Під різними назвами – в ногу із часом

Під різними назвами – в ногу із часом

У серпні 1947 року бюро обкому КП(б)У рекомендувало на посаду редактора газети “Зоря Полтавщини” Миколу Григоровича Миронця, який до цього працював заступником редактора.
Редакція поступово зміцнювалася кадрами (Дмитро Прилюк, Пилип Бабанський, Вячеслав Срібний, Леонід Бразов, Юрій Лапай, Олександр Чуча), розширювала коло авторів, шукала цікаві сюжети. Все більше людей почали дописувати до редакції з вірою у справедливість та силу друкованого слова. Але й вимог до газети ставало все більше, претензії з боку партійних органів постійно зростали.
Так, у лютому 1949 року на засіданні бюро обкому КП(б)У під час обговорення питання щодо покращення роботи “Зорі Полтавщини” зазначалося, що газета повинна бути невід’ємно пов’язаною із життям, активно втручатися у всі сфери, підтримувати усе нове, більш оперативно і повно висвітлювати хід найважливіших господарсько-політичних кампаній, рішучіше добиватися дієвості своїх виступів.
Згодом на засіданні бюро обкому КП(б)У, що відбулося 26 червня 1952 року, для працівників газети були розставлені вже чіткі ідеологічні акценти. Думка керівництва у цій площині була такою: редакція ще не перебудувала своєї роботи відповідно до постанов ЦК ВКП(б) з ідеологічних питань та рішень чергового листопадового Пленуму ЦК КП(б)У. Газета рідко подає матеріали, які пропагують ідеї радянського патріотизму, ленінсько-сталінську національну політику більшовицької партії, історичне значення дружби українського народу з російським; мало друкує статей, які б викривали ворожу сутність українського буржуазного націоналізму, космополітизму та інші прояви ворожої ідеології, роз’яснюючи переваги соціалістичної системи перед капіталістичною. Як зазначалося у документі, внаслідок безвідповідальності з боку деяких працівників редакції у газеті мають місце окремі помилки та перекручення фактів.
Значним психологічним ударом по колективу редакції стала стаття “Яркое проявление народной инициативы” у газеті “Правда” (від 20 березня 1951 року), в якій було піддано критиці редактора Миронця за безвідповідальне ставлення до листів трудящих. Ця публікація для редакції була, як грім з ясного неба. А у той час усе, що писала найголовніша газета країни, вважалося правдою. Факти підтвердилися й у даному випадку (інакше не могло і бути) – редактора зобов’язали терміново виправити ситуацію, але, на щастя, обійшлися без оргвисновків.
Періодично критикували редактора й надалі, критикували заступника редактора, завідуючих відділами, випускових. Комусь виносили догани, комусь указували, когось зобов’язували щось терміново виправити, але нікого вже з роботи не звільняли. Деяким працівникам психологічно було важко, але заради власного самозбереження журналісти вимушені були йти на компроміси із системою, чудово усвідомлюючи, що працювати в редакції можна було лише за умови дотримання певного ритуалу – возвеличення керівної ролі партії і досягнень соціалістичної вітчизни.
На Х пленумі Полтавського обкому КП України від 19 грудня 1957 року редактором газети було затверджено Федора Максимовича Кобу. Його перебування на цій посаді припало на період, який у істориків отримав назву “хрущовської відлиги”, – час проведення хитких та половинчастих демократичних перетворень.
(Далі буде).

Початок

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

1 thought on “Під різними назвами – в ногу із часом

Добавить комментарий