Письменник, організатор недільних шкіл у Полтаві

Письменник, організатор недільних шкіл у Полтаві

На хуторі Переходівка (нині село у Чернігівській області) 185 років тому, 18 серпня 1836 року, народився Олександр Кониський, перекладач, письменник, видавець, лексикограф, педагог, громадський діяч, адвокат, автор слів пісні «Молитва за Україну», перекладу «Щоденника» Тараса Шевченка, викладач недільних шкіл у Полтаві.

Закінчив Ніжинське дворянське училище та Чернігівську гімназію, де й почав писати вірші українською. Після невдалої спроби здобути вищу освіту в Ніжинському ліцеї і відбуття військової служби з 1854-го служив на низових посадах у Кримінальній палаті в Полтаві. Здав екстерном іспити на кандидата прав, а після селянської реформи 1861-го зайнявся адвокатською практикою, сподіваючись захищати інтереси “визволених невільників”. Вів активну літературну (з 1858-го) і громадську діяльність, був членом полтавської та київської «Громад», займався організацією недільних шкіл. Сам читав історію в п’яти недільних школах Полтави, одна з яких була вечірня для дорослих. Опублікував українські прописи (1862), підручник з арифметики (1863), читанку для українських шкіл (1882). Підготував також підручник про закони, потрібні селянам, який, однак, не був дозволений до друку цензурою. У січні 1863-го був заарештований і в позасудовому порядку висланий до Вологди, потім – до Тотьми. 1865-го отримав дозвіл виїхати за кордон для лікування. 1866-го повернувся в Україну і жив у Катеринославі, перебуваючи під гласним поліцейським наглядом. 1872-го після зняття нагляду переселився до Києва. Був одним з ініціаторів заснування 1873-го у Львові Літературного товариства імені Шевченка. Літературні псевдоніми – О. Верниволя, Ф. Ґоровенко, В. Буркун, Перебендя, О. Хуторянин, Полтавець та інші (всього близько 150).
У 1880-х роках обирався гласним Київської міської думи, тоді ж захопився проблематикою звичаєвого права. Опублікував у виданні полтавського губернського земства «Земский обзор» ряд статей цієї тематики.
Автор численних поезій і прозових творів. 1885-го написав слова пісні «Боже Великий, Єдиний» («Молитва за Україну», музика Миколи Лисенка), що в обробці Олександра Кошиця стала духовним гімном України.
Вів активну публіцистичну діяльність у Галичині, зокрема тривалий час матеріально й інтелектуально підтримував літературно-науковий і політичний часопис «Правда», який відіграв визначну роль у формуванні української національної свідомості. Був ініціатором перетворення в 1892-му Літературного товариства імені Шевченка в Наукове товариство імені Шевченка (НТШ). Йому пожертвував свою бібліотеку і архів, відкрив стипендію і заповів частину грошей.
Однією з головних праць О. Кониського була повна біографія Тараса Шевченка «Тарас Шевченко-Грушівський» (1898), що вийшла у двох томах. Їй він присвятив останні десять років свого життя, провів величезну роботу зі збирання необхідного матеріалу, відтак відвідав Звенигородщину, інші шевченківські місця, зустрічався з багатьма людьми, що знали Шевченка, роздобув чимало рукописів поета, його листи, спогади про Кобзаря, урядові документи тощо.
Помер 12 грудня 1900 року в Києві.
Від кінця 1920-х до 1980-х рр. у колишньому СРСР твори Кониського були заборонені, оскільки комуністичні ідеологи зараховували видатного митця й інтелектуала до націоналістів. Уціліле з творчої спадщини митця зберігається нині в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України та Національній бібліотеці України НАН України ім. В. І. Вернадського.

Полтавський офіс Північно-східного відділу Українського інституту національної пам’яті.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий