“Покрий нас чесним Твоїм омофором від усякого зла і принеси молитви за нас, недостойних, Сину Твоєму і Богу нашому Іісусу Христу, щоб спастися душам нашим”, – просять віряни в день великого свята Покрову Пресвятої Богородиці. Воно належить до найбільших у церковному році й відзначається 14 жовтня.
Із давніх-давен цей день є особливим для України, адже наші предки-козаки вірили, що свята Покрова оберігає їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою.
У 910 році відбулася подія, яка пізніше особливим чином увійшла в життя Христової Церкви. Під час облоги Царгорода, який у ті часи постійно потерпав від арабської навали, мешканці міста зібралися на всенічну службу до Влахернського храму, де зберігалася риза Пресвятої Богородиці. Люди палко молилися Божій Матері, чекаючи на ранок смерті від меча ворогів.
Святий Андрій Юродивий, який був у храмі, схиливши коліна в молитві, побачив, що сама Богородиця спустилася з Небес у супроводі святого Хрестителя Господнього Іоанна та святого апостола Іоанна Богослова і, ставши на коліна, молилася зі сльозами на очах про порятунок людей.
Після молитви Божа Матір зняла зі своєї голови білий покров (омофор) і розпростерла його над вірянами в храмі, захищаючи від ворогів – видимих і невидимих. Покров у руках Пречистої сяяв ясніше за сонце. Коли Богоматір покинула церкву, покров став невидимим, але в храмі залишалася благодать, яка зійшла із Нею з Небес.
Так Богородиця врятувала Константинополь від розорення і людей від загибелі. Ворожа сила, яка тяжіла над столицею, загрожуючи християнству та його святиням, надовго відійшла з просторів Візантії.
Священики нагадують, що Покров Божої Матері – це заступництво Її за нас грішних перед Господом нашим, заступництво, через яке прощаються наші гріхи, лікуються наші скорботи. Покров – це Її молитва за нас, яка робить нашу слабку, немічну людську молитву сильною перед Престолом Божим.
Здавна в Україні в день великого свята до церкви поспішали й старі, й малі. Божу Матір просили про здоров’я, злагоду в родині. Дівчата, які бажали вийти заміж (весільний сезон якраз стартував), молилися про щасливе сімейне життя.
Вдома господині вперше розводили вогонь у печі, причому обов’язково використовували гілки плодових дерев – щоб наступного року сади дали хороший урожай, а сім’я процвітала. До свята пекли млинці, а також спеціальний покровський коровай, яким пригощали всіх родичів і сусідів. Залишки короваю сушили і ховали до Великого посту.
Всі головні обряди 14 жовтня виконувала жінка, господиня будинку. Тримаючи в руках ікону Богородиці, жінка ставала на лаву, всі діти в родині, незалежно від віку, опускалися на коліна, і мати казала: “Як Цариця Господня покровом землю всю накриває, так і я плід лона свого накриваю від усякої напасті. В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь”.
У козаків були свої покровські традиції. У день свята вони обирали нового отамана, вирішували питання щодо будівництва нової церкви за свої кошти, освячували зброю.
А ще наші пращури вважали свято Покрову Пресвятої Богородиці своєрідною межею між теплим і холодним періодами року. Казали, що цього дня до обіду осінь, а після обіду – зима.
Підготувала Вікторія КОРНЄВА.