Наприкінці березня у Полтаві біля Свято-Успенського кафедрального собору прощалися із художником-керамістом, членом Національної спілки художників України, викладачем Полтавської дитячої художньої школи, лауреатом премії імені Миколи Ярошенка в галузі скульптури Святославом Пашинським. Він загинув у бою 26 березня в Запорізькій області, йому було 44 роки.
– Ми дивилися в небо і бачили журавлів, вони кружляли над нами… Оце та метафізика, та містичність, яку матеріалістам пояснити важко. Віримо, що світла душа Святослава буде біля Господа, він спочиватиме там, де праведні.
Про тих журавлів над собором під час відспівування Героя згадав голова обласної організації Національної спілки художників Юрій Самойленко, відкриваючи виставку творів Святослава Пашинського, присвячену його пам’яті. Тут же, в Художньому салоні, представлена робота Ярослава Тернавського – варіація із тими журавлями в полтавському небі.
– Він був цікавою, доброю людиною, з прекрасним почуттям гумору. Майстер своєї справи! Міг працювати з різними матеріалами, але улюбленою для нього була кераміка – правічна глина. А глина проходить високотермічну обробку в процесі творчості митця, мабуть, і сам автор пройшов це горнило життя і став достойним захисником України, – говорить Юрій Самойленко.
Хвилиною мовчання пом’янули Героя всі присутні, серед яких було багато вихованців Святослава Івановича, які називають його «особливим учителем», бо своєю палкою любов’ю до справи він запалював і їхні серця, не просто навчав ліпити з глини, а й цікаво розповідав різні життєві історії.
– Двоє людей стоять найближче до Бога і вершать Його справу на землі: ті, хто ходить коло бджіл і хто вправно орудує глиною, – так кажуть священики і так утвердилося у нашому бутті, – говорить професор, доктор філологічних наук, письменник Микола Степаненко. – Святославу Пашинському було подаровано бачити високе у малому через цей промисел Божий. Вихоплені ним миті із земного життя – це високі мистецькі штрихи… Його птах летить у високість, оглядає земні простори і оберігає світ, кличе до миру, якого прагнув і митець, котрий передчасно відійшов у засвіти… Земне життя було в нього красиве – нехай легким буде його небесний шлях.
Так, рукотворний птах Пашинського летить у високість – він нависає над експозицією митця із назвою «Моє місто» як один із експонатів виставки, а більшість тут – керамічні тарелі, пласти й декоративні настінні панно, яскраві й промовисті.
Його птах – над Полтавою, де у Святослава Пашинського залишилися мати, дружина і троє синів. А він сам полетів за журавлями, хоч його небо – ще вище, то журавлі провели його душу у вічну високість…
– Велике щастя для нашого музею і всієї полтавської громади – те, що Святослав Пашинський став лауреатом премії імені Миколи Ярошенка, встиг її отримати, – наголошує директор Полтавського художнього музею (Галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка Ольга Курчакова. – Кожна його робота – це робота майстра, надзвичайно витончена у кольорі, композиції, перспективі, у своїй філософії, глибина його як художника очевидна… Це і є та наша етнічна ідентичність, за яку нас наказано вбивати, бо нас, українців, нібито й не існує. І тому я наголошую: мистецтво – це зброя, яка вічна, їй нема чого протиставити. Ми є, були і будемо, бо у нас є корені, своя культура, є історія, традиції. І тому ми вистоїмо…
І в цю мить знову виє сирена, як і щоразу на кожному мистецькому заході. Рашистські нелюди сунуть нас убивати – за те, що ми древній, талановитий, мужній, мирний народ, щоб стерти саму пам’ять про те, що ними все у нас вкрадено – історію, культуру, за те, що ми посміли жити в демократичному суспільстві, набули творчих висот і цивілізаційних благ. «А кто разрешил вам красиво жить?» – бачили ж цей їхній «автограф» на стіні серед руїн у Бучі?
Директор Полтавської дитячої художньої школи Ірина Конопля розповіла, що Святослава Пашинського дуже любили і поважали колеги й учні, з його ініціативи у школі з’явилася керамічна майстерня, а для неї купили муфельну піч, гончарний круг. І що полтавці невдовзі обов’язково побачать і виставку робіт вихованців незабутнього митця.
Директор Художнього салону Людмила Солодкова передала полтавській волонтерці, відомій громадській діячці Ірині Григоровій кошти, які зібрані від продажу робіт полтавських митців, що були представлені на виставку-продаж – на той час це 26 тисяч 235 гривень. Але продаж іще триває, сума зростає, а гроші підуть на пошиття бронежилетів для наших українських захисників.
І вже сьогодні, каже Юрій Самойленко, надходять пропозиції відкрити меморіальну дошку Святослава Пашинського, назвати його іменем вулицю чи художню школу. Переможемо – і в мирному місті обов’язково повернемося до реалізації цих пропозицій.
Лідія ВІЦЕНЯ
“Зоря Полтавщини”