність, солідарність, взаємодопомога. Недавня перевірка на автодорогах Полтави – чергове тому підтвердження.

Юлія ХОМЕНКО
“Зоря Полтавщини”

Поділися:
  • 4
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
    4
    Shares

Добавить комментарий