Полтавці 92-ї мехбригади

Полтавці 92-ї мехбригади

О пів на дев’яту ранку військовослужбовці 92-ї окремої механізованої бригади вишикувалися на плацу в пункті дислокації, що на Харківщині. Звертається до армійців командир бригади Володимир Кокорєв. Полтавці встигають на ранкове шикування вчасно. Вони привезли нагороди воїнам – нагрудні знаки “За вірність народу України”
І та ІІ ступенів. Загалом 71 відзнаку. Вручали їх бійцям депутати Полтавської обласної ради Руслан Рогов і Геннадій Коваленко. Привітала військовослужбовців з отриманням нагород волонтерка ГС “Координаційний центр “Громада Полтавщини” Наталія Костіна.

“Чекаємо рішення вищого командування”

– Майже щомісяця бійцям вручаємо державні нагороди, відзнаки Генерального штабу, командування Сухопутних військ. У День піхоти відзначили особовий склад президентськими медалями “За участь в АТО”. Полтавська обласна рада – одна з перших обласних рад, які нагороджують воїнів відзнаками такого рівня. Також бійців відзначають почесними грамотами й подяками від міської ради Чугуєва, Харківської ОДА, Харківської РДА. Для бійців відзнаки важливі, покращують морально-психологічний стан, загартовують військовослужбовців. Кожна нагорода має символічний вплив на них, – пояснює заступник командира 92-ї бригади з морально-психологічного забезпечення підполковник Сергій Семчук. – Ми готуємося до виходу (на передову. – Авт.), проводимо бойове злагодження. Чекаємо рішення вищого командування на виконання бойових завдань.
Розповідає, що якість набору військовослужбовців покращується. Масово, за словами заступника комбрига, служити не йдуть. Він припускає, що це пов’язано з недостатньою поінформованістю населення, хоч працюють рекрути, агітаційні служби, приїздять відповідальні особи у військкомати Харківщини, Донеччини і Луганщини.
– Почасти люди не знають порядку, правил набору за контрактом, розміру грошового забезпечення. Згідно з положеннями підписаного міністром оборони наказу щодо збільшення грошового забезпечення в зоні операції ООС військовослужбовці на першій лінії оборони отримують 17 тисяч гривень, на другій – 6,5 тисячі. Це ж окрім 10 тисяч, – додає Сергій Семчук.
За його словами, близько 10 відсотків особового складу 92-ї бригади – полтавці.

“Майже шість років служу”

Нагрудні знаки “За вірність народу України” одержали Олександр Мараховський, Ярослав Яровий, Євген Яременко, Сергій Тумашов, Андрій Погорєлов, Денис Дуденченко, Артем Хоменко, Євгеній Кузуб, Іван Бодак, Микола Решітник, Володимир Шульжевський, Едуард Семенко, Валерій Фісенко, Ярослав Вагін, Володимир Коваль, Олександр Літченко, Євген Пугач, Станіслав Чіп, Руслан Перепелиця, Тетяна Костогриз, Велі Байрам-огли Шагалієв, Дмитро Протопопов, Олександр Філіпов, Ігор Сакаль, Максим Борисенко, Микола Пасполітак, Олег Данильченко, Сергій Циб, Олександр Солов’ян, Олександр Щегельський, В’ячеслав Филенко, Роман Канівець, Тетяна Матвієнко, Олександр Микитенко, Костянтин Баканов, Артур Батістов, Іван Павлюк, Віктор Шураєв, Віталій Кулинич, Шухрат Шаріпов, Іван Травень, Вадим Самойленко, Іван Корнійчук, Ярослав Фазикош, Сергій Семенов, Олександр Іванюк, Олександр Новічков, Карина Чугуй, Віктор Сорокін, Андрій Надутий, Сергій Рудь, Тетяна Апатченко, Денис Шепітько, Василь Гордієнко, Роман Онацько, Володимир Янковський, Вячеслав Ільченко, Зореслава Довгаль, Юрій Олійник, Євгеній Чепіга, Віктор Христич, Ігор Горбацький, Сергій Бебко, Едуард Крючков, Андрій Горбунов, Олександр Посмітний, Ростислав Дряпак, Олександр Довгаленко, Іван Бутко, Дмитро Кургузов, Вадим Вілігіцький.
Старший сержант В’ячеслав Филенко уклав контракт із 92-ю бригадою у 2016-му. Доти працював вантажником, експедитором. Сам родом із села Филенкове Чутівського району.
– Мого молодшого брата мобілізували. На той час у мене була зламана нога, я не міг піти. Мама світлої пам’яті говорила: “Обох не відпущу. Брат повернеться, потім вирішуй”. Я мав багато причин, аби піти у військо. Брат демобілізувався, а я звернувся до військкомату. Мене забрали, як то кажуть, не зволікаючи, – пригадує В’ячеслав Филенко.
Командир танка 24-річний Андрій Погорєлов – родом із Лубен. У лавах Збройних сил України – із 2013 року.
– Майже шість років служу. Хотів стати військовим, тож пішов в армію 18-річним, ще до війни. Досі у війську. Обороняємо країну. Коли потрапив у зону проведення АТО, батькам не казав, щоб не хвилювалися. Потім зізнався. Вони, звісно, були шоковані. А як мали реагувати? І що могли вдіяти? І нині все одно хвилюються, – говорить Андрій.
В інший рід військ, каже, не хотів потрапити. Йому до душі танки.
– Не хотів я в десантники. Та й за зростом не підходжу. А ось танк – саме те, що треба. Танк – це енциклопедія. Постійно є в чому розбиратися. Щоб добре опанувати його, десь років два потрібно, – розмірковує Андрій.
Додає, що не шкодує, обравши шлях військового:
– Якби шкодував, то міг би звільнитися. Якщо служу, то все нормально значить.

“Працюємо, щоб досягти максимального вишколу”

Головний старшина батальйону старший прапорщик Олександр Щегельський із позивним “Добриня” розповідає, що моральний стан бійців – на високому рівні, адже їм незабаром їхати на схід захищати Україну:
– Більшість військовослужбовців хочуть на передній край. Хоч повсякденна діяльність на ППД теж потрібна. Приходять молоді бійці, яких потрібно навчити. Нині в нас бойове злагодження. Стартувало воно з індивідуальної підготовки. Основний етап – вишкіл на полігоні. Щоб влучити у ворога, який нас зустріне на сході України, спершу потрібно навчитися цілити по мішенях. Відпрацьовуємо дії в обороні, в наступі. Працюємо, щоб досягти максимального вишколу. Старі бійці, звичайно, рвуться у бій, а молодь треба ще підучити. На жаль, новачків до нас небагато йде. Я працював у складі рекрутингової групи. Відповідно до наказу начальника Генштабу в кожній бригаді створені такі підрозділи. Їхні фахівці працюють у Луганській, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській і Запорізькій областях. Проводимо агітаційну, роз’яснювальну роботу, бо багато людей не розуміють порядку служби за контрактом. Думають: якщо йдуть служити, то обов’язково втраплять на фронт. Багато хочуть у військо, але побоюються. Окрім новачків, повертаються хлопці з третьої-четвертої хвиль мобілізації.
“Добриня” говорить, що 92-га бригада – бойова, тому коли заходить у зону ООС, то на передній край:
– Звісно, окрім підрозділів, які мають стояти на другій лінії, – додає. – Інші завжди на передовій.
P.S. Коли матеріал готувався до друку, бійці 92-ї окремої механізованої бригади прибули в зону ООС і несуть там ратну службу.

Анна ВАСЕЦЬКА
Журналіст

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий