Якщо малюк погано засинає і йому потрібна компанія, запропонуйте своїй крихітці подушку у вигляді іграшки. З нею дитина заспокоїться швидше. Звісно, таку річ можна купити в магазині. Нині виробники створюють багато цікавих моделей. Але краще, якщо мама виготовить подушку-іграшку своїми руками. Розуміння цього також додасть дитині затишку.
Найпопулярніша подушка-іграшка – у вигляді котика. Воно й не дивно, адже і в житті пухнасті Мурчики здатні приспати дітлашню своїм мелодійним муркотінням. У ньому майже стільки тепла, як у маминій колисковій.
Рукодільницям, які не можуть похвалитися особливим хистом до малювання, краще пошукати готовий шаблон моделі в спеціалізованих журналах чи на відповідних інтернет-сайтах. Природженим художницям варто братися за олівець і створювати авторський ескіз.
Заздалегідь належить подумати не тільки про розмір майбутньої подушки, а й про тканину для пошиття, адже дитина торкатиметься до неї личком. Важливо також визначитися з безпечними для малюка декоративними елементами, з якістю і кількістю наповнювача. Власне, оформлення іграшки – теж досить відповідальний момент.
Не варто використовувати приклеєні іграшкові очі чи невеликі ґудзики. Маленька дитина може відірвати їх і мимоволі завдати собі шкоди. Щоб з улюбленої подушки на малюка дивилися загадкові кицьчині очі, а на милій мордочці був помітний яскравий язичок чи носик, доречно скористатися шматочками тканини, пришивши їх у відповідних місцях. Окремі деталі можна просто вишити, використовуючи муліне.
Важливо вирішити, чи буде іграшка-подушка суцільнокроєною, чи деякі деталі (лапки, хвостик) потрібно окремо пришивати до тулуба. Креслення повинно містити всі частини конструкції, причому точного розміру. Найзручніше креслити на так званій міліметровці (масштабно-координатний папір). Візьміть до уваги, що й крупні, й дрібні деталі креслять на тому ж аркуші.
Вирізавши з паперу всі деталі, розкладіть їх на складеній удвічі тканині так, щоб між ними залишалася відстань 1,5 – 2 см. Це буде припуск на шви. Закріпіть усі частини викрійки шпильками й обведіть по контуру крейдою. Акуратно виріжте кожну деталь, не забуваючи про припуски.
Надалі працюйте з лицьовою частиною викрійки – за допомогою ниток муліне чи в інший зручний для себе спосіб виконайте обриси рота, подушечки на лапках, очі, носик. Тепер складіть обидві деталі тулуба лицьовим боком тканини всередину, скріпіть шпильками й акуратно зшийте докупи, залишивши отвір для наповнення подушки синтепоном чи холофайбером. Усі краї ретельно обметайте, щоб тканина не обсипалася.
Виверніть заготовку й обережно набийте наповнювачем. Важливо пам’ятати, що подушка повинна бути м’якою, але при цьому добре тримати форму. Не можна використовувати забагато наповнювача, інакше подушка буде незручною. Зашийте отвір.
Останній штрих у цій історії про солодкий дитячий сон – смугастий хвостик. На викрійці він складається з двох деталей із симпатичним заокругленим кінчиком. Ці деталі треба зшити разом із виворітнього боку, вивернути на лице, наповнити синтепоном і зашити. Хвостик фіксується нитками на тулубі збоку.
Створені власноруч іграшки ніколи не бувають схожими на своїх магазинних близнюків. Тож, доклавши трохи зусиль, вдасться і малюка порадувати, й колекцію домашнього ексклюзиву поповнити.