На порозі – вересень. Цей місяць асоціюється у нас не тільки з початком осені, а й із початком нового навчального року. Надто важливим цей період є для батьків першокласників. Бо початок навчання дитини у школі – це свого роду стрес і для неї самої, і для її батьків. Адже дитина потрапляє в зовсім інше середовище, де поряд протягом кількох годин поспіль не буде ні бабусі, ні мами… Школа для першачка – це новий світ, нова планета, сповнена сюрпризів і несподіванок. Іноді, до речі, не надто приємних.
Як знівелювати психологічні навантаження, запобігти негативним впливам на дитину з боку нового оточення? І загалом – що треба враховувати батькам, аби їхній школярик був здоровим не лише психологічно, а й фізично? Про це – у розмові з експертом департаменту охорони здоров’я ОДА за напрямом «Педіатрія», головою Спілки педіатрів Полтавщини Світланою ПИСАРЕНКО.
– Загалом дитина має бути підготовленою до школи, аби навчання не стало для неї великим навантаженням. Для цього є підготовчі класи, хоча взагалі корисно, коли дитина потрапляє в нове для неї середовище і поступово призвичаюється до того, що є якісь навантаження, якась міра відповідальності, що треба сидіти за партою, ходити на навчання… Звичайно, в початкових класах ліпше проводити уроки у вигляді гри. Тоді діти краще сприймають нові знання. Стосовно режиму дня, то до цього треба привчати дитину змалечку. Надто, якщо це стосується, так би мовити, «домашніх» дітей, які не відвідували дитсадок, просиналися коли завгодно й відповідно так само лягали спати. Це неправильно з усіх точок зору, й медицини також. Адже ми маємо біологічні ритми, свого роду внутрішній годинник, і коли ці біологічні ритми порушуються, порушується обмін речовин і загалом розвиток організму. У дитини обов’язково має бути режим дня: у визначений час прокидатися й засинати, харчуватися теж у певні години.
– Чимало дітей мають проблеми зі здоров’ям, їх навіть від уроків фізкультури звільняють. Як бути з участю в різних гуртках?
– Навантаження мають бути гармонійними: і фізичними, й розумовими. Тоді не виникатимуть проблеми під час уроків фізкультури, не буде проблем із серцево-судинною системою, не буде ожиріння. На жаль, захворюваність дітей віком від 7 до 14 років на різні захворювання, у тому числі – ендокринної системи, зростає, і це – загальносвітова тенденція, яка й надалі прогресуватиме. Збільшується й кількість дітей із захворюванням на цукровий діабет І типу та ожиріння, дуже багато дітей із патологіями росту та щитовидної залози. Часто батьки не звертають увагу на те, що їхня дитина практично не росте. Сподіваються, що цей період якось мине сам собою. Але так буває далеко не завжди. Хоча, якщо своєчасно звернутися до фахівців – чим раніше, тим краще, – то багато проблем можна вирішити. Ми маємо сучасні технології діагностики й лікування патології росту. Якщо це проблема вироблення організмом власного гормону росту, проводиться терапія цього гормону. Держава фінансово забезпечує дію відповідних програм. Отож головне – вчасно виявити проблему. Якщо батьки бачать, що рік-два дитина не підростає і відстає від однолітків, потрібно звернутися до фахівця. Спочатку – до свого сімейного лікаря, педіатра, а вже вони направлять до відповідного спеціаліста.
– А як виявити захворюваність на цукровий діабет у дитини?
– Цукровий діабет у дітей починається раптово, майже завжди через реанімацію: дитина швидко втрачає вагу, з’являється запах ацетону, цукор піднімається до 20, а далі
– реанімація. Зазвичай, чим менша дитина, тим швидше відбувається весь цей процес. У підлітків він може тривати від 2–3 тижнів до місяця. Діабет є двох типів – першого і другого. При І типі підшлункова залоза зовсім не виробляє інсуліну. Це трапляється внаслідок якихось захворювань, стресів чи інфекцій, при значній втраті дитиною ваги. Загалом же це запрограмовано нашими генами. У багатьох країнах світу діють методики діагностування схильності до діабету, але втрутитися в цей процес, щоб видалити частинки генів – до цього наука ще не дійшла.
ІІ тип діабету, як правило, виникає внаслідок ожиріння. Тобто це – результат постійного надмірного споживання їжі. У цей час в організмі виробляється надлишок інсуліну, і з часом клітини стають нечутливими до нього. Таким чином рівень цукру в крові постійно залишається високим. Найчастіше це стається у дорослих. Але останніми роками все більше дітей у підлітковому віці хворіють на дорослі хвороби, у тому числі й на діабет ІІ типу.
– Ще одне болюче питання – харчування. Як застерегти дитину від споживання шкідливих продуктів?
– Стосовно вживання шкідливих продуктів. Звички харчування у дитини будуть такі, які є в сім’ї. Якщо вдома споживання фаст-фудів є нормою, тоді й дитина замість сирка чи йогурту купуватиме чіпси й кока-колу. Харчові звички дитина переймає у батьків.
Рекомендації фахівців – збалансування у харчуванні дитини овочів і фруктів, продуктів із цільного зерна, білкових продуктів, складних вуглеводів. І поменше солодощів: трохи меду, якщо шоколад, то чорний, тістечко – зрідка… Як дитячий ендокринолог, не можу не зауважити, що в організмі дітей зазвичай є дефіцит кальцію. Кальцій із продуктів, навіть багатих на цей елемент, погано засвоюється. Не вистачає в дитячому організмі й вітаміну D. Тож вітамін D потрібно додавати у вигляді аптечних засобів. Це – світові рекомендації, світова практика. Починаючи з місячного віку дитини, вітамін D додається їй обов’язково, постійно. Адже він бере участь не лише у формуванні кістково-м’язової системи, а й у багатьох інших життєво важливих процесах.
– Як захистити дитину від негативного впливу однокласників у школі (дитяча жорстокість, булінг…)?
– Тема булінгу загалом складна й серйозна. Тут має бути взаємодія з класним керівником, учителями. Якщо ж починається постійне цькування різних форм, психологічне чи фізичне, перш за все потрібно йти на компроміс і спілкуватися з батьками тих дітей, які схильні до насилля. Тут у кожному випадку треба діяти індивідуально. До речі, нещодавно дитячий фонд ООН ЮНІСЕФ запровадив кампанію «Стоп булінг!». Є відповідні сайти, де можна знайти поради спеціалістів стосовно того, як виходити з подібних ситуацій. Загалом потрібно бути другом своїй дитині, й тоді вона довірятиме вам усі свої таємниці, що й стане застереженням від посягань на неї.
Людмила ДАЦЕНКО
«Зоря Полтавщини»