Гортаючи сторінки «Енеїди» Івана Котляревського, серед найбільших грішників у пеклі зустрічаємо «Якусь особу мацапуру», що був приречений на пекельні муки за те, що «чужеє оддавав в печать» і «чужим пустився промишлять». Дослідники творчості І. П. Котляревського вважають, що це прямий натяк на першого видавця «Енеїди» Максима Йосиповича Парпуру, який видав перші три частини твору без відома автора у 1798 році.
Справді, на титульній сторінці цього унікального видання, що нині експонується у другому залі літературно-меморіального музею І. П. Котляревського, читаємо, що видана книга «иждивением Парпуры». Хто ж такий цей «Парпура-мацапура», який був так суворо осуджений автором? Сьогодні варто згадати людину, яка 220 років тому зробила крок, що став епохальним для розвитку української літератури та культури, відзначаючи також 255-річчя від дня народження та 190-ті роковини смерті відомого видавця й мецената.
Народився Максим Йосипович Парпура у 1763 році в Конотопі, у родині значкового товариша Ніжинського полку. Майбутній видавець «Енеїди» спершу навчався у Новгород-Сіверській гімназії, продовжив освіту в Київській академії, а з 1783 року – в Петербурзькому генеральному госпіталі, де отримав професію лікаря. Працював у Петербурзьких лікувальних закладах, з 1793 року завідував друкарнею Медичної колегії, був професором Харківського університету.
Ще до видання «Енеїди» І. П. Котляревського М. Й. Парпура займався літературною та перекладацькою діяльністю – перекладав з німецької на російську мову книги з медицини, зокрема курс фармакології Елізена, та курс загальної і лікарської хімії Жакена. Також опікувався виданням популярних книг – «Жизнь Суворова», «Несчастие от Очакова, или Торжествующее коварство в Царьграде», «Театральное зрелище».
Коли ж до рук Максима Йосиповича потрапив один із рукописних списків поеми, яка була дуже поширена не лише в Україні, а й за її межами, він відразу зрозумів унікальність «Енеїди», «перелицьованої» Іваном Котляревським, адже був палким шанувальником та одним із «любителей малороссийского слова», яким «усерднейше» і присвятив видання. Справді, видавши книгу без відома автора, він все ж на титульній сторінці зазначив: «Енеида» на малороссийский язык перелицованная И. Котляревским», не маючи наміру присвоїти собі авторство твору. До того ж видавець не просто надрукував рукописний варіант «Енеїди». Щоб наблизити твір до російського читача, він додав до надрукованої поеми словник «малоросійських слів», їх було 972, з поясненням російською мовою, адже без цього читачу не з українського середовища було б важко зрозуміти національний характер поеми.
Що ж до «прибитку», то ці закиди є також необгрунтованими. Зиску від надрукованого твору видавець не мав. Та й не мав такої мети. Максим Парпура був людиною заможною, щедрим меценатом. Втративши сина й доньку, він значні кошти заповідав Харківському університету, Чернігівській і Новгород-Сіверській гімназіям, Конотопській повітовій школі й лікарні. Помер М. Й. Парпура 23 червня 1828 року. Похований у селі Бережному на Харківщині.
Відомо також, що до видання «Енеїди» 1798 року був причетний ще один медик-хірург українського походження – Йосип Кирилович Каменецький, якого російський терапевт М. Я. Мудров назвав «патріархом лікарів російських». Він народився у містечку Семенівці Стародубського повіту на Чернігівщині. Навчався у Чернігівському колегіумі, Медико-хірургічному інституті, був лейбмедиком при дворі Олександра І. На час виходу перших трьох частин «Енеїди» обіймав посаду інспектора Медичної колегії. Він безпосередньо редагував текст, займався коректурою та укладанням доданого до твору словника. Йосип Каменецький відомий також як автор і видавець популярної книги, виданої у 1803 році, – «Краткое наставление о лечении болезней простыми средствами», що адресувалася найширшим колам населення. Про зацікавленість нею свідчить те, що перевидавалася вона 13 разів.
Перше видання «Енеїди» «быстро разошлось и с восторгом читалось в Украине», писав Степан Стеблін-Камінський у біографічному нарисі про Івана Котляревського.
Через десять років після парпурівського видання «Енеїди» вийшли друком ті самі три частини поеми під тією ж назвою, також у Петербурзі, але в друкарні Івана Глазунова, і знову – без відома автора.
Хоч і неоднозначно був сприйнятий автором «Енеїди» вихід у світ трьох частин поеми, здійснений М. Й. Парпурою, та все ж подія ця стала визначною, бо саме це видання ознаменувало рік народження нової української літератури.
Валентина СКРИЛЬ
Старший науковий співробітник
Полтавського літературно-меморіального музею І. П. Котляревського