У полтавському мікрорайоні Левада освятили новий храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Ошатна будівля піднеслася на висоту 30 метрів, стала однією з архітектурних домінант міста. Давньоруський храм, стрункий і пружний, своїм виглядом – та ж фортеця – таким є образ нової споруди.
За свідченням істориків, церкву Різдва Пресвятої Богородиці у Полтаві освячують не вперше. Особливо захоплюючим за своїм архітектурним рішенням був храм 1899 року, споруджений на Подолі. Фотографії початку ХХ століття зберегли для нас обличчя тієї святині. У 30-ті роки ХХ століття церкву закрили і згодом розібрали.
Наступна будівля, невеличка, значною мірою пристосована для потреб церкви, з 2000 року почала служити вірянам вже на Леваді, у новому мікрорайоні. Втім скромний вигляд «старого» храму не завадив православним людям згуртуватися у вірі, об’єднатися для добрих справ. Тамтешній приход – один із найміцніших у Полтаві. Не випадково на урочистому богослужінні з нагоди освячення нового храму Високопреосвященніший митрополит Полтавський і Миргородський Филип відзначив особливу роль отця настоятеля протоієрея Михаїла Бабича: батюшка вміє у спільних турботах про життя церковне і підтримати, і порадити, і віру вселити у людські душі. Ось так – спільними зусиллями – і новий храм піднявся.
Людей до церкви Різдва Пресвятої Богородиці з року в рік приходить дедалі більше. А розгадка проста: впродовж двох десятиліть тут цілеспрямовано виховують православну молодь і дітей (від самих хрестин). Збираються у храмі сім’ями. Адже для багатьох на Леваді він – і місце прилучення до Православ’я, і культурний центр. «Особливо дорого, – ділиться отець Михаїл, – коли бачиш результати церковного виховання, коли вчинки і бажання наших юних прихожан дедалі більше узгоджуються з Божими заповідями, правилами християнського життя. По молитвах Богородиці до кола близьких по духу людей приєднуються усі, хто шукає Господа».
До речі, в старому (тепер уже) приміщенні мені якось довелося побачити маленькі свічнички і такі самі більші – поруч. Виявилося, так продумав батюшка зручності для діток, адже їм хочеться поставити свічку і, можливо, вперше побажати усіляких гараздів мамі й татові. Молодь виростає у храмі.
А щоб дізнатися, як віра Божа підживлює юні серця, достатньо побувати на традиційних єпархіальних концертах у Пасхальні, Різдвяні дні й на свято Миколая. Хорові колективи храму Різдва Пресвятої Богородиці – окраса будь-якої програми. Працювати з юними прихожанами, на думку регента храму, керівника дитячих хорових колективів Наталії Силки, тепер, коли є нове просторе приміщення, – уявіть, площа внутрішнього квадрата, де зазвичай перебувають віряни, 14х14 метрів! – буде і легше, і складніше. Звичайно, відкриваються можливості для проведення більш масштабних заходів, у тому числі за участю православної молоді усього міста. «Інша справа, – розмірковує Наталія, – чи зможемо організуватися так, щоб, наприклад, волонтерська робота наша дійсно була потрібною людям, неважливо якого віку. Адже усі ми – діти Божі». Напевно, що так. Бо по-справжньому віруючі люди розуміють, що нові стіни, навіть багато оздоблені, – ще не все. Чим жива церква, яким духом скеровані думки і почуття – у цьому і сила, і підказка на майбутнє.
Велике освячення храму – перший крок на шляху знайдення дому Божого. На богослужінні, яке з цієї нагоди очолив митрополит Филип, зібралося духовенство єпархії, численні миряни. Настрій радісний, піднесений, трохи напружений: свята чекали, і воно ось-ось настане… «За будь-яку роботу бралися люди – де чим допомогти можна, – згадує прихожанин церкви Віталій Коленський. – Потрібно було просто сміття будівельне виносити чи прибирати – ми приходили і допомагали». Але зробити ще доведеться чимало. Всередині й назовні потрібне оздоблення. Нижній храм, де планується влаштувати трапезну та інші допоміжні приміщення, добудовуватиметься, мабуть, не один рік.
Що і планів, і робіт попереду чимало, підтверджує і настоятель церкви отець Михаїл. Особлива турбота – іконостас. Поки що він тимчасовий, як і багато чого іншого у новому храмі. У перспективі його замінять на стаціонарний, з мармуру. Ікони будуть канонічного письма. Відповідно до загального просторово-образного рішення.
Опісля молитвослів’я урочиста процесія рушає по периметру нової церкви, в священнодіях прикликаючи Боже благовоління, аби дати життя храмовому приміщенню.
Ще одне радісне спостереження під кінець богослужіння – безкінечна колона причасників. Видно, що до Чаші підходять не випадкові відвідувачі. Більшість – люди, знайомі одне з одним, дехто – родичі чи, може, сусіди, друзі, для яких не рідкість зустрічатися в храмі, у спільній молитві просити Божої допомоги і дякувати за неї.
Завершуючи богослужіння, митрополит Филип привітав священнослужителів, прихожан, благодійників з визначною подією у житті общини і всієї православної Полтавщини. Від імені Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Онуфрія Владика вручив церковні нагороди найбільш активним учасникам будівництва, приходського життя загалом, серед яких – протоієрей Михаїл Бабич, депутат Полтавської міської ради Андрій Матковський, регент церковного хору Наталія Силка та багато інших.
Різдво Пресвятої Богородиці, на честь якого освячена нова церковна будівля, – подія символічна. Народилася Мати Божа. А це – і виток, і передвістя приходу Господнього у наш світ. Небагатьох людей об’єднало воно попервах. Але тим, кого об’єднало, дана була віра нездоланна. А з нею – і терпіння, і старанність, і допомога в трудах.
Людмила НІКІТІНА
Журналіст