Подорож, яка змінює життя

Софія Калитка, яка в рамках програми Erasmus+ проходить навчання в Норвегії, переконана: «Академічна мобільність – це неймовірна можливість пізнати світ, зустріти нових людей і гарно провести час. Це чудовий шанс розширити свої горизонти, здобути новий досвід, покращити знання іноземної мови та ознайомитися з іншими освітніми системами».
Софія з дитячих років всерйоз займалася вивченням англійської мови. Дівчина завжди мала лідерські здібності, з золотою медаллю закінчила Кобеляцьку ЗОШ №2 і вступила до Українського державного університету ім. Михайла Драгоманова. Успішно пройшла відбір за програмою Erasmus+ і зараз навчається в Південно-Східному університеті Норвегії.
Erasmus+ – це програма, яка пропонує українцям можливості для освітньої та професійної мобільності, а також для участі у молодіжних проєктах та навчальних програмах країн ЄС, включаючи короткострокові програми обміну).
– У мене давно була мрія, але брати участь у програмі обміну від Erasmus+ можна лише після двох років навчання в університеті за умови високої успішності та відповідного рівня англійської мови. Тож я виконувала завдання, проходила співбесіду, збирала необхідні документи і з нетерпінням чекала результатів конкурсу.
– Чому зупинила свій вибір на Норвегії?
– У програмі Erasmus+ беруть участь всі країни ЄС, три країни Європейської економічної зони – Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія, а також Туреччина і Швейцарія. По моєму профілю – «іноземна філологія» – найбільше підходила програма Норвегії, призначена для іноземних студентів, які бажають вивчати норвезьку мову, культуру та досліджувати життя в місцевій спільноті, близькій до природи. Це співпало з моїми особистими планами – розвиватися, пізнавати культуру інших країн, знайомитися з освітою міжнародного рівня і стало вирішальним при прийнятті кінцевого рішення.
– Софіє, що ти знала про Норвегію до поїздки і що знаєш сьогодні?
– Знала зовсім небагато: те, що Норвегія – це Скандинавська країна, яку вважають однією з найкращих для життя. У світі ця країна відома північним сяйвом, рибою, горами та вікінгами. Однокласниця, яка там проживає, розповідала, що Норвегія – одна з найбезпечніших країн у світі. Навіть у великих містах дуже низький рівень злочинності. Усі відносини побудовані на довірі, ніхто не візьме чужого, не вкраде.
За майже місяць перебування у Норвегії звернула увагу на менталітет, який побудований на принципах високого рівня довіри один до одного і до іноземців. Норвежці цінують особисту свободу та простір, часто проводять час наодинці з природою, але водночас відкриті до співпраці, спокійні, ввічливі. В університетській бібліотеці є спеціальні місця (кабінки), які можна забронювати, щоб індивідуально навчатись, поговорити по телефону й нікому не заважати. Практично всі норвежці розмовляють англійською, дуже привітні й завжди готові допомогти та вислухати, якщо у вас виникло якесь питання, тому не варто хвилюватись, що, приміром, на вулиці залишишся без уваги.
– Що знають про Україну, як ставляться до українців?
– Мені не часто доводиться спілкуватися з норвежцями, більше з іноземцями-студентами. З новин знаю, що Норвегія надає значну фінансову та військову допомогу Україні, є програма підтримки українських біженців. А взагалі норвежцям байдуже, звідки ти, вони до всіх ставляться з повагою.
– З містом Бьо, в якому живеш, встигла познайомитися?
– Чомусь, коли їхала в Бьо, думала, що, окрім університету, там нічого немає. Але помилилася. Місто славиться своїми природними ландшафтами, тож перші дні в країні були наповнені враженнями від мальовничих пейзажів та чистого повітря. У місті великий вибір активностей для студентів. Є можливість займатися волейболом, футболом, гандболом, танцями, відвідувати басейн, кінотеатр, кафетерій. Щосереди проводяться кавові вечірки для студентів з різних країн, на яких за чашкою кави спілкуються, знайомляться… Проходять концерти, різні івенти. Попереду – більш детальне знайомство з містом та подорожі до інших. Впевнена: буде цікаво!
– Яке враження справив університет?
– Дуже позитивне. Університетський кампус (студентське містечко. – Авт.) добре обладнаний, зручний та екологічно спрямований, що створює сприятливу атмосферу для навчання. Навчальний рік розпочався 11 серпня. Перший тиждень був ознайомчий, а далі розпочалися пари. Часу катастрофічно не вистачає. Чітко визначеного періоду сесії тут немає: перший екзамен складатиму в жовтні, другий – у листопаді…
– А як з навчанням у Київському національному університеті?
– Продовжую паралельно навчатися (тут, відповідно до наказу ректора, я у відрядженні), складатиму сесію. Також за мною зберігається стипендія плюс у Норвегії отримую стипендію. Її розмір суттєво відрізняється, але майже половину витрат складає плата за гуртожиток.
– Задоволена умовами в гуртожитку?
– Дуже! Кімнати – на одного студента (пам’ятаєте, я розповідала про власний простір?). Кухні вмебльовані, в кожного – холодильник, шафи, є посудомийна машина, пральна, сушильні. Вахтерів немає, вхід у гуртожиток, на поверх, у кімнату – за допомогою ключа-картки. Дозволяється приїжджати й залишатися рідним. Чергування згідно з графіком. Прибрати треба до четверга, якщо не встигли – дається ще один день. Якщо знову не справились, приберуть, але доведеться заплатити гроші. Звісно, студентам не хочеться нести такі витрати.
– Не можемо не згадати проблемну для нас тему – сортування сміття.
– Власне, в Норвегії такої проблеми немає. Усе сміття прямо на кухні сортується окремо: пластик, папір, метал, відходи їжі тощо. Частина здається на переробку, а за отримані гроші купують миючі та інші засоби для загального користування. У місті, в зонах відпочинку, на природі (один з вихідних провели в кемпінгу біля озера) сміття не побачиш.
– Знайомство відбувається не тільки з містом, а й із природою?
– Так. Це є частиною навчальної програми – дослідження життя в місцевій спільноті, близькій до природи. Разом з викладачем ходили збирати гриби, ягоди (чорниця, брусниця). З чорниці варили суп (нагадує наш кисіль). Так проходить моє звикання до нового клімату, темпу життя та навіть продуктів харчування. Це теж частина адаптації, яка робить перебування в Норвегії більш цікавішою.
– Що скажеш про продукти харчування?
– Якщо порівнювати з цінами в Україні, то значно дорожчі, за винятком фруктів. Харчуватися в кафе дуже дорого, тому намагаюся готувати, хоч, повторюся, часу катастрофічно не вистачає. Спробувала коричневий сир, який норвежці їдять на сніданок з хлібом і джемом. Сподобався, чого не можу сказати про лакрицю (желейні цукерки). Плануємо провести кулінарний захід: приготувати й пригостити студентів національними стравами своєї країни.
– Без борщу й вареників не обійтися… Цікаво, які страви випаде дегустувати тобі?!
– Зі мною навчаються студенти з Франції, Чехії, Німеччини, Італії, Іспанії, Польщі, Колумбії, Японії, Гватемали, Естонії… Зрозуміло, що буде піца, рис, ковбаски.
– З твого настрою і вражень роблю висновок, що початок академічної мобільності в Норвегії – цікавий, різноплановий, захоплюючий.
– Правильно підмітили. Навіть дощі, які часто тут ідуть, і прохолодніша, ніж у нас, погода додають драйву. Пізнавати нове – це дуже цікаво: як мову, так і культуру. А комунікувати з носіями різних мов і культур – то взагалі щасливий квиток для тих, хто вивчає іноземні мови.
– Тож успішного навчання, цікавих подорожей тобі!