Це свято одне з найбільш шанованих у Православній Церкві. Відзначається 14 жовтня. В основі свята – подія, що відбулася у Х столітті в столиці Візантії – Константинополі.
В Україні Покрову віддавна вважали як заступницею захисників рідної землі, так і покровителькою дівочої долі, жіночого щастя.
У 910 році Константинополь раптово оточили вороги. Є різні версії, звідки вони прийшли, але найчастіше стверджується, що це була арабська навала. Грецьке військо на той час перебувало в далекому поході, тож захищати місто зброєю було нікому. Наляканим людям лишалося тільки молитися про Божу допомогу й сподіватися на Господню милість. У константинопольських церквах звершувалися безперервні служби. А найбільше вірян зібралося у Влахернському храмі, де зберігалися безцінні реліквії – риза Богоматері та частина Її поясу, що були в свій час привезені зі Святої Землі.
Молився у цьому храмі під час всеношної служби також святий Андрій Юродивий зі своїм учнем Епіфаном. Саме вони удостоїлися чудесного видіння. Від царських воріт (головні вхідні двері церкви) ішла світлом осяяна Пресвята Богородиця у супроводі святого Іоанна Хрестителя і святого Іоанна Богослова та при співі великого хору святих. Божа Матір наблизилася до престолу, схилила коліна й довго молилася зі слізьми. Відтак підвелась, зняла зі своєї голови преясну хустку-покров-омофор і з великою урочистістю розгорнула над усіма, хто перебував у храмі.
Святий Андрій і Епіфан, які бачили це видіння, зрозуміли, що Пресвята Богоматір з’явилася, щоб рятувати місто. І вороги справді відступили. Коли Богоматір покинула церкву, покров став невидимим, але в храмі залишалася благодать, яка зійшла із Нею з Небес.
Для наших славних предків-козаків Покрова символізувала своєрідний небесний щит. На Січі завжди споруджували церкву на честь Покрови Пресвятої Богородиці з іконою «Козацька Покрова». На святому образі понад Пречистою був напис: «Ізбавлю і покрию люди моя…», а від запорожців вилася стрічка вгору до Божої Матері з написом: «Молим, покрий нас чесним Твоїм покровом і ізбави нас от всякого зла». Вирушаючи в похід на ворога, козаки проводили молебень до своєї покровительки й натхненно співали «Під Твою милість прибігаємо». Повернувшись щасливо з походу, поспішали до Неї зі щирою подякою.
Усією родиною наші предки молилися на Покрову Божій Матері про здоров’я та злагоду. Дівчата, які чекали на старостів від нареченого, ставили в церкві свічки за щасливе заміжжя і вдале сімейне життя. Господині пекли млинці чи спеціальний покровський коровай, яким пригощали всіх родичів і сусідів.
Підготувала Вікторія КОРНЄВА.