Полтавська  битва –  трьохсотлітній похід  до правди

Season 2021

Полтавська битва – трьохсотлітній похід до правди

До 382-ї річниці від дня народження гетьмана України Івана Мазепи співробітники Державного історико-культурного заповідника «Поле Полтавської битви» та Українського інституту національної пам’яті створили виставковий проєкт «Мазепа. Karl XII. Пётр І. Топ-10 міфів ru.пропаганди». Спільне дітище двох установ покликане розвінчати імперські й радянські ідеологічні міфи, якими українофоби понад три століття намагаються дискредитувати ім’я і постать видатного правителя європейського рівня, мецената Церкви, будівничого української культури Івана Степановича Мазепи.
Презентація виставкового проєкту та тематичного відеофільму відбулася в Державному історико-культурному заповіднику «Поле Полтавської битви». І стала ще одним вказівником до сприйняття Полтави як тієї історичної точки, де великий патріот України зробив останню, безпрецедентну за сміливістю і жертовністю, спробу вирвати рідну землю з московської неволі й дарувати своєму народу іншу, ніж та, що спіткала його надалі в лапах «російського ведмедя», долю.

Тільки історичні джерела

Першим відвідувачам виставки «Мазепа. Karl XII. Пётр І. Топ-10 міфів ru.пропаганди» пощастило поспілкуватися з полтавсько-київським колективом істориків, які працювали над проєктом, наживо й на одній локації. Більше дізнатися про задум творців, втілення його в життя, місце й значення проєкту в експозиції музею.
– Ця виставка – спроба осмислити події понад трьохсотлітньої давнини, спираючись виключно на історичні джерела, документи, музейні предмети, – наголосила директорка Державного історико-культурного заповідника «Поле Полтавської битви» Наталія Білан. – Твердження, які століттями подавалися імперською, а потім і радянською історіографією як беззаперечна істина, виявилися лише пропагандою. І ми переконалися, яка це потужна зброя у боротьбі за свідомість людини. При ретельному аналізі вдалося показати, що Полтавська битва, якій присвячена експозиція нашого музею, була відчайдушною спробою гетьмана Івана Мазепи зберегти суверенітет та європейський курс України. А для Росії вона стала однією з ключових ідеологем насадження «руського міра» та формування міфу про Івана Мазепу як про зрадника. Скажу відверто: в процесі роботи нам було нелегко, але й цікаво.
Український інститут національної пам’яті не тільки залучив до реалізації виставкового проєкту своїх фахівців, а й надав необхідну для втілення ідеї в життя фінансову підтримку. До Полтави на презентацію приїхав очільник інституту Антон Дробович.
– Велика перевага нашого часу в тому, що немає ніяких імперських канцелярій, які розказують, як треба «правильно» знати історію. Немає ніякої КПРС, яка спрямовує в «ідєологічєскі вєрном направлєнії». У нас є та розкіш ліберальної демократичної держави, яка дозволяє розібратися, що ж сталося насправді під час тої чи іншої історичної події. Презентована виставка, на перший погляд, побудована як контррозповідь, бо розвінчує міфи.
Але якщо уважніше ознайомитися з текстами, ілюстраціями, зрозуміло, що це велика конструктивна робота фахівців музею, істориків. Через знайдені важливі факти, велику кількість опрацьованих джерел нової інформації вона розповідає про перебіг подій і відкидає будь-які пропагандистські узагальнення, спрощення чи несвідомо зроблені дослідниками помилки, – зазначив Антон Дробович.

Вірний Матері-Церкві Вселенського патріархату

В арсеналі російської пропаганди проти Івана Мазепи досі використовується міф про анафему – покарання гетьмана-«відступника» відлученням від Церкви. Про абсурдність і нікчемність цього твердження на презентації в музеї розповів архієпископ Полтавський і Кременчуцький Православної Церкви України Федір.
– Постать Івана Мазепи до цих пір міфологізована, демонізована. Та ненависть, яка була вилита на нього з уст Петра, ще живе в головах людей, у псевдонаукових працях. Але завдяки старанням справжніх науковців усе, слава Богу, потроху стає на свої місця, – сказав владика Федір. – Ми знаємо, що Іван Мазепа – один із найбільших в історії України, а можливо, навіть в історії Європи, благодійників, який покровительствував Церкві. Києво-Моглянська академія свого часу називалася Могилянсько-Мазепинською на пошану до гетьмана-благодійника. Ті храми, які були збудовані його коштом і реставровані, до сьогодні є нашим національним надбанням. Неможливо було порахувати, скільки коштів насправді Мазепа вклав у церковні інституції, у збереження нашої сакральної спадщини. У Мазепи ніколи не було конфлікту з Церквою, він був релігійною людиною, і це видно з його діяльності, з його особистих листів. Його матір, а я впевнений, що вона впливала на свого сина, прийняла чернецтво і стала настоятелькою монастиря.
– Виголошена за наказом Петра І анафема на Мазепу – це політична анафема, і вона мала суто пропагандистську мету, – наголосив архієпископ Федір. – Петро І використав вплив на світогляд людей через церкву, використав, як ніхто інший. Це, власне, його винахід. Ніхто з церковних ієрархів не додумався виголошувати церковну анафему найбільшому церковному благодійнику. Утім ще на початку двадцятого століття було таке, що в Софії Київській виголошували анафему Мазепі, а в Михайлівському Золотоверхому монастирі, в Києво-Печерській лаврі молилися за нього як за благодійника. Виходив парадокс: цілий рік духовенство підносить молитви за Мазепу як за благодійника, але раз на рік змушене виголошувати анафему. Це ніби шизофренія, яку внесла в церковне життя Російська імперія. Безперечно, ні Вселенський патріархат (Константинопольський патріархат), ні інші помісні церкви, окрім російської, не визнають цю анафему на сьогодні.
На присвяченому розвінчанню міфу про анафему виставковому стенді є цитата ієрарха Вселенського патріархату, архієпископа Тельміського Іова від 2018 року: «На еміграції в м. Бендери Іван Мазепа вільно сповідався у православних священиків Вселенського патріархату. Саме вони напутствували його на смертному одрі й відпустили від гріхів, а потім і відспівували. Його тіло було покладене в православній церкві містечка Варниці, яка перебувала у юрисдикції Вселенського патріархату, а згодом його перепоховали у місті Галац на Дунаї, де в центральному соборі Свято-Георгіївського монастиря місцевий митрополит відслужив заупокійну службу за спочилим гетьманом. Цей митрополит був ієрархом Вселенського патріархату. Отже, можемо говорити, що Іван Мазепа помер як вірний Матері-Церкві Вселенського патріархату».

Залізна наукова логіка, яку не можна обійти

Під час роботи над виставковим проєктом авторський колектив консультували відомі науковці – доктор історичних наук, професор Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України Віктор Брехуненко, докторка історичних наук, провідна наукова співробітниця Інституту історії України НАН України Ольга Ковалевська, історик-мазепознавець, шеф-редактор наукового журналу «Сіверянський літопис» Сергій Павленко. Особисто участь у презентації у музеї взяв Віктор Брехуненко.
– Виставка зроблена в європейському стилі – коротко, зрозуміло, доказово. Без отої пишності непотрібної, без антуражу, який ніколи нікого не переконував. Міфи про Івана Мазепу і про Полтавську битву триста років належали до наріжних в усій системі російського обґрунтування нібито природного права зверхності над українськими землями. І, відповідно, цю традицію, яку вкорінювали в голови десятків поколінь українців і не тільки, дуже складно порвати. Потрібні аргументи, які би працювали «наповал». Ми не можемо в цій ситуації, як і в інших подібних, які стосуються Бандери, Шухевича, боротися проти російської напівправди чи напівбрехні тим же інструментом. Це не спрацьовує. Людина не обтяжена історичною освітою, а таких більшість, відкине ці речі, бо на кожну напівправду буде 10 інших напівправд. І лишиться «при своїх», при тих російських міфах. Тому українська сторона має протиставити залізну наукову логіку, яку не можна обійти. Так і зроблена ця виставка. Тексти написані доказово, просто, легко, а ілюстративний матеріал підсвічує емоційне тло сприйняття інформації, – зазначив науковець.
В інтерв’ю журналістам Віктор Брехуненко окремо зупинився на розвінчанні міфу про те, що Мазепу не підтримала більшість козацтва.
– Це фальсифікація, яка базується на тому, що коли Мазепа приймав історичне рішення і переходив на бік Карла ХІІ, він не мав біля себе всі козацькі полки – частина з них перебувала на Правобережжі, частина була відрізана від Мазепи російськими військами. Але з ним перейшла вся генеральна старшина і всі полки, які були при ньому. Чи не найкраще підсвічує підтримку курсу Івана Мазепи всім загалом українського суспільства позиція Запорозького козацтва і кошового отамана Костя Гордієнка. Весь період свого гетьманування Мазепа жив із Запорозькою Січчю, скажемо відверто, як кіт із собакою, у постійних конфліктах, але у вирішальний для долі України момент Запорожжя зробило вибір на користь України і піднялося над суперечками з Мазепою. Навесні 1709 року, попри всі заходи Петра І, запорожці на чолі з Костем Гордієнком перейшли до табору Івана Мазепи і Карла ХІІ. І це після страхітливих подій спалення Батурина, після всіх тих репресій, які прокотилися по Україні…
Віктор Брехуненко відзначив, що з часу його крайніх відвідин заповідника «Поле Полтавської битви», а це було два роки тому, в процесі реконцептуалізації експозиції музей змінився, в експозиції інакше проставлені акценти. Водночас наголосив, що якби музею виділялися більші кошти, власне якби наші можновладці-товстосуми керувалися закликом великого українського мецената Євгена Чикаленка любити Україну до глибини своєї кишені, вдалося б втілити в життя ще більше планів музейників. «Щоб у кінцевому рахунку ми мали ту експозицію, яка б навіки вкорінювала у відвідувача одну просту тезу – Мазепа діяв у 1708–1709 роках так, як би на його місці поводився будь-який європейський правитель. Він мислив інтересами України й українців. І це сприймалося в усій Європі цілком легітимно, цілком належно, бо він був великим володарем. Коли така думка закріпиться в головах більшості українців, ми не матимемо жодних проблем з інформаційною війною, з будь-якою іншою російською пропагандою», – наголосив історик.

Дороговказ для наступних поколінь

Серед авторів текстів виставкового проєкту – заступниця директора з наукової роботи Державного історико-культурного заповідника «Поле Полтавської битви» Людмила Шендрик. Її ж глядачі можуть побачити у тематичній відеоверсії проєкту.
«Полтавська битва – один із перших і найвідоміших міфів, створених Московією, Російською імперією для утвердження свого панування в Україні, – йдеться у відеоверсії. – Ідеологеми про блискучу перемогу Петра І під Полтавою, про славу російської зброї, зраду Івана Мазепи, анафему йому, народну, ледь не партизанську, війну проти шведських військ – це лише частина створених російськими істориками міфів.
Метою творення широкомасштабного міфу про Полтавську битву було назавжди очорнити і діяння українського гетьмана, і український визвольний рух. І щоразу, коли імперській історії потрібно було звернути увагу на велику мілітарну перемогу під Полтавою, вона обростала новими міфами. Щоразу зверталася до гучних святкувань річниць цієї події. Прагнення ж гетьмана України Івана Мазепи об’єднати українські землі, об’єднати Україну правого і лівого берегів Дніпра, його багатогранна діяльність по розбудові економіки Гетьманщини, його неоціненний вклад у розвиток освіти, науки і культури, релігії замовчувався, ігнорувався. Навпаки – Російська імперія намагалася стерти все, пов’язане із діяльністю цієї історичної постаті.
Але збройний виступ українських козаків на чолі з Мазепою не залишився без уваги. Він став орієнтиром, дороговказом для наступних поколінь борців за свободу і незалежність України. У наш час чергового витка російсько-українського протистояння завдання полягає в тому, щоб віднайти і деконструювати усі міфи, пов’язані із Полтавською битвою й іменем Івана Мазепи. Це робиться для того, щоб звільнити й українську історію, й українську національну пам’ять від ідеологем, які насаджувалися понад три століття після Полтавської битви…»

Володар, державець, син України

Композиційно виставковий проєкт складається з титульного банера, вступу, висновків зі списком бібліографічних посилань та 10 інформаційно-ілюстративних банерів, які викривають міфи, що їх донині Росія використовує у сучасній інформаційній війні проти України. Проєкт розвінчує міфи, зокрема про те, що гетьман Іван Мазепа прагнув віддати Україну на поталу Речі Посполитій, що українсько-шведського договору не існувало, що фортеця Полтави відчайдушно оборонялася від шведів, а перша українська політична еміграція була лише «жалкими бандами сторонников Мазепы».
Науковий керівник напряму – кандидат історичних наук, заступник голови УІНП Володимир Тиліщак, дизайнерка – Ганна Беркутова. В ілюстративній частині банерів використані, зокрема, світлини музейних предметів із фондової колекції Державного історико-культурного заповідника «Поле Полтавської битви». У музеї виставка діятиме протягом усього нинішнього року. Переглянути її електронну версію можна за посиланням https://cutt.ly/DxqeikI, прослухати онлайн-екскурсію – https://cutt.ly/1xqhM9j.
Після презентації виставкового проєкту музейники запросили всіх на прем’єру екскурсії, створеної до 30-ї річниці Незалежності України та 382-ї річниці від дня народження великого поборника української державності Івана Мазепи. Назва нової екскурсії перегукується із улюбленим твором гетьмана, шедевром світової літератури авторства флорентійського філософа Нікколо Макіавеллі, написаним ще в 1513 році, – «Володар» (у перекладах також «Державець»).
Докладній розповіді про життя і діяльність великого патріота України екскурсоводи надали особливої експресії за допомогою пісочної анімації, музики «Хореї Козацької» і Тараса Компаніченка, кінофрагмента, в якому в образі Івана Мазепи за Україну болить також великому українському акторові Богдану Ступці. Фото-відеомандрівка різними куточками світу, де подвижництво Івана Мазепи пошановане пам’ятниками, меморіальними дошками, завершилася в Полтаві, історичним моментом відкриття в 2016 році величного монумента гетьмана на Соборному майдані, біля Свято-Успенського храму.

Вікторія КОРНЄВА.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий