Чи посіють, а головне – чи зберуть урожай фермери?
Адже можливе прийняття законопроекту № 6013 може загалом ліквідувати інституцію фермерства
За кілька днів на Полтавщині розпочнеться весняна посівна кампанія. До речі, в південних областях України вона стартувала ще в останні дні лютого.
Цьогорічний комплекс весняно-польових робіт, за словами директора департаменту агропромислового розвитку ОВА Сергія ФРОЛОВА, буде значно складнішим за минулорічний, адже підготовка до його проведення відбувається в умовах війни, що впливає на логістику та вартість витратних матеріалів, тож він коштуватиме полтавським аграріям приблизно 8 – 9 мільярдів гривень. А це щонайменше на 25–30 відсотків більше за попередній рік.
Про ситуацію в агропромисловому комплексі області напередодні посівної та про те, чому із прийняттям Верховною Радою у першому читанні законопроекту № 6013 «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період», фермери Полтавщини й України б’ють тривогу – в розмові з фахівцями-аграріями.
Такого сільськогосподарського року, яким був минулий 2022, на долю сучасних аграріїв ще не випадало.
Україна у вогні війни: військовий стан і подальша невизначеність; матеріальна й продовольча підтримка тих, хто на передовій; тривала неможливість реалізувати вирощений урожай через відсутність експорту, а відтак і дефіцит фінансових ресурсів; мобілізація працівників АПК для захисту Вітчизни, зрештою надлишок опадів восени, що гальмувало збирання урожаю (станом на 1 грудня було обмолочено лише 30% площ кукурудзи, до збирання залишалося 370 тисяч гектарів), а далі й дефіцит енергоресурсів для досушування зерна… Додайте до цього ще й, так би мовити, буденні клопоти та негаразди, то й вималюється повна «картина» минулорічного хліборобського буття.
І все ж навіть попри те, що станом на початок березня цього року на ланах області ще залишалися не зібраними близько 30 тисяч гектарів кукурудзи, минулий рік аграрії нашого краю відпрацювали на належному рівні.
– Незважаючи на всі проблеми, торік ми намолотили понад 5 мільйонів тонн зернових культур. І це тоді, як кукурудзи було посіяно на 100 тисяч гектарів менше за попередні роки. Перевагу було надано соняшнику, який здебільшого переробляється в Україні, – розповідає Сергій Фролов. – Загалом Полтавщина в 2022 році зайняла І місце за валовим виробництвом зернових і ІІ – ІІІ місця за виробництвом сої та соняшнику. Вищою за попередні роки була й урожайність сільгоспкультур, фактично на рівні попередніх років спрацювало тваринництво.
Рік 2023-й буде складнішим за попередній
Фахівці-аграрії наголошують на тому, що нинішній сільськогосподарський рік буде складнішим за 2022-й. Адже на кінець 2021 року більшість сільгоспвиробників завчасно заготовили пально-мастильні матеріали, насіння, міндобрива, гербіциди, засоби захисту рослин… Нині ж, за умов минулорічного значного підвищення цін на всі витратні матеріали, а відтак і здорожчання собівартості вирощування сільгоспкультур та водночас падіння цін на зерно, скажімо, пшениця коштувала приблизно 8,5 тисячі гривень за тонну, нині – 6,3 тисячі, а кукурудза загалом подешевшала майже удвічі, аграріям досить непросто придбати все необхідне для посівної кампанії, а далі й для збирання урожаю.
– Дещо поліпшують ситуацію державні програми підтримки сільгоспвиробників і здешевлені кредити під гарантію держави. Торік, наприклад, аграрії області взяли понад 3,5 мільярда гривень кредитних ресурсів, з яких 1,5 мільярда – за програмою 5–7–9 відсотків. У цьому році теж діють ці програми, вже взято понад 250 мільйонів гривень, – констатує Сергій Фролов.
І все ж аграріям доведеться економити. Так, у цьому році підживлення озимих культур, яких посіяно 220 тисяч гектарів (на 50 тисяч менше попереднього року), по мерзлоталому грунту не проводилося. Уся надія на більш ощадливе прикореневе внесення міндобрив. Через теплу зиму доведеться також обробляти посіви від хвороб.
Цьогорічна структура посівів не надто відрізнятиметься від попередніх років. Курс на кукурудзу – 500 тисяч гектарів і соняшник – 450 тисяч та 150 тисяч га сої залишається. Усього ж весною треба буде засіяти 1,4 мільйона гектарів площ.
Дефіцит кадрів і підготовка площ – найбільші проблеми
Зазвичай аграрії області готували площі під майбутній урожай з осені. Але з огляду на минулорічну ситуацію з кукурудзою зяблеву оранку не проведено більш як на 300 тисячах гектарів. А це не лише втрата цінного весняного часу й затягування оптимальних термінів посівної, а й збільшена потреба фінансових ресурсів для закупівлі додаткових понад 6 тисяч тонн пального для проведення оранки чи глибокого рихлення площ, які ще потім слід буде підготувати під посів. Додати до цього проблеми з дефіцитом механізаторських кадрів, яких мобілізували для захисту країни, то й схоже, що особливої актуальності може набрати гасло майже 100-річної давнини – «Дівчата – на трактор!» І хоча в області над вирішенням цього питання працюють усі відповідні інституції, доручати високопродуктивну й дороговартісну техніку непідготовленим і недосвідченим механізаторам вкрай неефективно.
Із такими от проблемами й негараздами вступають у новий хліборобський рік аграрії області. Звісно, в когось ситуація ліпша, у когось – гірша. Надто важко, як і зазвичай, невеликим фермерським господарствам і дрібним сільгосптоваровиробникам. Їм складніше вигідно продати дрібні обсяги продукції чи взяти банківські кредити…
В Україні можуть ліквідувати фермерські господарства
Через імовірне прийняття ВРУ законопроекту № 6013 про скасування Господарського кодексу існує високий ризик поглинання фермерських господарств структурами великого агробізнесу. Таку думку висловили фахівці Всеукраїнського конгресу фермерів. Прийняття законопроекту призведе до погіршення становища фермерів, що суперечить як внутрішній, так і зовнішній державній аграрній політиці та практиці Європейського Союзу. Реалізація пропонованих проектом рішень фактично відбудеться без врахування позиції та бачення фермерських господарств.
У разі реалізації законопроекту № 6013 фермерські господарства будуть вимушені не лише витрачати свій час на процедури перереєстрації юридичної особи та ланцюг дій, пов’язаний із забезпеченням цього процесу, але й оплачувати дороговартісні юридичні процедури. Зокрема, забезпечити переоформлення статутних та правовстановлюючих документів на земельні ділянки, нерухомість, інші об’єкти права власності, а також зобов’язані створювати веб-сайт, на якому оприлюднювати вci редакції статутів протягом останніх 5 років; положення про органи управління та контракти з посадовими особами у редакціях, що діяли протягом останніх 5 років; усі рішення наглядової ради та власника щодо підприємства за останні п’ять років, річну фінансову звітність за останні 3 роки; документи звітності, що подаються відповідним державним органам; річні звіти наглядової ради та керівника підприємства; перелік афілійованих осіб. Такі законодавчі ініціативи створюють широкомасштабну платформу для агрорейдерства та інших злочинних дій, пов’язаних з посяганням на земельний ресурс фермерського господарства, адже всі дані про діяльність фермерського господарства буде в зоні прямого доступу будь-якого суб’єкта. Відтак, за умови реалізації законопроекту фермерські господарства за формою будуть поставлені в один ряд з потужними агрохолдингами, хоча за майновою складовою це зовсім не так.
Тому Всеукраїнський конгрес фермерів звернувся до Президента України, Уряду, європейських інституцій про неприйнятність подальшого розгляду законопроекту № 6013.
Комунікація, об’єднання, співпраця з ОТГ
Напередодні посівної у полтавських фермерів накопичилося чимало проблем. Для їх вирішення та налагодження співпраці з об’єднаними територіальними громадами, починаючи з лютого, по всій області відбуваються зібрання фермерів. Пройшли такі і в Мартинівській та Карлівській ОТГ Полтавського району.
– Процес створення територіальних громад насамперед передбачав економічний розвиток територій, у тому числі й через розвиток фермерства. Однак чимало керівників ОТГ фактично усунулися від співпраці з фермерами, що ми сьогодні й побачили. Якщо в Мартинівській громаді відчувається сприяння у роботі і підтримка фермерства загалом, то в Карлівській – ситуація дещо інша, – зазначив голова Асоціації фермерів і приватних землевласників Полтавщини імені Героя України Віктора Чміленка Василь БУРЛАКА.
Під час роботи фермерських зібрань присутніх поінформували про програми фінансової підтримки фермерських господарств, можливість безкоштовного отримання посівного матеріалу, численні гранти на розвиток власного бізнесу («Власна справа», «Свій сад», «Теплиця»), котрі реалізуються через державну службу зайнятості і перемігши в яких можна отримати від 50 тисяч гривень до 8 мільйонів, у залежності від кількості створення додаткових робочих місць. Не обійшли увагою і законопроект № 6013.
– Законопроект № 6013 має чимало «підводних каменів». Ми йдемо в Європу, де розвивають і підтримують фермерство, бо це середній клас, але в нас чомусь усе відбувається навпаки. Я спілкувався з європейськими фермерами, там є дуже багато програм державної підтримки, особливо для тих, хто обробляє до 100 гектарів землі. Законопроект № 6013 суперечить європейським стандартам. Очевидно, нашим крупним землевласникам не подобається розвиток фермерських господарств, – наголосив Василь Бурлака.
Керівник ФГ «Яніна» Карлівської ОТГ Іван ЛУЦАН розповів, що кілька разів від початку й до кінця проштудіював законопроект № 6013. Він вважає, що будь-яка реорганізація тягне за собою втрату часу й нервів, багато фінансових затрат і паперової тяганини, адже змінюється форма власності, статутні документи й таке інше, що в нинішніх умовах не зовсім своєчасно.
Інституція фермерства повинна залишатися, переконана керівник ФГ «Левошко» Мартинівської ОТГ Людмила ЛЕВОШКО:
– Я вважаю, що законопроект № 6013 спрямований на знищення фермерства. Адже у дворічний термін фермерські господарства мають реорганізуватися у господарські товариства, змінивши відповідно статути й іншу юридичну документацію. Через 2 роки нинішній статут ФГ буде недійсний, і фермер не матиме права вести господарську діяльність. Якщо цей закон вступить у силу, а землекористування буде закріплено за фізичною особою, а не за фермерським господарством, то чи перейде право постійного користування землею до новоствореного господарства? І таких запитань та невизначеностей багато. Тому нині фермерам, замість проведення весняної посівної, терміново потрібно займатися питаннями перереєстрування фермерства в юридичну особу…
– У зазначеному законопроекті вже відсутнє поняття фермерства. Для того, щоб не було поглинання крупними товаровиробниками фермерських господарств або рейдерських захоплень їхніх земель, потрібно терміново забезпечити певні юридичні моменти. Слід проінвентаризувати земельні ділянки та внести їх до реєстру Державного кадастру. Також необхідно перевести землі з фізичної на юридичну особу – фермерське господарство та внести земельні ділянки до статуту фермерського господарства, аби в подальшому не виникло проблем із успадкуванням цих наділів, – наголосила начальник відділу використання сільськогосподарських земель та водного фонду департаменту АПР ОВА Алла КОСИК. – До того ж нині законом № 2698 дано право викупу цих земельних ділянок із розстрочкою до 10 років. Загалом, уже після першого внеску на викуп ці землі переходять у власність фермерського господарства, й тоді для фермера не буде усіх вищеперелічених проблем.
***
Інституція фермерства повинна існувати, переконані фермери Полтавщини, а одним із методів вирішення проблем має бути тісна співпраця з ОТГ, об’єднання фермерів, створення потужного кооперативного руху, як, наприклад, на Хорольщині, де планують відкрити низку магазинів із фермерською продукцією, чи розбудовувати тепличне господарство, як це роблять в Опішні.
Для підвищення рівня комунікації між фермерами та з територіальними громадами при Мартинівській та Карлівській ОТГ було створено відповідні підрозділи, які очолили фермери Людмила Левошко та Людмила Лаврик.
Людмила ДАЦЕНКО.