“Пісне” м'ясо – нова тенденція в свинарстві

“Пісне” м’ясо – нова тенденція в свинарстві

Серед домашніх тварин свині – найбільш багатоплідні. Так, при повноцінній годівлі та за сприятливих умов утримання від свиноматки за один опорос можна отримати 10–12 поросят, а від окремих тварин – до 32 поросят! Період поросності триває 112–116 днів, що дає змогу при ранньому відлученні молодняку одержувати мінімум по два опороси на рік. За ефективністю використання корму свині перевершують усі інші види сільськогосподарських тварин і поступаються лише курчатам-бройлерам.
Незаперечна перевага свиней перед іншими видами тварин – високий забійний вихід (співвідношення ваги туші, голови, ніг і внутрішнього жиру до ваги тварини перед забоєм, виражене в процентах). Залежно від ваги та вгодованості свиней він становить 70–85 відсотків. Свині охоче поїдають майже всі корми, які використовують для годівлі інших сільськогосподарських тварин, а також харчові відходи. Вони добре акліматизуються, легко пристосовуються до різних кліматичних та кормових умов місцевості.
М’ясо свиней містить менше води, ніж яловичина чи баранина, воно багате на повноцінний білок, що містить незамінні амінокислоти, а також мінеральні речовини та вітаміни й до того ж дуже смачне. Проте одним із основних факторів, що стримує збільшення виробництва свинини, є недостатня кількість кормів, низька їх якість та постійний дефіцит в раціонах протеїну.
Нині суттєво змінився характер свинарства. Так, нині найціннішим є нежирне м’ясо. Через те найбільш рентабельними для розведення вважаються не сальні, як раніше, а саме м’ясні породи свиней. Високу продуктивність можна отримати тільки від породних тварин, пристосованих до певної кліматичної зони і кормових умов.
У нашій країні розводять більше 10 вітчизняних і зарубіжних порід, породних груп і типів свиней, які різняться між собою не тільки за розмірами, вагою, а й за іншими ознаками. Якщо метою відгодівлі є отримання так званої пісної свинини, краще вибирати м’ясну або беконну породу.
Загалом у свинарстві розрізняють три основних напрями продуктивності: сальний, м’ясосальний (універсальний) та м’ясний. Серед порід м’ясного напряму продуктивності в Україні найбільш поширені такі породи, як ландрас, українська м’ясна, полтавська м’ясна, дюрок, червона білопояса.

Ландрас

Це – порода свиней беконного типу. Виведена в кінці ХІХ століття в Данії схрещуванням місцевих маршових довговухих свиней із кнурами англійської великої білої породи. У другій половині позаминулого століття датчани почали масово виробляти беконну свинину на експорт, тому постала потреба поліпшити товарні якості місцевих свиней у беконному напрямку. В результаті тривалої роботи була створена спеціалізована порода беконного напряму продуктивності, що й досі залишається найкращою в світі в цій категорії. До нашої країни свиней цієї породи завезли в 1960 році з Канади.
Ландраси вирізняються міцною конституцією, тулуб у них великий, а голова легка, вуха довгі й звисають на очі, тулуб довгий і доволі широкий, але трохи плескатий. Плечова частина в цих свиней легка, розвинена слабо, грудна клітка з округлими ребрами, доволі широка й глибока, спина аркоподібна, поперек прямий, широкий, крижі не обвисають. Окороки великі й широкі, кінцівки короткі, прямі, нем’ясисті, невисокі, з сухими скакальними суглобами. Масть цієї породи біла. Тулуб тварин рівномірно вкритий рідкою блискучою щетиною. Темперамент вирізняється жвавістю.
Жива вага дорослого кнура – 250–300 кг, свиноматки – 220–250 кг. Плідність становить у середньому 11 поросят за один опорос. Середньодобовий приріст живої ваги на відгодівлі – 700–750 г. Товщина шпику – 2,7–3 см.

Українська м’ясна

Ця порода свиней поєднала генотипи великої білої, миргородської, ландраса, уельса, п’єтрена, уессекс-седлбекської породи, а також української степової білої. Це – результат багаторічної праці вітчизняних науковців і селекціонерів-виробничників. Свині української м’ясної породи характеризуються міцною конституцією, мають довгий, широкий та глибокий тулуб, добре виражені м’ясні форми, голова в них невелика, вуха звисають наперед, кінцівки невисокі, міцні. Тварини білої масті, мають високу стресостійкість. Жива вага дорослих кнурів у середньому становить 310–340 кг, свиноматок – 230–254 кг. Довжина тулуба кнурів – 182–186 см, свиноматок відповідно – 168–172 см. За показниками відгодівельних і м’ясних якостей свині української м’ясної породи перевищують вимоги цільового стандарту, багатоплідність – в середньому більше 11 поросят. Середньодобові прирости становлять 740–820 г. Товщина шпику – 2,4–2,6 см.

Полтавська м’ясна

Порода створена у результаті багаторічної селекційної роботи в Інституті свинарства УААН методом складного схрещування та об’єднання генотипів великої білої, миргородської порід, а також ландрасів, п’єтренів, уесекс-седлбеків. В результаті був отриманий новий генотип свиней, що відповідає сучасним вимогам племінного і товарного свинарства. Полтавська м’ясна – перша вітчизняна порода свиней цього напрямку продуктивності, що повністю відповідає вимогам сучасного споживача.
Тварини цієї породи мають велике й широке тіло з добре розвиненими м’ясними формами, порівняно довгим, широким та глибоким тулубом, масивними окостами, легкою головою з невеликими горизонтально поставленими, злегка звислими вухами. Масть – біла. Жива вага дорослих кнурів становить 320–350 кг, свиноматок – 220–250 кг при довжині тулуба до 182 та 165 см відповідно, багатоплідність свиноматок – 10–11 поросят. Середньодобовий приріст сягає 780–850 г. Товщина шпику – 2,6 см. Тварини полтавської м’ясної породи добре пристосовані до місцевих кліматичних і погодних умов і менш вибагливі порівняно із зарубіжними “родичами”. Вони мають високі показники якості м’яса й сала.

Дюрок

Ця добре відома в світі порода свиней була виведена в Америці у XIX столітті схрещуванням двох порід червоної масті, завезених емігрантами з використанням старої беркширської породи. В Україну дюроків завезли у 1970-х роках зі США, Чехословаччини та Румунії. Ця порода користується попитом у населення для розведення в домашніх підсобних господарствах.
Такі свині вирізняються міцною конституцією й високими адаптивними якостями. У тварин – довгий, компактний, глибокий тулуб із добре вираженими м’ясними формами, аркоподібна спина, звисаючі окости, пряма слоноподібна постанова кінцівок, торцеподібні копитця, голова невелика, вуха короткі, спрямовані вперед. Вони скоростиглі, характеризуються високою інтенсивністю росту, достатньо хорошими м’ясними якостями та ефективністю споживання кормів.
Свині породи дюрок – червоної з різними відтінками масті, вирізняються спокійним норовом і витривалістю. Жива вага дорослих кнурів – 315–350 кг, свиноматок – 250–260 кг. Свиноматки малоплідні в порівнянні з іншими породами (9–10 поросят), але їм притаманні високі материнські якості. Тварини добре вигодовують потомство. Середньодобовий приріст молодняку становить 900–1000 г. М’ясні якості свиней доволі високі. Товщина шпику – 2–2,5 см.

Червона білопояса

Порода створена методом схрещування полтавської м’ясної, великої білої породи, ландраса, дюрока та гемпшира на базі дослідного господарства Інституту свинарства УААН. Червоні білопоясі свині великі, з пропорційною будовою тіла й добре вираженими м’ясними формами. Вони мають легку голову з невеликими, горизонтально поставленими вухами, широкий і глибокий тулуб, кінцівки в них невисокі, сухі, міцні. Масть тварин червона з нешироким білим поясом у ділянці лопаток. Вага одного дорослого кнура – 300–340 кг, свиноматки – 230–250 кг при довжині тулуба 184 см і 168 см відповідно. Багатоплідність свиноматок – 10–11 поросят за один опорос. Середньодобовий приріст – 824–868 г. Товщина шпику – 2,1–2,5 см.

Дмитро БІЛАЙ
Магістр із технології виробництва і переробки продукції тваринництва

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий