Первозваний апостол,  основоположник  Української Церкви

Первозваний апостол, основоположник Української Церкви

Місіонерський подвиг апостола Андрія має неоціненне значення для долі всього українського народу. Він першим приніс спасительні істини на землі нашої держави. Його ноги стояли на київських горах, а вуста благословляли нашу майбутню золотоверху столицю.

Андрій був рибалкою родом із Галілеї. Коли Ізраїлю явився святий Пророк і Хреститель Господній Іоанн, він приєднався до його громади. А тільки-но Предтеча, побачивши Ісуса, назвав Його Агнцем Божим, усе полишив і, не вагаючись, пішов за Ним. Став першим послідовником Христа.
Первозваний апостол перебував із Месією протягом всього Його суспільного служіння. Після Воскресіння Спасителя удостоювався разом з іншими учнями зустрічей із Ним і був присутній на Єлеонській горі, коли Господь, благословивши їх, піднісся на Небо.
Після зішестя Святого Духа апостоли кинули жереб, кому в яку країну йти для проповіді Євангелія. Святому Андрію дісталися території, що лежать уздовж узбережжя Чорного моря, північна частина Балканського півострова. Проповідуючи слово Боже, він дійшов і до Скіфії, тобто землі, на якій пізніше постала наша Україна. Згідно з переказами по Дніпру святий Андрій піднявся на північ і опинився там, де згодом виник Київ. Благословив і освятив це місце, передбачив його велику християнську славу.
Відвідуючи згодом різні грецькі міста, апостол прибув у Патри Ахайські (нині – місто Патри в Греції). У той час уже лютували розпочаті імператором Нероном гоніння на християн. Але висока проповідь апостола і звершені ним зцілення хворих швидко відкривали людям очі: язичницькі храми помітно порожніли, а число християн невпинно зростало.
Роздратований міський правитель Егеат наказав кинути святого Андрія у в’язницю. Утім любов вірних не залишила апостола і в неволі: безліч народу щодня стікалося до темниці слухати його натхненні проповіді. Врешті Егеат злякався, що таке спілкування призведе до народного повстання, і поспішив засудити апостола на хресну смерть.
Подвижника розіп’яли на хресті, що мав форму літери X (відтоді він і називається андріївським хрестом). Два дні тривали страждання Первозваного апостола, але він продовжував навчати людей, що юрмилися біля місця його страти. Під кінець другого дня небесне світло осяяло обличчя страждальника, й він мирно відійшов до Господа. Це сталося 13 грудня близько 70-го року від Різдва Христового.
Так само, як західні християни з особливою довірою звертаються до апостола Петра, котрого називають засновником Церкви Римської, східні християни з особливою любов’ю вшановують Андрія Первозваного, який обійшов кордони Православної Церкви.
У нашому народі День Андрія вважався парубоцьким днем. Молодь відзначала його вечорницями. Спеціально до свята дівчата випікали солодкі коржі – калиту. Потім із цією обрядовою стравою влаштовували різноманітні ігри.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий