Піч-годувальниця, борщики у глиняних горщиках, качана каша

Піч-годувальниця, борщики у глиняних горщиках, качана каша

Доктор історичних наук, провідна популяризаторка матеріальної культури Полтавщини Олена Щербань свого часу стала автором амбітного проекту – етнофестивалю “Борщик у глиняному горщику”. Нині він уже вшосте проходитиме на території її садиби сільського зеленого туризму з колоритною назвою “Лялина світлиця”. Користуючись приємною нагодою, днем народження, пані Щербань запросила до себе журналістів, розповідала про справу життя, почастувала смаколиками і поділилася планами на майбутнє.

У будь-яку пору року українські господині топили піч рано-ранесенько. Так заведено і в “Лялиній світлиці”. Адже, щоб приготувати страви в печі, треба й кеби, й сумління, й сили. Правильно розкласти дрова, не прогавити жару, припасти “напівфабрикати”, вибрати належний посуд, прослідкувати, щоб борщ чи юшка “не втекли”… Це вам не сучасні газові плити чи мультиварки. Печі потрібно годити, і лише тоді вона віддячить смачною і здоровою стравою, вважає Олена Щербань. Своїм гостям вона приготувала кілька видів борщу за старовинними рецептами, зокрема зі щукою, сушеними сливками, полуницею, раками, а також ексклюзивні солодощі – крученики з халвою та горіховий кекс. А справжньою окрасою столу була качана каша, якою наші предки ласували лише тоді, коли відзначали важливі події у родині. Для її приготування у наших бабусь мало бути не менше шести годин вільного часу, адже саме качання займає три години, і три години горщик має бути у печі. Олена Щербань провела для присутніх майстер-клас з виготовлення цього делікатесу. Кулінарні вправи супроводжувалися цікавими розповідями:
– У 2010 році я купила цю садибу неподалік Диканьки, в селі Кротова Говтва. Почала мотати ляльки-мотанки, працюючи на той час у музеї гончарства в Опішному. Згодом прийшла така думка: якщо є музей гончарства, то чому немає музею ляльки-мотанки? І доля привела мене до цього. Тепер я тут виготовляю житні коники, готую борщі, шпундру з буряком, популяризую весільне обрядове печиво. Головне, чого я прагну, – навчити людей бути красивими й щоб українці пам’ятали, ким вони є. Можливо, комусь видасться дивним, що я, живучи у сучасному світі, порпаюся в попелі, вожуся з горщиками. Проте, на мою думку, такого роду робота облагороджує, дає силу і наснагу. Чоловік і свекруха мені допомагають. У гарному сенсі слова я націоналістка. Я за все українське, поважаю країну, історію та культуру.
Пані Олена Щербань – історик за фахом. Закінчила Полтавський педагогічний університет, згодом приїхала працювати в Опішню, і саме через гончарство прийшла до етнології та реалізувала себе ще в одному захопленні – кулінарії. Нині веде авторську програму на телебаченні. Коли почала досліджувати культуру харчування українців у минулі часи, намагалася охопити територію всієї держави. Згодом зрозуміла, що краще зосередитися саме на місцевій, полтавській, кухні. Нині готує страви, яким понад сто років. До речі, як виявила дослідниця, перші українські борщі зовсім не нагадували сучасні, були не червоними. Це пов’язано з тим, що наші предки не користувалися томатами, а столовий буряк в процесі варіння втрачав колір. Також популярною весняною стравою був борщ зі свіжою полуницею. Ним наші бабусі щедро пригощали родину, адже ця ягода є коморою вітамінів та корисних мікроелементів. На думку етнологині, наші предки зовсім не були м’ясоїдами, як нині заведено вважати. Навпаки, їх раціон був майже вегетаріанським.
“Чому наші пращури були довгожителями? Бо їли м’ясце лише на великі свята, такі, як Пасха або Різдво, – зазначає Олена Щербань. – Одне порося різали на велику родину, з 10–15 людей. А борщ лише присмачували салом. Як розповідали тітки, для смачного борщу стінки горщика лише намащували салом”.
Пораючись біля печі, наші бабусі зберігали стрункість. Тому для гарного самопочуття господиня радить сучасним панянкам не ніжитися довго у постелі, а раненько вставати, вмиватися колодязною водою і приступати до роботи. Це допоможе зберегти молодість і красу на довгі роки. Що ж стосується харчування, то дослідниця радить віддавати перевагу місцевим овочам та фруктам, а не їхнім заморським родичам. Споживати здорову їжу, а не наповнену консервантами та покращувачами смаку.
Нині в “Лялину світлицю” приїздить багато туристів, зокрема з Києва, Харкова та Дніпра. Олена Щербань бідкається, що полтавці лише останні кілька років стали активно цікавитися зеленим сільським туризмом, а жителі сусідніх міст виявилися активнішими. Серед іноземців її садиба найбільш сподобалася туристам з азійських країн та полякам, які не розуміють, чому українці часто нехтують своїм корінням і мало популяризують національні звичаї, страви, ремесла.
Скуштувати понад 60 борщів за старовинною рецептурою полтавці й гості нашого краю зможуть уже 10 серпня на черговому Міжнародному гастрономічному етнофестивалі “Борщик у глиняному горщику-2019”. Кожного року кількість відвідувачів заходу зростає, як і кількість борщів. Наступного року їх буде вже 70, а через кілька років – аж 100. Серед інших родзинок цьогорічного фестивалю – унікальні майстер-класи та святкування 6 весіль в етностилі. Завітайте і не пошкодуєте!

Юлія ХОМЕНКО
“Зоря Полтавщини”

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий