Побачити світ по-новому

Побачити світ по-новому

“Літературна студія «Перевесло» існує в Полтавському міському багатопрофільному ліцеї №1 імені І.П.Котляревського з вересня 2001 року. Очолює її творчо обдарована людина, поет і журналіст, учитель української мови та літератури , Герой України Тетяна Іванівна Балагура.
Об’єднує студія юних поетів, прозаїків, есеїстів та журналістів, митців фотографії.
У творчому доробку ліцеїстів – 29 поетичних та прозових збірок, перемоги в міських, обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсах («Рекітське сузір’я-2009″ – 12 перемог та гран-прі); призові місця в міських, обласних та всеукраїнських конкурсах-захистах наукових робіт по лінії МАН…
Ми прагнемо побачити світ по-новому. Ми мріємо сказати йому слово власне, нове, незвичайне. Ми вчимося помічати прекрасне, щоб помножити його в наших душах і подарувати людям на добро», – такими рядками відкривається сторінка літстудії на сайті ліцеїстів.
Недавно ми знайомили читачів із творчістю їхньої наставниці, Героя України Тетяни Балагури. Сьогодні пропонуємо вірші літстудійців.

Олена ЛЕЛЮХ

Солоні спогадів тумани

Солоні спогадів тумани
нависли в повітрі
і гірко мовчать.
А сльози скупо капають
на сухий сірий асфальт спокою,
стікаючи ніжною щокою…
Не бувають щирими очі,
які жодного разу не плакали.
Не буває щасливою душа,
у якої лише солодкі
хмари споминів.
Солоні спогадів тумани
здуває свіжим вітерцем.
Але болючі роси-рани,
на жаль, і цукром не змінити…

Граблі долі

Ну що, знову на ті ж граблі?
Чому ми з тобою
не проклали маршрут?
Життя дає стільки уроків,
а ми замість шансів хапаємо
оголений дріт.
У мене синці і на лобі, і на серці,
та я все одно помилками торгую…
Тебе не судили – і ти не суди.
У тебе не кидали камінь –
і ти заховай.
Я нічого тобі не винна
і ладна сама написати
історію свого життя.
Може, тепер оминатиму
кляті граблі?

Вірші пишуться на папері

Вірші пишуться на папері,
не на комп’ютері чи планшеті.
Вони живуть у тебе в голові,
а потім – забуваються…
Ті римовані рядки розбігаються,
щоб потім ніколи не зібратись.
А ти згадуєш, шукаєш їх –
і народжується вірш,
або проза, або верлібр…
Вірші пишуться на папері,
не на комп’ютері чи планшеті.
Вони живуть у тебе в серці,
і вже ніколи не забуваються…

Кирило БУНДУР

Сніг посипав…

Сніг посипав такий сильний
І такий пухнастий.
Почекай, сніг, дуже не кружляй!
І сніжинки, голос мій почувши,
Закружляли легенько.
А одна з них тихенько
Сіла мені на долоню…
Я хочу її розгледіти,
Я намагаюся дуже.
Але не встигаю…
Вона вже зникла…
Постій, куди ти?
Як жаль…
Тільки крапелька води
Залишилася…

Іван ГРИЦЕНКО

Допоможи бездомному коту

Допоможи бездомному коту…
Ось він навпроти
Дивиться у душу…
Він мовчазний, обідраний
Сидить…
Пройшла людина,
Пролетіла птаха,
А кіт застиг
В бездонній самоті…
Ти зупинись!
Можливо, ти потрібен…
Допоможи коту:
Зігрій чиєсь життя!

Євгенія ЗАГРЕБЕЛЬНА

Хто я тобі: ворог чи друг?

Про тебе їм говорити не мушу, бо
Коли вмикаєш мозок –
порожніє душа.
Думками до тебе, за тобою тужу…
І це для мене найжаданіша мука.
Хто я тобі?
Почекай, помовч.
Не кажи нічого – слухай дощі.
Вони скажуть усе
Силою звука.
Крап… Крап… Крап… Чуєш?..
Слова дзвінко падають,
Б’ються об кахель,
Об стіну з дощу
В нашу темну кімнату.
Не спіши говорить,
Не потрібно питати…
Давай помовчимо…

А якщо завтра не настане?..

Заплющ очі.
Розправ крила.
Усі ми смертні,
Хоча й незрячі,
Болем розіп’яті,
Життям скалічені,
Жорстоко висічені
Історією батьківського краю
Колись квітучого…
А зараз…
Вогнем обпаленого,
Кров’ю покропленого,
«Градами» битого…
І тільки вітер знає правду:
«Ціна волі – довічна пильність…»

Дем’яна КАНДИБА

Мрії

Вже стали білі руки, губи, вії,
Замерзли враз озера та ліси.
Напевно, не здійсняться мої мрії,
Які давно живуть у кожнім сні.
Можливо, десь далеко, за лісами,
За горами, де видно сонця схід,
Я все-таки побачу моє щастя,
Нарешті все ж розтопиться цей лід.
Я чую, як у грудях б’ється
Сердечко, мов пелюстка весняна,
Що радісно кружляє у повітрі,
Дарує неповторні відчуття…
Надію, що таки весною
Розтану та відчую смак життя,
Побачу я нарешті власні мрії,
Які давно чекала дівчинка мала.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий