Поет, друг Кобзаря

Поет, друг Кобзаря

210-річчя письменника, педагога і видавця Євгена Гребінки

Він народився 210 років тому на хуторі Убіжище поблизу Пирятина у сім’ї дрібного поміщика. Мати Гребінки – з роду Чайковських, звідки вийшов видатний композитор Петро Чайковський. Початкову освіту Євген здобув удома від приватних учителів, згодом навчався в Ніжинській гімназії вищих наук (1825 – 1831); тут брав активну участь у літературному житті гімназійної молоді. 1831-го на сторінках «Украинского альманаха» вийшов друком його перший вірш, підписаний псевдонімом Е. Гребенкин.

Після закінчення гімназії та короткочасної служби в резервах 8-го Малоросійського козачого полку Гребінка повертається до рідного хутора і періодично займається літературною працею. У 1834 році переїжджає до Петербурга, де зав’язує широкі знайомства з літераторами й діячами культури, відвідує літературні салони і влаштовує літературні вечори у себе вдома. Романтичні вірші поета відразу набули неабиякого розголосу. Його українська поетична мініатюра – «Українська мелодія» («Ні, мамо, не можна нелюба любить») стала українською народною піснею.
Велику роль відіграв Гребінка в житті та творчому становленні Тараса Шевченка, з яким познайомився у другій половині 1836 року завдяки художнику Іванові Сошенку. Він брав безпосередню участь у викупі Тараса Шевченка з кріпацької неволі. Особлива заслуга Гребінки в тому, що в 1840 р. з його допомогою побачив світ «Кобзар» Шевченка.
З кінця 30-х років Гребінка виступає як невтомний організатор українських літературних сил. Так, за його участю в 1841 р. виходить альманах «Ластівка», на сторінках якого були опубліковані твори Шевченка, Котляревського, Квітки-Основ’яненка, Боровиковського, Забіли та інших авторів, добірка українських народних пісень і приказок. Тут же були вміщені два напівбелетристичних нариси Гребінки – передмова «Так собі до земляків» і післямова «До зобачення».
Гребінці належить також кілька українських ліричних поезій, що виникли на грунті народної творчості («Човен» (1833), «Українська мелодія», «Заквітчалася дівчина…», «Маруся» та ін.).
Найвизначніше місце в художньому доробку Гребінки українською мовою посідають байки. Славу йому як байкареві принесли «Малороссийские приказки», що з’явились окремими виданнями у Петербурзі в 1834 і 1836 рр.
Чимало його поезій були переспівами українських народних пісень. Історичному минулому України присвячені вірші «Курган», «Ніжин-озеро», «Украинский бард» і поема «Богдан» (1843), написані на основі народних переказів.
Популярність Євгенові Гребінці як прозаїку принесла збірка «Розповіді пирятинця» (1837) та інші ранні твори, написані переважно в романтичному дусі за фольклорними мотивами – українськими народними легендами, казками, переказами.
Служив у Комісії духовних училищ при Синоді, з 1838 року й до смерті викладав словесність, часом також і природознавство у військово-навчальних закладах.
1843 року Гребінка відвідав Україну. Того ж року в журналі «Отечественные записки» надруковано роман «Чайковський» з епіграфами, взятими із творів Тараса Шевченка.
У 1847 році відкрив своїм коштом у селі Рудці Лубенського повіту парафіяльне училище для селянських дітей. З 1846 року Гребінка почав видавати зібрання своїх прозових творів. До кінця 1848 року він видав вісім томів.
Помер 15 грудня 1848-го у Петербурзі від туберкульозу. Похований в Убіжищі. На честь письменника на початку ХХ ст. назвали місто у Полтавській області, воно має назву Гребінка.
Цьогоріч з ініціативи Українського інституту національної пам’яті та згідно з Постановою Верховної Ради «Про пам’ятні дати та ювілеї» 210-річчя від дня народження Євгена Гребінки відзначається на державному рівні.

Полтавський офіс Українського інституту національної пам’яті.

Поділися:

Добавить комментарий