«Цікавлюся лікарськими травами, які допомагають підвищувати діурез, лікувати нирки і сечові шляхи».
П. М. ЄГОРОВ.
Зимолюбка зонтична (зимолюбка зонтичная; Chimaphilla umbellata) – багаторічна трав’яниста гола рослина родини грушанкових. Має повзуче кореневище й невелике (8–10 сантиметрів заввишки) розгалужене дерев’яніюче в нижній частині стебло. Листки вічнозелені, короткочерешкові, цупкі, шкірясті, блискучі, видовжено-обернено-клиновидні, по краю пилчастозазублені, зближені в кільця. Квітки – середнього розміру, правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, рожеві, зібрані на верхівці стебла в зонтиковидну китицю. Плід – коробочка. Цвіте у червні-липні.
Росте розсіяно в лісах Полісся, Лівобережного Лісостепу та Гірського Криму.
Для виготовлення ліків використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини. Рослина неофіцинальна.
Трава містить арбутин, гомоарбутин, гіперозид, авікулярин, кемпферол, гірку речовину урсон, амірин (0,21%), ериколін, дубильні речовини (близько 5%), органічні кислоти, смоли, камедь, слиз та інші речовини.
У вітчизняній народній медицині зимолюбка відома як засіб, що підвищує діурез, дезінфікує сечові шляхи, поліпшує виділення з організму азотистих і хлористих солей, знижує вміст цукру в крові, збуджує апетит, поліпшує травлення, регулює місячні.
Настій трави вживають при хронічних захворюваннях нирок (альбумінурія, гематурія, нефрит), при запальних процесах і піску в сечовому міхурі, хронічному гонорейному уретриті, звуженні уретри, при захворюваннях передміхурової залози, при набряках і водянці, захворюваннях суглобів і подагрі, діабеті та диспепсії.
Як в’яжучий засіб настій п’ють при запаленнях шлунково-кишкового тракту та при катарі верхніх дихальних шляхів; як загальнозміцнюючий і тонізуючий засіб – при внутрішніх захворюваннях, зумовлених надмірним фізичним напруженням.
Місцево у вигляді настою або припарок із трави лікують хронічні хвороби шкіри, карциному, різні тверді пухлини. Відомі випадки успішного лікування раку молочної залози. У деяких зарубіжних країнах (США, Англії) рослину використовують у науковій медицині.
Внутрішньо настій трави (20 г сировини на 200 мл окропу) вживають по третині склянки тричі на день.
Столову ложку суміші трави зимолюбки (40 г) і листя мучниці звичайної (60 г) заливають склянкою окропу, кип’ятять 10 хвилин, проціджують і п’ють тричі на день по склянці при захворюванні нирок, сечовому піску, катарі сечового міхура та при ревматизмі.
