Без сумніву, окрасою будь-якого квітника є троянди. Але їхня тендітна краса потребує дбайливого догляду, особливо у передзимовий період. Придбати саджанці рідкісних сортів – це лише половина діла, а друга – попередити зимове вимерзання і випрівання. Ця тема стає особливо актуальною саме в жовтні.
Давайте спочатку з’ясуємо, що впливає на якість зимівлі «королеви квітів». Це – кілька основних факторів.
По-перше, сортова зимостійкість, і це обов’язково треба враховувати при виборі сорту. Окрім того, ключове значення має стан рослин і їхня підготовленість до складного зимового періоду. Звичайно, мають значення і погодні умови, а також спосіб укриття рослин.
До речі, не всі види троянд потребують зимового укриття. Наприклад, старі кущі тих сортів, що були виведені кілька десятків років тому, навіть у найсуворіші зими не потребують укриття. Пояснюється їхня висока зимостійкість дуже просто: буйне цвітіння триває недовго, завчасно припиняється ріст, деревина встигає добре визріти і через те не боїться морозів.
Сучасні ж садові троянди створені для того, щоб радувати нас своїм безперервним цвітінням з початку літа і до пізньої осені. А «вічне» цвітіння передбачає й тривалий вегетаційний період, через що пагони не встигають визріти до зими, і навіть мінімальні морози для них дуже небезпечні.
Один із способів підготовки тендітних рослин до випробування зимовими холодами – загартовування поступовим зниженням температур. Кущі троянд, не уражені інфекціями й шкідниками, до початку осені встигають накопичити в надземній частині достатню кількість вуглеводів, і це сприяє їхній успішній зимівлі. Масове ж зрізання довгих, укритих листям пагонів разом із квітами для букетів чи на продаж значно послаблює рослини.
Також набагато гірше зимують троянди, що ростуть у тіні, бо через брак світла процес фотосинтезу в них відбувається не досить інтенсивно. А от поступове зниження температури в середині осені, навпаки, сприяє накопиченню необхідних поживних речовин, одночасно загартовуючи рослини.
Найкращий вкривний матеріал для троянд – це сніг. Але сподіватися на те, що його буде достатньо для захисту вразливих рослин від морозів, останнім часом не доводиться. Через те потрібно заздалегідь заготовляти соснові гілки, сухе опале листя, запасатися лутрасилом.
При 25-градусних морозах під шаром снігу завтовшки 50–70 см температура не опускається нижче –4–5°С, що цілком безпечно для трояндових кущів. Тому пагони обов’язково необхідно пригинати до землі, щоб вони змогли сховатися під сніговою ковдрою. Якщо ж сніг дуже довго не випадатиме, троянди можуть загинути, незважаючи на всі заходи, вжиті для їхнього захисту від холоду.
При поступовому похолоданні до –10°С тканини рослин зневоднюються, а вуглеводи перетворюються в цукри і жири, тобто в ті речовини, що захищатимуть їх від морозів. Ось чому не можна вкривати троянди занадто рано, бо треба, щоб у них завершилися всі природні процеси, і вони повинні перейти в стан спокою.
Тож із настанням стійких холодів починаються основні роботи з підготовки рослин до зими. Троянди видів флорибунда і чайно-гібридні необхідно підрізати, залишаючи пагони довжиною 45–50 см. Видалити треба всі гілки, що не встигли визріти (здерев’яніти) до того часу. Загалом мета осіннього обрізування рослин – підготовка до укриття. Так, пагони чайно-гібридних, поліантових, мініатюрних троянд підрізають на половину їхньої довжини. Повторно квітучі кущові троянди, а також виткі й великоквіткові, що протягом вегетаційного періоду здатні виростати до 1,5 м і більше, наприкінці жовтня вкорочують на третину. Виткі дрібноквіткові троянди не підрізають, а тільки прищипують точку росту. Робити це слід на початку вересня.
Якщо заздалегідь не обірвали листя на кущах, зробіть це безпосередньо перед укриттям. Вкривати рослини, на яких ще залишилося листя, не можна. Процес дихання і випаровування води з листя триватиме, і це робитиме троянди вразливими до холодів. До того ж під укриттям підвищена вологість може викликати загнивання пагонів і спричинити загибель всієї рослини.
Знімаємо з опор стебла витких троянд, і на землю, встелену торфом чи сосновими гілками, вкладаємо їх кільцями, попередньо підгорнувши кущі біля їхньої основи. Щоб потужні рослини не зламати, кущі треба з одного боку підкопати, й тільки тоді вкладати пагони на землю, пришпилюючи їх до землі металевими скобами.
Обрізавши рослини, підгортаємо їх землею на висоту 20– 25 см. Зверху під кожен кущик ще необхідно насипати по 10 см сухого торфу, річкового піску чи опалого листя. Обрізані чайно-гібридні троянди і флорибунда в результаті будуть засипані землею майже повністю. У кущових троянд спочатку теж слід підгорнути основи кущів, а потім можна присипати землею і пагони.
До речі, небажано для укривного матеріалу використовувати чисті торф, тирсу або пісок – вони дуже вологоємні, і при різких коливаннях температури взимку навколо троянд може утворитися крижана кірка. Краще змішувати ці матеріали із землею.
Підгортання допомагає зберегти сплячі бруньки, з яких при підмерзанні пагонів можна буде сформувати гілочки заміщення. Температура повітря під таким надійним земляним укриттям (навіть за відсутності снігового покриву) деякий час залишатиметься значно вищою, ніж назовні. Але поспішати засипати троянди землею чи іншим укривним матеріалом не треба. Краще зробити це в два етапи. З середини жовтня під основу кущів підкинемо трохи землі, щоб захистити рослини від несподіваних ранніх заморозків. А остаточно підгортати слід уже перед настанням постійних холодів.
Марія КРАВЕЦЬ
Квітникарка