Подарунок до ювілею Національної академії наук України

У видавництві «Українське Народознавство» (Опішне, Полтавщина) побачила світ монографія кандидата історичних наук Вікторії Котенко «Історія української археологічної керамології (1918–1953)». Авторка праці – керамолог, археолог, провідний науковий співробітник Відділу археологічної кераміки Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, молодший науковий співробітник Відділу палеогончарства Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України. Видання присвячене 100-річчю Національної академії наук України.

У наукових колах Вікторію Котенко знають у багатьох іпостасях – зокрема як члена ГО «Конгрес українських керамологів» та Національної експертної керамологічної ради щорічного Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки «КеГоКе», як відповідального редактора національного наукового журналу «Археологічна керамологія (Archaeological Ceramology)», як автора монографії «Поселення херсонеської хори Маслини у Північно-Західній Тавриці» (2017) та численних статей з проблем гончарства та археології.
Презентація видання «Історія української археологічної керамології (1918–1953)» відбулася під час Міжнародного наукового симпозіуму «Кераміка як маркер міжкультурних зв’язків давнього населення України: імпорти, запозичення, імітації» на базі Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному та Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України.
Працю присвячено комплексному аналізу українських академічних видань з археології 1918–1953 років, у яких висвітлено основні етапи становлення української археологічної керамології. Через призму діяльності українських археологічних інституцій подано еволюцію поглядів на найбільш масову категорію матеріалів – кераміку. Розкрито основні теоретичні й практичні засади роботи з нею в означений період та суспільно-історичні умови, в яких вони формувалися.
Книга складається зі вступного слова про автора, вступу, чотирьох розділів, висновків, додатків, подано також список використаних джерел, анотацію, інформацію про Музей гончарства в Опішному, іменний та географічний покажчики. Видання проілюстровано чорно-білими фото, малюнками.
У висновках підсумовано результати проведеного дослідження. Автор зауважила, що історія дослідження української кераміки не може обмежуватися означеним періодом, тому ця книга тематично є проміжною ланкою між етапом зародження ідей про наукове вивчення кераміки наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття та радянським періодом, на зміну якому прийшов сучасний етап досліджень у незалежній Україні.
У п’яти додатках подано витяги зі статей відомих археологів: Валерії Козловської, Петра Курінного, Михайла Міллера та Кирила Коршака.
Нове видання стане в нагоді археологам, історикам, етнологам, мистецтвознавцям, культурологам, краєзнавцям, а також усім, хто цікавиться давньою історією України.

Галина ПАНАСЮК
Завідувачка Гончарської книгозбірні України Національного
музею-заповідника українського гончарства в Опішному