Великдень
Котилася писаночка
Згори на долину,
Прикотилась простісінько
До нас у гостину.
А за нею йде Великдень,
Несе білу паску,
Дзвонить в дзвони, розсипає
Радощі і ласку.
А на кінці гагілочки
Хороводом в`ються,
Пісеньками видзвонюють,
Гомонять, сміються.
Відчиняймо воротонька,
Гостоньки вітаймо,
«Христос Воскрес!» разом з ними
Усі заспіваймо.
***
Під зорями весна ще буде спати,
Ще місто мла вкриватиме густа,
А ми до церкви підем привітати
Воскреслого Христа.
А в церкві так велично, світло буде,
Заграють дзвони із церковних веж,
І разом з ними заспівають люди:
«Христос Воскрес!»
У поле, в ліс, де сніг останній тане,
У досвіток покотиться луна,
А там зі сну прокинеться і встане
Дзвінка весна.
І зійде сонце, наче кругла паска,
Мов писанка, розквітне вся земля –
Радіймо, друзі! Великодня казка
Гаївкою хай серце звеселя!
Співаймо, друзі, в великоднім колі
І Господа воскреслого молім,
Щоб обновивсь весною щастя
й долі
Наш Рідний край, наш Дім.
Роман ЗАВАДОВИЧ
Жайвірковий Великдень
Вітерець бринить гілками
і гойдає тишу.
Добре жайвірковій мамі –
писанки всім пише.
З піднебесся сіра птиця,
бо весни месія,
в сіру землю, як годиться,
дзвінко зерна сіє.
Що за зерна! Що за трелі!
Що то за причина!
І сміється світ веселий
добрими очима.
Жайвірок малий і сірий
взяв на крильця небо,
в свято першим він повірив –
так, напевне, й треба.
Сіра птиця, як годиться,
сіє, посіває,
з Великоднем всіх вітає,
Бога звеличає.
Йосип СТРУЦЮК
Вже, вже: бо весна
А чи вже готові
Прутики вербові?
Вже, вже: світ воскрес,
Сяє сонце із небес,
Сонце з неба припекло,
веселилося село!
А чи вже готові
Свічечки воскові?
Вже, вже: бо весна.
Великодній дзвін луна,
Великодній дзвін з небес
Возвіща:
– Христос Воскрес!
А чи вже готові
Душі для любові?
Вже, вже: бо краса,
Україна воскреса!
Микола ПЕТРЕНКО